Не втримаюсь щоб і тут написати- http://tanchik77.blogspot.ca/2014/12/blog-post_22.html

Спробую вести нові записи в новому місці- http://tanchik77.blogspot.ca/
Але звичайно тут буду продовжувати читати

Ну фон став білим- дрібниця, ну викидає мене з мого щоденника періодично, і потім по три рази змушена пароль вводити, чомусь не пропускає зразу- це вже трошки сердить, а ці глюки з чернетками і дублюючі записи в щоденнику- це вже якось взагалі не солідно :).

А щось позитивного новая версія liveinternet.ru додала? :)

Цього року ми якось, можна сказати випадково :), активно святкували, особливо в в плані одівання костюмів,
Діти костюми не тільки вечором одівали, але і на спеціальне свято( з виступами\конкурсами) в нашому районі, а і в школу\дитсадок , на заняття танцями( спеціальне заняття було, всіх просили в костюмах прийти), і до нас на роботу ходили( тут це прийнято, дітей приводили) і т.д.
В школу\дитсадок і на танці малі одівали трошки інші костюми, простенькі, з нашого "dress up" ящика, в нас їх багатий вибір.
А це "основні" костюми. Даня захотів бути ніндзею, а Софійка захотіла бути "принцесою з довгим волосся" ( взагалі вона в нас мультиків майже не дивиться, але якось побачила Рапанцел і вразилась :)):
a lot of pictures!

Цього поку ми якось, можна сказати випадково :), активно святкували, особливо в в плані одівання костюмів,
Діти костюми не тільки вечором одівали, але і на спеціальне свято( з виступами\конкурсами) в нашому районі, а і в школу\дитсадок , на заняття танцями( спецільне заняття було, всіх просили в костюмах прийти) і т.д.
В школу\дитсадок і на танці малі одівали трошки інші костюми, простенькі, з нашого "dress up" ящика, в нас їх багатий вибір.
А це "основні" костюми. Даня захотів бути ніндзею, а Софійка захотіла бути "принцесою з довгим волосся" ( взагалі вона в нас мультиків майже не дивиться, аде якось побачила Рапанцел і вразилась :)):
a lot of pictures!

http://www.youtube.com/watch?v=9shZslfbaS0&feature=youtu.be

http://www.aisforarray.com/book.html

Минулі вихідні в нас в гостях буда дівчинка, подружка Данилка ще з минулої школи, він до неї дуже добре ставиться, опікає.
Так от, мами п'ють каву, діти граються, Данилко щось будує спиною до Джордан і Софійки , Софійка носить до Джордан свої ляльки. Коли несла чергову, зачепилась, впала і заплакала. Даня розвертається, перед його очима картина- Софійка плаче, а Джордан із Софійкиними ляльками в руках. Він прямо побілів, і до Джордан "Did you hit my little sister?!" . Не вірив їй, ляльки назад почав забирати, лекцію читати, мені навіть прийшлось вмішатись.
---
А ще за день до того Софійка і я їздили по магазинам, татка і Даню залишили дома. Ми рідко коли так розділяємось на вихідних , а тут ще і вийшло на дві години. В результаті Софіка вговорила мене купити Дані ліхтарик, а коли ми повернулись, все обнімала братика і розповідала як вона сумувала без нього.

In just 24 hours BBM™ has been downloaded over 10 million times by Android™ and iPhone® users, one of the best single-day openings for a mobile app to date.
---
Android and iPhone users will have access to BBM Voice and Video calling, as well as the new community building tool - BBM Channels - in the near future.

Після таких фото мені соромно викладати свої з телефона :).
На минулих вихідних у нас був День Подяки , три дні вихідних. Я цього року нарешті приготувала правильну індичку, з ферми.
Просто весь час що ми в Канаді ми щороку то ми в гості ходили кудись, то просто подорожували, а один раз я приготувала морожену із магазина(ну зовсім не той смак). Цього року ж я навіть начинку приготувала хорошу, не зовсім традиційну, з контрабандними білими грибами із України, Владу дуже сподобалось :).
В понеділок до нас в місто приїзжали Світланка і Женя , в неділю ми ходили в гості до Наталі і Юри, там зібралась велика компанія, ми організували прості ігри і конкурси для дітей (але з призами звичайно :)).
А в суботу ми їздили вибирати гарбузи на ферму.
more

Підростаючі конкуренти :)
more

Літаюча Софійка:


І Данилко, що не може повірити своєму щастю, невже йому дозволили потриматись за віжки і покерувати кіньми ?! :)

Ну ви знаєте, хто робить такі чудові фото? :) звичайно Світланка і Женя! - http://nechaiphoto.ca/testimonials/

В понеділок ми потрапили в Діснеївський магазин. Просто проходили мимо по торгівельноум центру , але Софійка все помітила , забігла всередину і прямо до рожевих, блискучих, з якимись камінчиками черевичок на каблучку . Обняла і з щасливим лицем зашепотіла " my princess shoes" . І розмір виявився правильним, її. Ну я звичайно їй їх купила.
Ходить вона в них повільно, періодично завалюючись на бік, але знімати відмовляється, ходить по будинку, бере з собою в дитсадок. Я вчора їх змогла "забути" до дитсадка. Так сьогодні, вона вже спеціально прослідкувала щоб таке не повторилось :).
---
Данилко до Діснея відноситься прохолодно, але от коли ми після цього магазину потрапили до ЛегоЛенд, тут вже його щастя було безмежним :).

В минулу неділю ми були на науковому фестивалі в місцевому ( але відомому :)) інституті теоретичної фізики, як завжди частиною фестивалю були hands-on exhibits ( ну коли не тільки дивишся, а і ручками можеш поторкатись).

Данилко потягнув мене в сторону "безпровідної електроенергії", дуже уважно, тихенько дивився\слухав, приймав участь в експериментах, оточуючі (дорослі дядьки в основному) зробили мені кілька компліментів, що маю такого юного, але вже зацікавленого наукою сина . Я сама дивувалась :). Але тут ми дійшли ще до одно теоретичного використання "безпровідної електроенергії", і на екрані почала демонструватись мальована моделька- електроавтобус, який безпровідно підзаряджається на зупинках. І Даня видав, дуже голосно - " Mom, mom, please, please buy it for my birthday!". Всі звичайно засміялись. Але лектор і це використав, почав говорити, що ось воно наше майбутнє- діти, не обмежені умовностями, наше покоління дивиться тільки як використати нові технології в старих речах, а діти дивляться на це як на вже існуючу данність і думають- "Що нового я можу з цим створити? ".
--
Ще один практичний стенд, лампочка світиться від дотику Данилової руки (він намагався навіть торкатись носом, нажаль той момент не сфоткали:))


Але Софійку навіть це не вразило :). Стояла з видом- "А що тут такого? мій братик і не таке може" :).

Сьогодні вночі пройшов сильний дощ.
Зранку як звичайно виходимо в Данилкову школу ( звичайно ми з Софійкою його туди відводимо, потім я везу Софійку в дитсадок і сама на роботу). Малі виходять на вулицю, а я ще продовжую перевіряти, що взяла все потрібне, взуваюсь і т.д.
Чую малі щось обговорюють "He is so cute. Let's take him inside"( він такий миленький. давай заберемо його в будинок).
Виявилось що обговорюють черв'яка :), який заповз до нас на поріг. Я їм звичайно пояснила що черв'яки живуть в землі, і в будинку не будуть щасливими. На свою голову... бо черв'яків на асфальт вилізло дуже багато , діти почали хвилюватись що вони не зможуть повернутись до трави , тому ми всіх їх збирали і відносили "додому". Добре що я завжди виходжу в школу зарання :).
І весь шлях до школи, а йдемо ми через парк , Данилко слідкував щоб інші діти випадково не наступили на черв'яків, яких там теж виявилось дуже багато.
--
А взагалі вересень в нас був дуже хороший в плані погоди, багато сонця і тепла. І на роботі стало набагато легше в останні два тижні. В мене новий кусок роботи, і не складно, і цікаво. Поки що :).
Ми вчора з Владом навіть пообідали на вулиці в кафешці, і потім погуляли по парку, прямо під нашою офісною будівлею, вперше. Виявилось що парк величезний і дуже красивий, цілий ліс з полянами лісових квітів . А переїхали ми в цю будівлю ще в липні :).
--
В минулу п'ятницю зробила ще одне відкриття. Вибралась на вечірню "гулянку" із Марлен . Так от, виявилось що в нашому місті кипить "нічне" життя , парковку в центрі не так просто знайти, і навколо стільки щасливої, закоханої молоді, я аж енергією від них зарядилась :)

Не встигла наша компанія почати звільняти( ну я маю на увазі наступне велике скорочення в 40%), як вже кілька компаній заявили про те що відкривають чи розширюють свої офіси в нас в місті, включаючи Моторолу.

І навіть фейсбук підсунув мені рекламний пост про те що Інтел проводить в нас виїзні інтерв'ю на цих вихідних- https://intel-info-session-ontario.eventbrite.com/

А ще вчора дітки вийшли на буквально 5 хвилин на вулицю, повернулись і подарували мені квіти. Дуже приємно, от тільки ці квіти вони нарвали на нашій же клумбі :).
Я її була трошки засадила квітами, в основному однорічними, дещо зайці вже пістригли :), але я запланувала більше багаторічних посадити, частину зараз осінню, частину весною.


1.


2.

На минулу суботу в нас були грандіозні плани:
Заняття з гімнастики в обох дітей
В фермерів-менонітів почався сезон качок, ну і за яблуками потрібно було б заїхати
Фестиваль Середньовіччя- www.royalmedievalfaire.org
День відкритих дверей в нашому регіоні ( коли цікаві в архітектурному плані і звичайно закриті для будівлі, відкривають свої двері для бажаючих)
Цікава лекція в інституті квантової фізики

А день видався поганючим, сильний дощ і не дуже тепло. Логічно було б відмовитись від фестивалю Середньовіччя, але я про нього наперед розповіла дітям. пообіцяла ним що вони зможуть одітись як рицар і принцеса, тому все-таки вирішили заскочити на хвилинку.
В результаті там застряли, намокли, замерзли, і нам вже більше був цікавий камін какао\глінтвейн, чим День відкритих дверей. Вірніше діти з самого початку їм не дуже цікавились :), а від фестивалю залишись дуже щасливими .



1.


2.


А в неділю ми влаштували Пекельну кухню( чи як це шоу називається в Україні ?). Ми не могли вибрати що пекти яблучно-сирний пиріг ( моє бажання) чи кексики з шоколадом( Данилкове бажання), тому вирішили пекти обидва рецепти, одночасно. Діти розривались кому допомагати. чи то мамі різати яблука чи тату тримати міксер.
Випічка вдалась, все було дуже смачним і ароматним, і навіть на вигляд нічого,тільки от кухню довго відмивати прийшлось :)

А вчора я " прихворіла", втекла з роботи раніше, і ми майже весь вечір провели в палатці збудованій з стола, стільців і постільної білизни.
У нас був ліхтарик, ми читали книжки, вкладали ляльок спати, пили там чай, облаштували гараж.
Я навіть фільм вчора вечором подивилось, разом з Владом. Так що сьогодні в хорошому настрої, повна сил і енергії.

Перед тим я заснути, я люблю мріяти. Ще з дитинства. Утопічно.
Про те як я виграю багато грошей в лотерею ( білети звичайно не купляю :)), про те завтра знайдуть метод як назавжди вилікувати Crohn's disease, про те як я все розсортую із завтрішнього дня в мене в будинку буде все ідеально.
Або в крайньому випадку хоч думати про щось приємне, типу про наступну відпустку, про те що малі смішного сьогодні зробили. Бо коли я хоч на хвилинку дам маленькій поганій думці залізти в голову, все - безсонна ніч гарантована.

Останні два тижні я засинаю дуже швидко, з думками-мріями, що я буду робити коли мене звільнять, скільки я всього встигну з дітьми, як буду пекти пироги і матиму час на вязання.

В нас тут плануються чергові дуже великі звільнення, але річ навіть не в тому, я просто дуже-дуже втомилась.
І якби на мене вішались тільки технічні питання з тестування.... Постійна потреба в швидкому реагуванні і прийнятті рішень, постійні зустрічі і дискусії. Останній імейл який я відправила вчора, був 30 хвилин за північ, а перший який написала сьогодні о 7:30 ранку .

Якщо мене випадково не звільнять, і я не помру :), то буду категорично вимагати або скороченого робочого тижня або великого підвищення зарплати( як метод, щоб дали скорочений тиждень). Але мені цього ніхто не дасть :).

Кілька днів тому були в Данилковій школі на спеціальному вечорі , зустріч з вчителями , барбекю, дитячі музиканти і т.д.
Поки Даня водив Софійку по кімнаті, показував свої улюблені іграшки і книжки, вчителі Данилка дуже хвалили( тут взагалі так прийнято :)), і показували його робочі зошити.

Наприклад зошит "Мої цифри", потрібно на кожній сторінці написати цифру і намалювати малюнок-приклад до цієї .

От щоб намалювали ви? я б яблучка, кубики , квіточки...

у Данила приклади:
1 - dump truck
2 - flatbed with 2 tractors on it
3 - поїзд з трьома вагончиками
4- чотири спортивних машинки
і т.д.

10- якась космічна машина з 10-тю колесами

--

такими колись були і мої брати, пам'ятаю їх малюнки дуже добре :)

Данилко останні 2 тижні всі свої прохання починає словами " I love you so much..."
Допоміг сусідці, вона його хвалить\дякує, а він підтверджує" Yes, I am a such good boy".
--
The girl is sad, she is crying, she lost her ball . Don't worry, Tanya. Danya will get this ball for you.
Художній переказ\обробка "Наша Таня громко плачет" у виконанні Софійки. І яка віра в брата :)

Про нас навіть в Україні пишуть. Ну добре, передруковують :))
http://korrespondent.net/business/web/1600678-blac...-uzhe-cherez-paru-mesyacev-smi
http://proit.com.ua/news/telecom/2013/08/28/105456.html

Сьогодні приоділась в нове плаття. І саме плаття нічого, і мені йде :). Та ще і виспалась минулу ніч. Пішла на роботу задоволена сама собою. Навіть милувалась своїм відображенням в дзеркалі ліфту, хоча звичайно я там розкрити очі не можу чи то не хочу :).
Мабуть тому отримала аж два компліменти від своїх уважних колег. Перший від програміста з мого проекту, зробив комплімент моїй новій зачісці (в його виправдання я і голову помила :)). Інший від одного колеги з іншого міста, з яким ми багато працювали разом, але тільки переписувались. Сьогодні вперше побачились на відеоконференції . Він сказав що я виглядаю молодше ніж він очікував ( потім намагався пом'якшити ситуацію, говорив, що я така серйозна, досвідчена і він не чекав що я така юна, але так старанно це повторював, що вийшло ще смішніше ).
А, ще мене один із наших директорів налякав, зайшов зі спини і гавкнув. Я реально підскочила на стільці. Йому доречі десь 60 років. Може це теж можна рахувати хорошим знаком, ну в світі решти компліментів? :). Тим більше що в рахунок компенсації він мені виділив дуже красивий біленький телефон, для тестування, сказав що дівчачий і спеціально для мене тримав.
--
Даня навчив Софійку що вона Rudenko, на свою голову, бо потім йому прийшлось ще довго її пояснювати\вговорювати, що і він теж одночасно може бути Rudenko + вона запитує прізвище всіх оточуючих, всіх дітей, навіть тих що ми не знаємо. І ляльки в неї теж Rudenko :).

Вчора Данилко сказав на Софійку що вона small, звичайно вона це за норму вважала, але тут образилась і відповіла що вона вже big (мабуть новий дитсадок підняв самооцінку :)), Дані не вистачило розуму промовчати, він почав доводити що він все рівно bigger і т.д. І завязалось, фактично до бійки дійшло.

Але Данилко все одно одружиться на Софійці, коли вони виростуть і якщо вона перестане биться до того часу :).

З сьогоднішнього:


Починаю розмову з Владом слова " Ось ми вже 11 років одружені..." . Він не дає мені закінчити " Что, сегодня?!"
Добре хоч зі страхом в голосі :)

--

Чую як Данилко вчить Софійку життя "Wait.. you need to learn how to wait ... Sometimes you need to wait really long, like for your birthdays and presents..."

--

Софійка українською про себе постійно говорить в чоловічій формі, улюблена фраза " я сам", до україських слів в множині часто додає s , виходять такі варіанти як "камніс".

http://www.etsy.com/shop/LBFelt?ref=pr_faveshops

Сиджу, мучаюсь, хочу купити майже все, і від інших продавців теж :)- http://www.etsy.com/search?q=Felted%20Mittens&orde...t&view_type=gallery&ship_to=ZZ

Софійка вчора грається зі своїми ляльками, посадила їх, а сама бігає , збирає свою сумочку, кидає туди все що попало. І шарфик начепила як попало. Повертається до ляльок " Bye-bye, I am going to work. I will be back soon".
Гарненько я в очах дитини виглядаю :)
--
Вчора малі грались на задньому дворику, захотіли повертатись, я їх прошу прибрати іграшки аз собою. Данилко одразу кидається, складає, а Софійка прикидається, що її це не стосується. Я хвалю Данила, який він молодець, кажу що діти які гарно прибирають іграшки, заслуговують на десерт, а Софійці його мабуть не хочеться. Мала і вухом не веде, але Даня підбігає, всовує їй іграшки в руки, просить допомогти віднести тяжкий грузовик, і все так хитро, з посмішкою, похвалою, що сестричка послухалась .
Данилко просто золотий братик :). І це не тільки я так думаю, в їх дитсадку мені останні два тижні, з того часу коли мала туди пішла, кожен день історії розповідають, як ніжно і турботливо він до Софії ставиться.
---
Вже після того як малі заснули, а я поїхала по магазинам ( у нас тут поряд два магазина до 11 працюють :)), до нас заскочив Дімка.
Я вже і з магазинів повернулась , і спати пішла, а пацани ще сиділи. Сьогодні зранку на кухні знайшла пусті пляшки пива і листочки з формулами, схемами і кусками коду .
А я от з Наташею про тестування ніколи не говорю :)

Вчора пізно вечором сиділа за компом, в тому числі слухала музику.
Різко відчула як же я кохаю свого чоловіка, який теж видів за компом , тільки в бейсменті :), скинула йому це відео\пісню:
http://youtu.be/kQ-XrImPGUs





Влад: ти це до чого?
Я: ти що нічого не зрозумів
Влад: ну не знаю, там рибки якісь плавали.

Ось така, вона романтика мого життя :) і тут не мовний барєр :(.

Комбінація того що 1) що ми працювали в сусідніх будівлях 2) ліні чи то пофігізму 3) не бажання платити обнаглівшим страховим компаніям додаткові грошики вилилась в те що в нас до цих пір була одна машина. А, ще варто відмітити що ми не фанати машин, тому машина в нас до цих пір та, перша, куплена 8 років назад, Тойота Корола 2001 року. Зовсім не солідно по українським міркам :). На щастя в Канаді ніхто цим не заморочується, людей оцінюють не тільки не за одягом, але і не за машинами :).

Навпаки, мені приємно що ми ведемо відносно "зелений" спосіб життя, машина не ламається, не хвилююсь коли діти там насмітять :) .

Але в вересні в Данилка починається школа, Софійка перейшла в Данилковий дитсадок,я працюю повний робочий тиждень в офісі :( і саме гірше що новий офіс не тільки далі, до нього від нашого будинку не було прямого автобуса. В результаті варіант,який ми вже частенько використовували і який ми б хотіли використовувати 2-3 рази на тиждень з вересня, при якому один із батьків їде на роботу на автобусі , якомога раніше, а інший пізніше відвозить дітей, а вечором відповідно навпаки, виконати технічно стало дуже тяжко. Пересадки тут дуже не зручні, добирались годину на автобусі- ніякої економії часу.

І ми нехотя і не дуже поспішаючи почали вибирати машину...

Але тут транспортна компанія нашого міста оголосила, що пускає нові швидкісні автобуси , і один маршрут має зупинку за 3 хвилин від нашого будинку і йде прямо до нового місця нашої роботи! Цікаво що ці швидкісні автобуси крім того що мають мало зупинок, вони ще й світлофори можуть переключати( якщо відстають від графіку) .

Так що нову машину ми не купляємо.

А "зекономлені" гроші я вже почала тратити :), забронювала поїздку на Новий рік на Кубу :).

Намагаємось вловити за хвіст відлітаюче літо, позавчорашній вечір в нас біля дому:


На минулі вихідні ми їздили на кемпінг,до піщаних дюн на озері Гурон, засмагли навіть .
Даня за три тижні до цього постійно говорив про кемпінг, так що і Софійка теж почала мріяти і говорити, як вона туди хоче. А коли приїхали і почали ставити палатку, то Софія почала нас зупиняти, ні, ви що , давайте ж їхати нарешті на той кемпінг.
І спочатку була розчарована такою банальністю :) Але потім озеро, вогнище, спання в палатці, на наступний день човен і річка... Так що і мала по-справжньому полюбила кемпінг :). А про човен на річці... наша дівчинка так гарно сиділа, човна не перекидала, адже в неї була відповідальна робота- дивитись по сторонам і в випадку появи піратів чи акули дути в свисток. А Данилко вже зовсім дорослий, гріб більше ніж я.

Вчора в нас розпочався фестиваль вуличних артистів і музикантів , наш улюблений місцевий фестиваль. Провели там весь вечір і такі ж плани на сьогодні, і на вихідних теж заскочимо, хоч на трошки .
Цікаво що в цьому році фестивалю виповнюється 25 років, і цього року запрошені улюбленці публіки із попередніх років . Є навіть одні артисти, що познайомились кілька років тому на цьому фестивалі, потім одружились і тепер виступають разом :).

Фото фестиваля із маленького колеса огляду:

Вчора пропуском від роботи намагалась відкрити двері до дитячого дитсадка.
Сьогодні приперлась на роботу в шльопках, гарно поношених в'єтнамках. Я ще в машині замітила що забула поміняти взуття, але вже запізнювалась на зустріч. І Влад мене заспокоїв. що ніхто і не помітить, половина нашої компанії ходить в гіршому взутті . Ніхто і не помітив , або в нас всі дуже ввічливі :). Коли я сама звернула увагу колег на моє взуття, пацани не зрозуміли, що тут такого, взуття як взуття, Зі сказав, що виглядає дуже зручним. Тільки Катя( єдина крім мене дівчина в команді) сказала. що вона помітила, що сьогоднішнє моє взуття не дуже звичне для мене, не дотягує до моїх звичних стандартів :).

А потім Зі заспокоїв\розповів мені. що бувають гірші ситуації, ось він сьогодні ранком поставив чашку дном доверху під нашу робочу еспресо машину , ще і не одразу зрозумів, чому кава виливається :).

Інший колега розповів про загублені ключі і про те як забув про ДН дружини.

Ну тоді я їм вже розповідала пару інших історій, наприклад як я прийшла до лікаря, із одномісячною Софійкою і 3- річним Данилком в светрі навиворіт. Лікар ще потім уточняла як я почуваюсь\як справляюсь, чи немає післяродової депресії :).

Насміялись :). А потім помітили що нас слухає наш великий шеф. Тепер надіємось на додаткову відпустку.