Фотографували ми в Лісабоні мало, Влад то того часу вже облінився, я теж втомилась його просити фотографувати, місце на картці закінчувалось, да і умов особливих щоб фотографувати не було. Але все одно мені здається що фото які я виставила трошки передають настрій міста.

Вже коли ми повернулись, я випадкового знайшла ось цей ресурс- http://portugal.bukovina.biz.ua/lisboa, рекомендую, кому цікаве це місто.

В Лісабоні ми взяли білети на стандартний двох поверховий туристичний автобус , білет дійсний на 48 годин, він має кілька маршрутів і обїзджає майже все місто, крім самого старого і схилястого району, там тільки трамваї проходять , і то не всюди. І ним ми так трошки пішки походили.
Автобус цей дуже сподобався. напівпустий, хороший аудіо тур( цікава розповідь в перемішку з музикою фадо). Мені соромного, але до цього я про Лісабон знала мало, перед поїздкою не читала спеціально, але там купила путівник і цей аудіотур також допоміг.

Що сподобалось ? Повітря- свіже, смачне:), відчувається близькість океану. Найгарніша у світі бруківка з дрібних ( часто білих та чорних ) мілких камінців, яка реально повсюду. Старі райони дуже красиві, але місцями занедбані. В музеї ми нажаль не ходили, за браком часу. Але багато є цікавих, я занесла в плани на майбутнє. Дуже сподобався новий район Парк Націй (Parque das Nacoes). А я спочатку навіть не хотіла туди їхати :) Він був побудований в рамках підготовки до Всесвітньої виставки ЕКСПО-98 і головною темою його творців стала вода. Багато цікавих архітектурних рішень, в всьому відчувається легкість і свіжість, багато простору відведено під зелені зони. Ми там відвідали океанаріум, теж виявився набагато кращим ніж я очікувала.

Ще ми виїхали за межі міста,на поїзді, фактично до впадіння Тежу в океан, ну що помочити ноги в Атлантичному океані :)

Люди дуже привітні, туристів мало. Їжа смачна і дешева, багато традиційних блюд прості ( наприклад я їла смажені сардини і відварену картоплю в одному місці), але смачні в першу чергу за рахунок свіжості. Про вино взагалі немає слів :). Але і оформлення в багатьох точках дуже просте, пластикове :(. Випічку ми мало коштували, але та що мені випала трошки солодкувата була , як на мій смак.

Що не сподобалось? Жебраки. Ми один раз сіли поїсти в центрі, мабуть в досить туристичному місці, і до нас 3 чи 4 рази підходити попрошайки, реально не давали їсти.
Взагалі в місці відчувається провінційність, і в хорошому розумінні слова і в поганому. В деяких районах здається що просто народ лінується щось підкрасити чи прибрати.

В цілому від міста залишилось дуже хороше враження, місто здається приємним для проживання , не тільки для туризму. І дітям там сподобалось більше ніж в Парижі :), хоча в Лісабоні ми більше на них орієнтувались, більше робили того що цікаве саме їм. Надіюсь ми туди повернемось скоро, і не тільки в місто, а в саму Португалію в цілому. Доречі коли ми летіли туди з України мої малі познайомили мене з кількома українськими сім'ями з дітьми що летіли в Португалію на відпочинок, кажуть дешевий варіант.

Lisbon pictures

1.


2.


3.


4.


5.

Вчорашній вечір. Данилко будує щось із свого Лего, я вяжу, Влад читає, а Софійка будує із конструктора-дерев'яних кубиків замок для принцеси.
Ідеальна сім'я одним словом :). Мала замок закінчила, на оклики" look! look!" ми всі його активно похвалили. Але замка виявилось недостатньо, виявилось що принцесі потрібен кінь. І Софійка почала закликати на допомогу. Я почала пропонувати іграшкових коней які ми вже маємо, але ні, їх потрібне тільки кінь саме із цього конструктора. Влад поглянув на кубики і швидко зазбирався робити чай, і на мене також :). Я тільки почала нудно розповідати про те що не зі всього можна зробити коня, як підскочив Даня - " Кінь? так в чому проблема, хвилинку, я зараз допоможу ( це в перекладі :)). І дійсно хвилинка і ось стоїть кінь:


і головне що Софійці він дуже сподобався :). Вузьке в татка і мами мислення :).

--

Ще фото, кілька днів тому . Данилко на замовлення Софійки побудував tea party( мабуть можна перекласти як чаєпиття, дуже тут популярна гра серед дівчаток). потім ще і піцу привозив на замовлення :)ю




--

А ще Даня вчора допоміг сестричці покупати її ляльок в ванні. Я то їх швидко засікла, але вони встигли використати майже весь дитячий шампунь :).

А від Лісабона перші враження були зовсім іншими, швидке і дешеве таксі, дуже приємне повітря, балкон\вино про які я вже писала

Зранку там було не менш красиво і приємно ніж вечором, ось найшла мої фото:











і номер коштував в 2,5 рази менше ніж в Парижі :), і це теж центр.

Ще "французьке", останнє.

Я чекала високих цін на продукти харчування і в ресторанах, але по канадським міркам вони виявились не такими і високими, особливо на вино і сири :). Мої малі високо оцінили французькі тістечка. В більшості пекарень вітрини оформлені так, що мені самій хотілось одразу щось прикупити. А як їх упаковують.. то теж справжнє мистецтво. Ми не так багато ходили по ресторанам, в котеджах нам в основному дуже смачно готувала мама Влада :), але всі рази коли ми заходили десь поїсти, то залишались задоволеними. У мене склалось враження що для Франції типові "prix fixe" меню (обід\вечеря з декількох блюд, з вибором, за фіксованою ціною). У нас це велика рідкість. Спробувала там вперше жаб'ячі ніжки.

Про мову. Французьку нажаль ми не знаємо, і я чекала що англійська нам не особливо буде допомагати, скоріше навпаки. Але все не так погано, негативного відношення із-за цього майже не зустрічали. Хіба був випадок :), в одному дуже милому ресторані, перед тим як сідати там, Влад запитав про блюда з fries( ми не для себе питали, а для дітей, вони побачили картоплю в людей що їли в цьому ресторані 5 хвилин тому і дуже просили, і для нас це стало критерієм чи там сідати) менеджер ресторану уточнив " French fries? go to MacDonald's, it is 5 minutes away" і це було не недорозумінням, і картопля в них була, 100% :). Зате в іншому ресторані коли офіціант принесла ті ж жабячі лапки і я не одразу зрозуміла що за блюдо вона принесла( багато замовлень), а її англійський був таким само поганим як мій французький, вона знайшла вихід зі становища, оголосила "Ква-ква" :). І ще помітила гуляючи сама з дітьми, без решти компанії, рівень розуміння англійського навколо дуже підвищувався :).

Аеропорт Шарль де Голля - один із самих поганих аеропортів в яких я бувала. І взагалі перші враження від Парижу в нас були поганенькими :), адже коли ми туди прилетіли і чекали на Влада батьків цілих 8 годин, то вирішили поїздити на поїзді\метро по околицям Парижу . Що скажу- не рекомендую :). А ще там були страшні пробки на виїзді з міста ( коли ми їхали із аеропорту до котеджа), але це була пятниця вечір і можливо ми частково винні, погано орієнтуємося і скоріше всього погано вибрали маршрут, понадіялись на навігатор.

В суботу на ігровому майданчику Данилко взяв незнайому дівчинку за руку, ан рік чи два за нього старшу. Просто посміхнувся, підійшов, заглянув в очі і взяв за руку. Я почервоніла і вже відкрила рота читати йому лекцію, що так робити не варто, що дівчинці може бути неприємно, і навіть якщо він захоче так зробити, то потрібно запитати перш. Але дівчинка засміялась, запитала в Дані чи він вміє танцювати, на що він почав показувати свої коронні рухи з викидом рук і ніг в сторону. Прекрасна незнайомка високо оцінила Данін талант і запропонувала потанцювати як принц з принцесою. Діти взялись за руки і почали кружлятись ...

Але лекцію я таки прочитала, дома.
----
Вчора Даня познайомився із хлопчиком ( той зацікавився драконами що малі запускали і підійшов ), через 5 хвилин вони були вже друзями і Марк запросив Данилка на своє ДН :). Через деякий час Даня десь відбіг в сторону і довго не повертався, ми чули тільки його веселий сміх я пішла за ним. Виявилось що він познайомився із двома дівчатками, одна його віку, одна значно старша сестра. Вони гойдались разом і Данилко їм показував різні сценки із кривлянням.

---
А Софія теж не відстає від брата. постійно з кимось знайомиться, отримує якісь подарунки. В Лісабоні вона умудрилась познайомитись із хлопчиком років восьми, Даня його спочатку відгонив від сестри :), але потім діти всі разом грались десь хвилин 20 , до самої зупинки поїзда, а потім не хотіли розлучатись, причому що засмаглий португальський хлопчик Альфонсо не знав ні слова англійською :).

Не знаю що я буду робити, коли їм буде по 16 років :)

Фото з Парижу? ви там і так все знаєте :), та і на хороші не було часу.
Тому Данилко на фоні Лувру:

Софійка і її двоюрідна тьотя( на 7років старша :)), вони дуже подружились під час цієї поїздки :

І знову про відпустку. Ми ще їздили в Орлеан, різні села поряд, але якщо я буду писати про все детально, то ніколи це не закінчу, вже і так місяць пройшов :). Тому постараюсь коротко, і переходжу до Парижу.
Була я там вперше. І досить багато (хоч можливо і не до кінця свідомо :)) очікувала від першої зустрічі. І в принципі очікування виправдались. Місто надзвичайно красиве, і загальна атмосфера і якісь особливі дрібнички- все це дійсно присутнє. І ці мої приємні враження значно перекривають все те про що я напишу далі :)

Влад, я і малі були там всього 2 дні(а реально навіть 1,5 дні, якщо виключити повернення машини, поселення в готель і т.д.), решта компанії залишилась ще на два дні. Але Париж не саме цікаве місце на землі для моїх малих , а я не хотіла відривати ще два дні від головної цілі моєї поїздки- батьківського дому, тому ми зарання планували тільки коротку зупинку. Були ми там на початку липня, на вихідних. Час який виливається в = переповненість і до того переповненого міста. А я, як і переважна більшість туристів, дуже не люблю інших туристів :). Вони заважають гуляти, вони створюють величезні черги, вони смітять і т.д. А місто як може від них захищається. І я розумію що обтягнуті сіткою зелені зони в багатьох туристичних місцях - це єдиний вихід, інакше ця страшна людська маса їх просто знищить, але моя вільна, зелена канадська душа ледь переносила подібні картини. Ціна\якісь в готелях, до яких я ніби і була готова, але як виявилось не до кінця :).
Крім того були ж ми там великою компанією. Різний вік , темперамент, інколи різні інтереси, особливо в моїх малих :). Тому ми місцями розділялись.

Що ми там встигли на ці 1,5 дня? З однієї сторони недостатнього багато, з іншої - не так і мало. Жили ми в районі Опери. В перший день( в другій половині дня) ми пішки піднялись до Монмартр, там звичайно піднялись до базиліки Сакре-Кер,подивившись зверху на Париж, сіли на туристичний "поїзд", з досить непоганим маршрутом по району. Потім спустились назад до нашого готеля, по дорозі повечеряли в милому ресторанчику.

На другий день ми на метро проїхали до Пале-Рояль, прогулялись там, обдивились Лувр зі всіх сторін ( нажаль час не дозволяв зайти, але решта нашої компанії потім провела там півдня) , потім по Садах Тюїльрі( неочікувано дуже сподобались) дійшли до Єлисейські полів, подивись на них здаля, по дорозі від нас відкололась частина нестійких . Далі перейшли по мостику Сену, там сіли на кораблик, на ньому доплили до Собору Паризької Богоматері. До нього теж стояла велика черга. Але рухалась вона дуже швидко і ми зайшли в середину. Я звичайно бачила багато фоток раніше, як зверху, так і середини, але вони не передають масштабу і об'ємності. Я просто чекала красивих вітражів і деталей, але саме об'ємність, особливо внутрішніх арок мене просто приголомшила. Величність, особливе світло створюють надзвичайну атмосферу. Можу тільки уявити, що там відчувають віруючі люди.
Після Собору, розглядаючи Париж з того ж туристичного кораблика, ми добрались до Ейфелевої вежі. І до того не маючи бажання підніматись наверх, побачивши черги закріпились в своєму небажанні. Вежа очікувано не визвала в мене ніяких емоцій, нічого не очікувала- нічого і не отримала :). Тут ми ще більше розділились, і я з малими повернулась до Садів Тюїльрів, в район каруселів і атракціонів (вирішила що повинні і в них же залишитись хороші спогади про Париж :)). А Влад з батьками ще сходили до Будинку Інвалідів.

О, і ще, після того як вклала всіх своїх спати :), я на пару годинок вийшла в нічне місто. Навіть в 2 години ночі туристів не поменшало, а процент російськомовних здається навіть збільшився.

От і все.

Висновок- я туди звичайно повернусь, і на довше, але або коли дітям буде вже цікаво, або взагалі коли вони виростуть і не захочуть їхати з нами:), і в травні чи жовтні .

Щоб перекрити негативне враження від паризької заправки :), ось знайшла фото, more

Замки бувають не тільки королівськими. Деякі належали простим "бідним" вельможам і потім не потрапляють в листи 20-ти" рекомендованих до відвідування":). Наша компанія туди поїхала теж тільки із-за того, що він був всього в 15 хвилинах. І залишилась в великому захопленні, і від самого місця, і особливо від презентації яку влаштувала кухарка.

В цей замок я з малими не їздила, все-таки не дивлячись на принцес і на великі площі для ігор, дітям чомусь атракціони подобались більше замків :), тому я пропускала деякі поїздки і розважала моїх сонечок.

Але я хочу показати кілька фото із цього замку , по-перше щоб показати різноманіття замків, а по-друге Влад там зробив декілька вдалих загальних фото із рештою компанії( рідкість для нас :)):








more

Так, натхнення в мне вже зовсім чахленьке :), але спробую ще хоч трохи дописати про відпустку.
А ще мені не вистачає часу, робота, різні турботи, деякі приємні.

В нас нарешті дійшли руки до облаштування клумби перед будинком. До сьогодні в нас було досить страшненько :


Цій фотці більше ніж два роки, коли нам траву тільки поклали, Данилко такий маленький :), з того часу дещо змінилось звичайно, хоч би асфальт поклали , але я якось не знайшла новішого фото, і основна частина входу такою і залишалась із моменту нашого в'їзду.

В мене то не вистачало часу, то сумнівалась що можна зробити на такій невеликій площі\хитрому схилі, минулого року в мене з'явились деякі задумки, але я не могла знайти компанію\людей які за нормальні гроші була б готова допомогти їх втілити, бо реально шукала дуже вяло. Але цього року я взяла себе в руки, також втянула Влада і ми взялись за цю справу конкретно. Хоча і пізнувато, потрібно було б це все організувати ще в квітні :), але то нічого.
Ось що вийшло, фото з телефона і йшов дощик, коли я все красиво засаджу, нам закінчать сам підїзд до будинку, то я змушу Влада нормально пофоткать :


1.



more

Так Софійка заснула після відвідин першого замку- Шамбор.


На підході до нього вона захоплено заявила що це princess castle , а коли ми туди зайшли активно почала шукати цю саму принцесу. Що було неочікувано для нас, не можна сказати що вона принцесами захоплювалась особливо, мультиків не дивиться і т.д. І не особливо слухала наші розповіді про те що принцеса вже тут не живе , все рвалась вперед та із надією обдивлялась кожне нове приміщення. Я вже злякалась що дитина розчарується. Але тут прийшло рішення (із Данилковою допомогою), в одній і з спалень ліжко було досить закрите і Данило заявив малій, що принцеса спить . Софія дуже радісно прийняла таку версію, ще і на всіх шикала, щоб тихіше себе вели і не розбудили принцесу.
На виході із замку , в сувенірному магазинку ( ну як же без нього? :)) ми їй купили принцесовські наклейки, вона цілий вечір садила принцес в карети, одягала їх... потім вже в ліжку заявила що вона теж принцеса, наклеїла собі корону, обняла свого зайчика і за хвилину заснула :).

Принцес ми шукали і в всіх наступних замках, і навіть в Соборі Парижської Богоматері :), але чомусь вони всі спали, або поїхали в гості до інших принцес :(.

Ну і останнє, але дуже важливе про парк- його розташування. Не так далеко від Парижу і прямо в центрі "весільної сукні Франції", серед замків долини річки Луари.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0...%D0%9B%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%B8

І першим замком який ми відвідали був гігантський мисливський палац Шамбор. Замок-мрія, замок-престиж Франциска I . Цей замок мабуть самий вражаючий, найграндіозніший зі всіх замків Луари. Архітектура Шамбора — це ефектне поєднання стилів, французький Ренесанс. Багаті прикраси витримані в дусі раннього італійського Відродження, тоді як весь силует споруди нагадує про готику ( Це я в путівнику прочитала поки по замку ходила :)). Є багато дискусій яку частину з цього замку спроектував сам Леонардо да Вінчі( і взагалі хто спроектував цей замок), але як мінімум його ідеї мали великий вплив під час проектування і будівництва.
Я бачила цей замок раніше на картинках, загальний вид, але вони зовсім не передають розкішність, витонченість і при цьому величність елементів.




ну дуже багато фоток

Французькі дороги. В районі де ми відпочивали платні дороги між велики містами просто казка, дуже якісні, зручні, в основному швидкість +130, більшість їдуть 150-170.
Між селами покриття теж нормальне, але які ж вони вузькі. Я очікувала вузькі дороги в містах, але між ними...
Ось приклад:



І перше фото, то не одностороння дорога :). На таких дорогах і маленьким машинам розминутись тяжко, я вже не кажу про той міні-автобус що ми рентували :). Але з іншої сторони трафік там був зовсім маленький .

Ще цікаве.
Французький обмежувач швидкості :


Паризька заправка( ми не одразу її помітили\усвідомили, хоча навігатор і привів до неї :)):

Самою головною розвагою в цьому котеджному парку є аквапарк. Причому вхід до нього входить в вартість ренту.
Аквапарк дуже непоганий, я до такого типу розваг фактично байдужа, але навіть на вигляд він дуже симпатичний, багато тропічних рослин. Частина крита, частина під відкритим небом. Звичайно більшість гірок для більш дорослих дітей , але і для Данилка і для Софійки дещо знайшлось і решті нашої компанії там теж дуже сподобалось. Як на мене, то аквапарк переважно трошки переповнений. Але ми помітили що з моменту відкриття до 11 ранку там фактично пусто (видно відпочиваючі довго сплять :)), тому ми ходили саме в той час.

Але там було і багато іншого цікаво, починаючи з ферми з тваринками до тиру. Магазинчики, ресторанчики, атракціони і т.д. Катамарани, поні. Різні аквапрограми і просто програми для дітей ( ми не ходили:)). А це улюблені атракціони моїх дітей :

Взагалі маршрут і конкретно Франція були не моєю ініціативою.
У Влада є дядько( зі сторони тата) , який багато подорожує, це вони запланували поїздку в Францію в черговий раз і запропонували і нам приєднатись. І саме головне вони допомогли Влада батькам із різними організаційними питаннями в отриманні візи.

Саме Коля( дядя) і Таня (його дружина) і запропонували котеджний парк, де ми зупинялись, вони були в подібному раніше і їм дуже сподобалось. І за що я їм дуже вдячна :).

Ось сайт того місця де ми провели тиждень- http://www.centerparcs.com/EN/CA/villages/hauts_de_bruyeres, з картами і відеотурами, там є і про інші подібні парки, в інших країнах.

Якщо чесно то дивлячись на сайт я боялась що це місце дуже переповнене, шумне і комерціалізоване. Але на щастя мої страхи не виправдались. Так, там є багато розваг і в центрі цього котеджного поселення завжди досить багато руху. Але при цьому самі котеджі розташовані серед старих дерев, затишні, світлі( цілі стіни зі скла), усамітнені, ніхто нікому не заважає. Звичайно саме головне і найкраще - це те що на проїзд автомобілів на території заборонено( за виключенням в'їзду\виїзду, і це теж дуже обмежено, тільки в відведений час). Зате є рент велосипедів( дешевий) і електромобільчиків (дорогий) .

по ранкам ідеальна тиша, кільки пташки співають :). Багато різного звіря, яке мої діти періодично обгодовували.


Але остаточно я закохалась в це місце коли на другий чи на третій ранок в 10 метрах від нашого будиночка вийшла на поляну із духмяними суницями. Так що всі наступні ранки ми їх збирали і мали приємний додаток до сніданку. Зараз жалкую шо варення не варили, бо суниць там дуже багато :).

А це я "непринужденно, легкой походкой" прогулююсь по території Шенонсо:

Взагалі там все в трояндах, не тільки замки чи туристичні місця. Фактично біля кожного будинку ростуть хоч кілька видів троянд, і майже немає інших сортів квітів ( чи можливо то був такий сезон?), причому переважають кущові плетючі троянди, які тут називають французькими ( дивно, так?:):


more

Розповідати буду не хронологічно і не логічно, бо боюсь запалу в мене вистачить не надовго, то хоч напишу про те що найбільше сподобалось.
--
Одним із замків куди ми вибирались із котеджів був замок Шенонсо, він відомий ще як жіночий замок , він будувався і управлявся в різний час багатьма відомими жінками : Катериною Медічі, Діаною Пуатье, мадам Дюпен.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0...%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BE

І він дійсно "жіночий", витончений і вишуканий:
more

В Лісабон ми прилетіли пізно вечором, винесли із таксі вже фактично сплячих дітей, вклали їх і вийшли на балкон нашого номеру.
І ахнули:

Знову ж фото з телефона, і вид на місто на задньому фоні фактично розмазаний\затемний, але було дуже красиво, чесно- чесно :).

Влад заявив що такий вид вимагає вина, прибіг через 10 хвилин із бутилкою і круглими очима. Сказав що він спробує першим, бо хоч магазин виглядав непогано, і саме вино виглядає дуже класно, але воно там все таке дешеве, що йому страшно що це підробка :).

Вино виявилось дуже якісним, ми просиділи за ним кілька годин і взагалі це був одним із самих романтичних вечорів в моєму житті.