Душа болить за людей в Україні. Глибоко переживаю всі події, що відбуваються в ці дні в Києві. Вірю і сподіваюся, що всі проблеми будуть вирішені мирним шляхом. Дай, Боже, мудрості всім нам. Слава Україні!
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди...
Обіцяв сам собі не давати ніколи
Признання любові, рвати серце до болю.
Признання любові - то грати в*язниці,
Коли абсолютно немає різниці,
Що ти робиш і де ти є,
Геть забуваєш про слово своє.
Ув*язнюють серце любові признання
Думками про тебе, про наше кохання...
Так і не втримав собі дане слово -
Зачарований тобою признався в любові...
Не кажи, що ти любиш,
Не говори, що кохаєш,
Бо можливо загубиш
І те, що вже маєш,
Можливо ти втратиш
Свій шанс разом бути
З найближчим своїм другом,
І краще вже забути.
Образи всі пробачиш,
Проявиш розуміння,
Від горя не заплачеш,
Бо виробиш терпіння,
А внутрішня сила
Не дасть тобі впасти,
І як би доля не била,
Ти знайдеш своє щастя...
На минулому тижні я захистив дисертацію PhD за спеціалізацією Мікроелектроніка-Фотоніка, а якщо простіше сказати - з Фізики.
Це мета, до якої я дуже довго і важко йшов, більше 10 років. Були моменти, коли мені здавалося, що ніколи не зможу завершити свою наукову працю, коли хотілося все кинути і почати займатися зовсім іншим, змінити кар*єру... Але я пережив ті часи і довів справу до кінця. Тепер з широко відкритими очима дивлюся в туманне майбутнє з думкою, що мене там чекає і куди йти далі. Сподіваюся, що дуже скоро я отримаю відповіді на ці запитання...
"І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь..." - що я і роблю :-)
