Слава Богу за ВСЕ!
САЙКОВА К.М. с. Соколівка Первомайського р-ну Миколаївської обл..
Час Великого посту. Це не тільки обмежувати себе в калорійній їжі, а це час добрих вчинків, каяття, всепрощення і молитви, молитви... Час роздумів над своїм життям, життям своїх рідних, близьких. Ми любимо їх, інколи сваримось, днями, місяцями, іноді роками не розмовляємо, але не дай Боже, - лиха, забуваємо про все і спішимо на поміч... Хочемо доброго слова почути - самі їх кажімо перші; хочемо, щоби нам зробили приємне - перші, це зробімо комусь! Гляньмо довкола себе: все створено Господом!.. І все це так мудро, потрібно, доладно, гарно! Як він дбає про нас з великою любов"ю, з великим милосердям Батька - Небесного Отця! Як застерігає, оберігає. Прислухаймося до своєї душі, там Храм Божий, там Господь! Якщо відчуємо це, то довкола себе будемо сіяти любов, добро, мир Божий... 10.04.13р.
Слава Богу за все! СОКОЛІВКА, Сайкова К.М.
З ЛЮБОВ`Ю ДО ВАС...
Віра, молитва, піст... Це три провідники у нашому духовному, повсякденному житті. Вони вимагають від нас спілкування, уваги, взаєморозуміння, любові... Бувають у ньому щасливі, успішні дні. Світ наче розкрив свої обійми: все це людина сприймає на ноті високої гармонії з навколишнім... Зло, невдача в цей час обминають і душа розкриває свої обійми. Хочеться всіх любити, говорити добрі, щирі слова, робити хороші вчинки. На жаль, такий душевний стан триває не постійно.
Колесло часу обернулося і потягнулися сірі дні буденності. Загострюється увага на особистих, сімейних проблемах...Час наче зупинився і немає з нього виходу...
Моя хороша людино! Підніми очі до неба, там чекають на тебе: « Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені, і я заспокою Вас!» Це не означає померти,а прийдіть з молитвою, просьбою,подякою,покаянням... Господь добрий і милосердний. Струмені його доброти, любові, милосердя спливають великими потоками, але ми маючи очі - не бачимо, маємо вуха - не чуємо... Душу свою примушуємо спати. Ми прагнемо жити гарно, в своє задоволення. Не чуємо стогону душі, яка взиває до Господа. Знаємо, що не так робимо, але не міняємося. Зазирни в свою спраглу душу, дай їй живої води - молитви, звільни її від тягару непотребу -висповідайся і прийми святе Причастя, з великою вірою, з великим упованням на Божу допомогу і вона прийде. На душі стане легко і тепло там Господь!
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС
Господь - любов. Сина свого, Отець Небесний дав на смерть, щоб ми мали життя вічне. Як ми віддячуємо за це Господу? 5 хв. на молитву,подяку не можемо виділити на добу. Які ми діти Божі, коли не виконуємо його заповідей? Чому, ми, так у всьому залежні від Спасителя, не дякуємо йому за все, що нам дає? Адже все, що з нами відбувається,- з його волі. Любить він усіх - віруючих і не віруючих в нього. Не дивно з атеїстів, а ми - віруємо, з нас більший запит, Ми кажемо Боже, Боже, а робимо небоже. Заздрість, ненависть, гордість, себелюбство, жага багатства - що можемо краще сказати про себе, адже все це у нас є...
Гляньмо на своє життя чужими очами і побачимо багато дечого такого, чого не бачимо.
Загляньмо в свою душу, яка плаче, закована в кайдани вищесказаного. Вона прагне спокою, покаяння, прощення, і молитви, молитви...Слава Богу за все.
2.08.13р.Нюрнберг
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС
Світ стає жорстокіший, більш оманливий. Втрачаються духовні цінності. Панують гроші...За них можна все придбати, обдурити, насміятися з слабшого, біднішого. Здається в природі втрачена рівновага: стає в природі більше зла, чим добра.
Ненька - Україна опустила крила, її душа плаче над своїми дітьми. Як допомогти, що робити? Необхідна молитва! Українці мають переглянути свої духовні цінності - наповнити їх каяттям, прощенням, покутою і молитвою.
Вона просить цього у своїх дітей, але вони її не чують, і не хочуть чути. Замість серця - кусок каменю,совість зітліла, душа в павутинні наживи... А як діти,онуки - чого їх вчимо? Подумаймо над цим!
Слава Богу за все. Сайкова К. М.Нюрнберг 2.08.1Зр
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС.
Господь посилає людям страждання...Чому? А з великої, милосердної любові до нас! А хіба таке можливо, думаємо ми, якщо нас любить, то навіщо посилає нам горе?
...В добрі,розкоші, люди часто забувають Бога і те, що вдається їм придбати, рахують своєю заслугою. Загордилися. Не бачать бідніших, слабших, хворих... Немає часу на молитву, на подяку Господу.
Це все - я! Господь усе бачить. І все допускає. Не дай Боже, якоїсь біди, чи хвороби, люди шукають виходу, - тоді починають шукати Бога - просячи допомоги... Всевишній дає людині успіх у всьому, але вона має жити по -Божому, по його заповідях. Це своєрідне випробування багатством, як і владою - як людина буде вести себе у житті: чи буде благочестива, чи знахабніє... За нею право вибору...
Слава Богу за все 12.10.13р. с. Соколівка.
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС.
Образа, гнів, ненависть. Як часто ці почуття навідуються у нашу душу. Необережно сказане кимось слово, викликає не здоровий глузд, а моментальну реакцію агресивного захисту. Як протистояти такому сплеску емоцій? Негативна енергія, неспокій полонили душу, тіло і здається, що немає виходу. Світ настільки переповнений життєвими клопотами, рекламою,чутками, плітками, що мимоволі опускаються руки. Як жити, як впоратися з цим усім, як привести душу в нормальний стан? Це - не телевізор, комп'ютер, подружки, алкоголь - не дай Бог! Душа потребує духовності, як земля у спеку - вологи. Після дощу земля набухає, тріщини ховаються і вдячна зелень вкриває її наче килимком. Так і наша душа -оживить її молитва, каяття, прощення, а саме головне - св. Причастя: «Хто питиме кров мою і їстиме тіло моє, той матиме життя вічне».
17.07.13р.Катерина, с. Соколівка/Бутини, Червоноград.
З любов ю до Вас...
Життя. Життя, яке це маленьке слово, а яке велике у днях, місяцях,роках і, як швидко воно минає...
На все бракує часу. Ця поспішність не дає зосередитися: сім я, робота, дорога... І так кожен день... боремося з життям. А якщо малі діти , то взагалі немає часу вгору глянути.
Не спішімо! Не накручуймо себе, що не встигнемо. Усе зробимо у спокої, адже життя сьогодні не закінчується. Немає сили, душа опустіла... Ще раз, не спіши! Піднеси очі до неба, там Господь. Він поруч з тобою, чи віриш в нього,чи ні, але він любить тебе любов ю Отця Небесного, ти - його творіння, його люба дитина. Він через інших людей допомагає, підтримує, оберігає. Тільки прислухайся до своєї душі,підтримай її молитвою, як вогонь дровами.
Розмовляй з Господом і побачиш, якого ми маємо цікавого співрозмовника, помічника, порадника, а основне - не зрадливого, не засуджуючого...
Ми часто оступаємося, робимо якийсь «НЕ ТАКИЙ» вчинок і наш індикатор душі - совість, мучить, як затісний туфель. Якщо таке трапляється, душа жива, не все втрачено, тільки треба підкріпити її молитвою, сповіддю, св. Причастям. Дихати стане легше. У св.. Причасті ми приймаємо Господа в свою душу. Там стане тепло і затишно - там Господь! Не буде страху перед життям, його проблемами. У нас надійний помічник і захисник - наш Небесний Отець.
Слава Богу за все!12.07.13.р. Катерина ,
З любов'ю до Вас...
Час так швидко біжить, як вода у річці. Те, що минає, не повертається. З горя, біди - серце ним лікується, біль стає легшою і поступово затихає. Проблиски радості, щастя, згадуються довго, інколи повторюються, але вже іншому розумінні в залежності від віку. Ось уже 50. Півстоліття прожито... Підводимо підсумок: що корисного зроблено за такий довгий і такий короткий час? Ніби вчора: школа, інститут, робота, заміжжя, діти, а вже й онуки. Не знаємо, скільки відведено ще, адже, дехто не дожив і до цих років...
З нашого класу вже немає трьох: Василь і Михайло раптово пішли з життя, не завершивши задуманого, залишивши дружин сиротами, адже діти вже мали свої сім ї...
А Леся... Леся не вийшла заміж. Два рази готувалася до вінця, але перед весіллям, життя женихів трагічно обривалося... І Леся своє життя присвятила Богу. Не дожила до 60 - захворіла. Хвороба вимучила її, проте, на смертному одрі лежала, як молода - лице спокійне-спокійне, аж світилося, наче щойно заснула.
Чи думаємо ми, (в молоді роки рідко, а треба),після пенсії, що ми візьмемо з собою на той світ? Більше добрих вчинків, чи злих? Поки не пізно, живемо, -творімо добро, будьмо уважніші і терплячіші до ближніх, стараймося виконувати заповіді Божі - одна з яких: не роби комусь того, чого не хочеш, щоб тобі робили... все так просто!
І звичайно - молитва, каяття,прощення - сповідь, св. Причастя... і подяка Всевишньому за все...
Пам'ятаймо, що ТАМ, треба складати іспит за прожите життя.
Слава Богу за все!!! 27.06.13р. с.Соколівка - Бутини - Червоноград!
Мої роздуми...
На своїй новій господарці у лютому місяці, качка сіла на яйця. До молодих кролематок принесла самця. З нетерпінням чекала приплоду. Пройшов час, качку з гнізда вигнала гуска, (і чого вона там опинилася?), на свої яйця сідала з неохотою, а потім і зовсім покинула гніздо...а я вже (бачила) каченят, що бігають по дворі і отакої - за два дні до вилупка - такий подарок! Зіпсувався настрій, впала охота до господарки...
Через два дні, вдарив мороз - більше 10 градусів...Три тижні - холодно і сиро, як зимою... О Боже! Що б сталося з каченятами і кроленятами в такий холод? Я зрозуміла, до мене нарешті дійшло, що на все воля Божа. Господи, як Ти все це плануєш, як бережеш нас, як застерігаєш. Чому ми не покладаємося на Господа, чому ми прив'язуємося до того, котре не наше? Часто ми його втрачаємо... маємо знати, що це все не наше, а Боже! Ми створені Богом і те, що оточує нас і напрацьоване нами, теж Боже.. Ми, на землі -гості. Голими прийшли у світ і йдемо з нього в землю, нічого не забравши з собою! Чого переживати качками, кролями? Інший прибуток це перекриє. Господь, знає скільки нам треба і чого нам треба, і все дає нам по потребі. Всім керує Господь, йому з неба видніше... Він всіх нас любить, як праведників так і грішників, ми всі його діти! Хіба батько прагне зла своїй дитині? Ні! Цим все сказано! Дослухаймося до себе, своєї душі, яка створена Богом, дякуймо за все: і за добре, і за погане, і просімо, просімо, щоб навчав нас, як правильно іти по життю...
КАТЕРИНА, 19.03.13р.
Тебе скривдили, образили несправедливо...Світ спорожнів: не хочу нікого бачити, ні чути...В думках огризаємось, обзиваємо, в гіршому випадку - клянемо, бажаємо зла. Зупинись!!! Подивись навколо себе: чи в кімнаті, чи на дворі... уважно глянь на ікони, якщо вони є в кімнаті, на різні речі, предмети, які поряд, а ти не зауважував їх за плином часу, в поспіху не придавав значення тому, що складає наше життя вдома. Згадай, коли куплене, подароване, яке значення має для тебе... Якщо ти на дворі чи в дорозі, теж озирнись довкола. Світ і життя не закінчилось! Кожен спішить у своєму напрямку: і люди, і птахи і тварини, і комашки. У кожного своя путь... Вітерець гойдає гілками дерев, сонечко усміхається, якщо дощ,то передає тобі привіт зі своєї хмаринки...
Зміни хід думок. Переключись на інше, на те що довкола тебе. Не думай про образу, про помсту, не заганяй кілком біль у душу...
Ісус Христос ішов на Голгофу... Несправедливий суд, образи, знущання, побої, терновий вінок на голові...
Кров від колючих голок заливала очі - і, Хрест на плечі!!!
Ні стогону, ні ропоту! Така воля його Отця! Сина Божого вели на страту, а він молив свого Небесного Отця:
Отче відпусти їм, не знають, бо, що чинять...
Ось з кого треба брати приклад, у своїх терпіннях,
образах, кривдах! Господь все бачить, все допускається
Господом. Залежить від тебе, як ти це випробування
перенесеш? Чи дякуватимеш Всевишньому, чи будеш
нарікати...
Прийди до Господа в молитві, якщо не знаєш, своїми словами, звернись до Отця Небесного: подякуй і попроси допомоги і вона прийде. Тебе з твоєю проблемою не залишить наодинці. Адже Господь тебе любить, ти - його люба дитина... і він знає, що тобі необхідне і дасть, пошле тобі поміч через когось...
Обов" язково дякуймо Отцю Небесному за все добре і воно залишиться з тобою, і за все погане - воно відійде, залишиться спокій і мир у душі. Господь тебе ніколи не зрадить, не залишить самого, у тяжку хвилину відчуєш його плече - підтримку, поміч, рятівну думку, людину, яка допоможе... По життєвій дорозі ти не один, ти з Богом-Творцем! СЛАВА БОГУ!
Катерина 19.03.13р. с.Соколівка.
З любов" ю до Вас!
В тебе біда, горе, втрата дорогої людини... ЯК ЖИТИ?... Страшний біль, здається що перенести його ми не в силі. Це найгірше, що може статися, адже від цього не відкупишся... До смерті маємо бути готові кожної миті. Ніхто не знає свого часу. З життя ідуть і старі, і молоді. Помирає тіло людини, а душа - ні! Вона іде в другий світ, в залежності від того , яке життя було в нього. Господь знає за кожну ЛЮДИНУ, спостерігає за нею від її зачаття до закінчення життєвої дороги. Адже все з його волі. Нам дано життя і все для цього: вузька дорога чи широка - тобі обирати. Чи дорога християнських чеснот, віри, любові до Господа, до ближнього, а це значить, що лише чиста любов до Тебе Господи, керує нашими почуттями, думками, словами та вчинками!
Друга дорога - це - Я! і більше нікого і нічого: гордість, себелюбство, легковажність та нездатність аналізувати свої вчинки, приводять людину до спокус. Вона легко піддається нашіптуванням нечистих сил на погані поступки. Люди, які йдуть вузькою дорогою (часто тернистою), мають не легке життя. Дотримуючись заповідей Божих ведуть благочестиве життя. Хай на дворі буря, злива чи мороз, ця людина не загине: у її душі тепло - там - Господь!
...В любому випадку перш за все душа потребує молитви, молитви і ще раз молитви, як померлого так і живого. Молитва - розмова з Господом. Виклади все,
що у тебе на душі і відкрий її Всевишньому... Викажи усе наболіле, пережите за роки: скинь цей мішок в якому все те, що болить і через що немає сну. Подібне притягує подібне...Витягни голку образ, болю з душі, а рану залікуй молитвою каяття і прощенням... Це нелегко..., але старайся, тоді в душі настане мир і спокій..!
СЛАВА БОГУ! КАТЕРИНА, 20.03.13р.
З любов ю до Вас...
По волі Божій, нерідко людина залишається одна. Самотність дуже відчуваться при виході на пенсію, чи позбулась роботи, чи відійшло у вічність одне із подружжя. Діти далеко, мають свої сім ї,або їх немає; у друзів, кумів - свої клопоти. А ти сама, з гіркотою втрати колишнього життя. Не відчаюйся, життя не закінчилось! Воно продовжується, але починається другий виток, зовсім інший, як був раніше, і не менш цікавий. Дома сидіти не треба, іди між люди, або займись тим, про що мріяла в дитинстві, але за роботою, чи чимось іншим не встигла реалізувати свою мрію. Людина в 55-60 років не стара,старіти може лише тіло, а душа молода вічно. Це по-перше,по-друге, ти не одна. З тобою - Творець, Господь Бог!!! Озирнись, він поруч, підтримує тебе, щоб ти не впала, не поранилася. Поклич Його, попроси помочі і подякуй за все, що дає... Адже в житті ми мусимо через все перейти: і хороше і погане, і прибутки
і втрати. А основне, після цього - цих випробувань, залишитись доброю, милосердною людиною. Ніхто не св ятий (вони обрані), всі грішні, тому час настав каятись, просити прощення, щиро з сльозами на очах,за все неправильне, що ми зробили у своєму житті. Простити всім, всім і просити Вишнього, щоб простив і нам: - це сповідь і святе Причастя. Колись я була у Закарпатті. Священник о.Семен перед святим Причастям сказав: Тіло і Кров Ісуса Христа найцінніше і найсильніше лікарство від усіх хвороб як душевних, так і тілесних. Важливо з якою вірою людина їх приймає. Слава Богу! Амінь.
20.03.13р. 10.30год. Соколівка.,,
З любов ю до вас... МИЛОСТИНЯ...Часто бачимо одиноких людей, біля церкви, магазинів, та інших людних місць з простягнутою рукою.Чи подавати просячому? Багато говорять на цю тему: проп ють, збагатяться - самі вчимо, як \легко\ заробляти, та інше. Давати: може правда, людина голодує; краще дати, чим Просити, права рука не має знати, що робить ліва, -\скільки дає\.Ось, саме ціль милостині - милосердя! Стародавня молитва гласить: Хто дає, той отримує. Все в Божих руках і в наших...Одного разу мимоволі я побачила, як просячій старенькій бабусі, молода дівчина подала булочку. Як засвітилися в неї очі! Як святиню, взяла в обидві долоньки і поцілувала. На очах у неї стояли сльози, у мене теж - від побаченого. Вона щиро подякувала і поклонилася вслід цій дівчині, ніби
отримала великий скарб.
Милосердя, милостиня, які співзвучні ці слова.
Милостлиню подають люди - милосердя - Господь.
Всевишній подає милосердя для всіх, адже Його любов
неосяжна:
О Божого Милосердя сило превелика!
Ти - порятунок для грішного чоловіка.
Ти - милосердя і милості море,
Допомогаєш тим, хто просить в покорі.
\Боже милосердя\
Божого милосердя просимо і хочемо, і чекаємо.
А чи даємо ми щось на зразок милосердя чи милостині своїм ближнім? Щоби отримувати, треба давати. Адже чим більше даєш, тим більше до тебе приходить..., повертається інколи сторицею!
Керуймося серцем, а не розумом. Серце – світ духовний, а розум - матеріальний. Збираймо скарб серця, а не розуму. Скарб серця - не вкрадуть, не з'їсть міль - це твоя духовність - Царство Боже. Скарб розуму - жага багатства: «легше верблюдові пролізти у вушко голки, ніж ввійти багатому у Царство Боже» - гласить святе Писання. Подумаймо
над цим!!! 30.03.13р.
10.04.13р. с.Соколівка Сайкова К.М. СЛАВА БОГУ ЗА ВСЕ!
З ЛЮБОВ Ю ДО ВАС...
Добро і зло. Ці двоє слів, вчинків ходять поруч. Не буває більше добра і зла. Його є порівну - в природі має бути рівновага. А вже нам вибирати: творити добро -саме просте - піднести сумку, вступити місце в переповненому автобусі старенькій людині - стає на душі легко - не від подяки, а від доброго вчинку, який, до речі, є прикладом для молоді.
Зло - його не треба шукати, воно там де його не чекають. Особливо на вихідні. Вся сім я в зборі...., хтось не те сказав, зробив зауваження і, почалось... У сварку вступають усі: одні мирять, інші доказують, а починається все з маленької дрібниці... Ніхто нікого слухати не хоче! Твердо знає, я правий!.. Але чому так? Не промовчав, не стерпів один одному можливо гострого інколи справедливого слова, повчання...
Але чому так? Душі збідніли, немає там добра, милосердя, взаєморозуміння... Немає там Бога! Але ж Бог-любов!!
Ісус Христос ішов Хресною дорогою, ніс важкий Хрест. З нього насміхалися, били. Він тричі падав, знову піднімався, принижений, змучений, стікаючи кров ю і потом. І ні разу не подумав, що треба кинути цей хрест, жди Отця - своєю смертю, врятував нас від смерті вічної...
Задумаймося над цим великим Подвигом Богочоловіка, який віддав своє життя за нас!
А ми не можемо стерпіти повчань, зауважень, порад... і вже готові ледь не вбити своїх, найрідніших, а що говорити за чужих..?
Слава Богу за все! Катерина, 14.05.13р.
З любов ю до вас
Чому ми не ходимо до церкви? Самі прості причини: не навчені, не привикли ходити в Храм Божий, довго стояти, немає часу та інше... Але хіба все завжди так добре, куди ми ходимо: в бар чи на посиденьки? Раніше казали, вчили, що Бога немає ( Господи прости), але весь світ гласить, що на все воля Божа. Проте, ми не бачимо, ми не чуємо....не хочемо.... Користаємося з цього що Бог добрий і милостивий і не дякуємо за все, що нам дає.
Чому закликаю вас до церкви - там безкровна жертва - Служба Божа, там слова покаяння, прощення, просьби, подяки. Там спів церковний - лікувальний, заспокоюючий...Співана молитва - лікарство для душі. В церкві за все: проблеми, В душу вливається нова сила : спокою, миру, любові. Там Господь!!! Легше дихати, особливо після сповіді і св.. Причастяє. Ікони святих промовляють до тебе, тільки прислухайся, уважно подивись на них. Вони прожили не легке життя. Їх життєвий шлях - самовідречення від світу, одним
словом Подвиг - адже вони і донині моляться за нас, за весь світ...
