Українські дівчата

Одяг Полтавщини, у порівнянні з іншими регіонами, є доволі пишним, адже він розвинувся за часів бароко. На цих територіях знаходилося чимало заможних козацьких сіл і містечок, які перейняли модні віяння з Європи, як, наприклад, ускладнення вишивки. У ХІХ столітті почали вишивати весь рукав і гаптувати його білим кольором. Так, вишивка на сорочці  виконана у техніці білим по білому, з використанням вирізування. 

Саме наявність рушника і вінка свідчать про те, що це весільний стрій. Такий вінок характерний для сіл Чорнобаєвського району Черкаської області. Квіти виготовляли з фабричних ниток і оздоблювали ниткою-"сухозлотом", тобто "сухим золотом". Їх привозили до України зі Сходу.

Протягом весільної церемонії священик клав на голову чи на плечі нареченої поверх вінка хустку. Після вінчання з нареченої знімали вінок, її голову зав’язували хусткою чи наміткою. Відтепер вона ставала заміжньою жінкою. Цікаво, що у церкві молодий мав наступити трошки на одяг молодої, показуючи, що саме він буде головою в домі.

Читать далее...

Народна архітектура давнього українського села або Як облаштовували своє житло наші предки у різних регіонах

Народна архітектура давнього українського села або

Як облаштовували своє житло наші предки у різних регіонах

Серед багатьох пам’яток народної творчості почесне місце належить архітектурі народного житла, яку Олександр Довженко назвав “архітектурною праматір’ю пристанища людського”. З глибокої старовини архітектурна народна творчість донесла до сьогоднішнього дня елементи, які свідчать про високі художні, господарсько-культурні, моральні ідеали народу-трудівника.  

Читать далее...

Зґарди — трендові етно-прикраси

 

З історії. Слово «зґарда» у багатьох асоціюється з сюжетом українського містичного трилера «Тіні незабутих предків». Насправді ж воно не пов’язана зі злими духами, це всього лише давнє гуцульське намисто з литих мідних кулонів у вигляді специфічної форми хрестів, нанизаних на ремінець, шнурок або дріт, часто ще й оздоблене намистинами.

Колись за зґарду можна було купити кілька соток землі. Адже на той час технікою лиття, за допомогою якої виготовляють хрестики, рідко хто володів. 

Читать далее...

Українські обереги: традиції і сучасність.

  

«Наш оберег ішов з землі, 
Коли нас скіфами ще звали. 
І талісман той берегли, 
І щастя в доленьці шукали. 
Або коли була війна, 
І ворог йшов на схил Дніпровий, 
Чи то котилася чума, 
Чи хтось був дуже тяжко хворий...»

О. Онищенко

Іще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов'язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не украдь»,- були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були - оберегами. 
У давнину людина відчувала тісніші зв'язки з силами природи і вже за часів палеоліту (10-5 тис. до н. е.) диференціювала їх на добрі та злі, причому добрі були оберегами від злих. Але їх треба було періодично задобрювати, звертатись до них з магічними заклинаннями, приносити їм жертви. 
Проте людина відчувала потребу ще і в матеріалізованих захисниках - оберегах. Найдавніший зразок оберега - жіноче божество, яке було поширеним практично у всіх народів. З ним пов'язана і етимологія слова «оберег», яку свого часу дослідив академік Б. Рибаков.2 Походить воно від слова «берегиня», що рівнозначне грецькому «земля» (давньоруська транскрипція - «берние», тобто земля, глина), богиня землі, її берегуша, охоронниця. Берегиня - мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї.

Образ Берегині дійшов до нас у вишивці: на обрядових рушниках, у жіночому одязі бачимо стилізовану жіночу постать, найчастіше - з піднятими руками (знак захисту), іноді з прибогами - конями по обидва боки (іл. 1). Нерідко Берегиню підміняла ідеограма - ромб з гачками - землеробський символ родючості, магічний оберігальний знак (українська плахта - своєрідне «перепитування» цього мотиву).

ОБРАЗ БЕРЕГИНІ У ВИШИВЦІ:
а) Берегиня з прибогами; б) ідеограми Берегині.

З Х ст., тобто з часу прийняття християнства, символічний смисл Берегині (Венери, Рожаниці) було перекладено на образ Богородиці. В ньому людина вшановувала саму природу, життя, подвиг материнства. У свідомості людей Давньої Русі Богородиця сприймалась як всемогутня заступниця людства перед Богом. Підтвердження цьому знаходимо в історії. Так, під час походу азіатського полководця Тімура на Русь в 1395 році вважалось, що Москва була «врятована» заступництвом Всевишнього завдяки іконі Владимирської Богоматері (письма початку XII ст.),  яка була вкрадена і перевезена Андрієм Боголюбським під час його набігу на Київ у 1169 р з Владимира до Москви і яка ніби відвернула похід Тімура на Москву. З того часу русини почали шанувати ікону Божої Матері як заступницю, як оберег, складали про неї легенди, на її честь були закладені монастир та церква. Не менш цікава історична подія відтворена на одному з клейм ікони «Битва новгородців із суздальцями» (письма 2-ї половини XV ст.), на якому зображено фортечну стіну, де виставлено ікону із зображенням Богоматері. На неї дощем летять ворожі стріли, вона - перша мішень ворожої раті і - захисниця міста. 

Ікони із зображенням Богоматері брали з собою в похід, ними благословляли воїнів, що йшли на смертний бій із загарбниками. Такі ікони часто вважаються покровительками міст.

Продовження

ЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ПОБУТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ХАТІ

 

- В якій частині хати молилась родина, в дохристиянські часи. - Яку ще функцію виконувала домашня скриня, крім зберігання одягу. - Що значать розмальовані квіти в хаті. - Лемківський звичай малювання в хаті дерева Роду, та інше...

Читать далее...

НАЦІОНАЛЬНІ КОСТЮМИ ДЛЯ БЛАГОДІЙНОГО КАЛЕНДАРЯ.

Українські телеведучі, співачки та акторки стали героїнями спеціального календаря.На кожному фото жінки увійшли в образ традиційних українських жительок в національних платтях та аксесуарах. Серед учасників – Каша Сальцова, ONUKA, Ольга Фреймут, Василіса Фролова, Альона Вінницька та інші.
За словами організатора акції Наталі Кравець, проект Щирі – це присвята традиційному українському костюму. Головна мета — показати його надзвичайну красу, багатство, кольори та колорит. До фотосесії «Щирі» готувалися два місяці. Переважна більшість знімків відтворюють образи з ретро-фотографій XIX, початку XX століття.
Загальна вага прикрас, які вдягали зірки, становила понад 5 кілограмів. Загалом на знімальному майданчику у студії фотографа Дмитра Перетрутова зібрали понад 30 костюмів з 10 регіонів.

Одяг заміжніх жінок Полтавщини кінця ХIX — початку XX століття. Прикраси ― коралі зі срібними вставками, дукачі, намисто з венеціанського скла, яке було дорогим і символізувало достаток у родині. Вбрані Олена Шоптенко і Каша Сальцова

Скарби України. 13 загублених скарбів України, які ще можна відкопати

Скарби України. 13 загублених скарбів України, які ще можна відкопати

Вже давно ні для кого не є таємницею, що по всій Україні у різні часи були заховані всілякі скарби, які досі не дають спокою мисливцям за ними. З плином часу в руки істориків і археологів потрапляли відомості про існування і приблизне місцезнаходження захованих цінностей, проте далеко не всі з них вдавалося швидко відшукати. Отже, де сьогодні можна шукати стародавні реліквії, надійно укриті від людських очей в українській землі.

Варязькі скарби Лаври

Походження лаврських печер і захованих у них скарбів має кілька версій. Згідно найбільш правдоподібної, печери були викопані монахами, які побажали віддалитися від мирської суєти і провести там решту життя у смиренні і служінні Богу. Згодом невеликі підземні ходи і печерки були об’єднані у пов’язані між собою лабіринти. Так з’явилися Дальні печери, через які теоретично можна потрапити у печери Варязькі.

Коли за часів Київської Русі солідний загін розбійників-варягів грабував торгові судна у цих краях, то все награбоване золото та інші цінності звозилися в одну з печер. Пізніше монахи відшукали скарби і, розділивши незліченні багатства на чотири частини, сховали їх у різних місцях. Російський цар Петро I, застосовуючи тортури, зумів дізнатися місцезнаходження лише одного скарбу від одного монаха; решта забрали таємницю із собою у могилу. Лише на початку 20 століття під час ремонтних робіт у Лаврі вдалося випадково виявити нішу з монетами і золотим начинням. А після київського землетрусу в 1975 році дала тріщину одна з внутрішніх стін огорожі. На дні розлому виявили дві великих кованих скрині. Це були ті самі варязькі скарби, заховані ченцями від очей жадібних володарів. Останній, четвертий скарб, досі перебуває у надрах лаврських печер.

Читать далее...

Украинский женский оберег.

Намиста,дукачи,згарди и пацьорки,а что это?И как выглядело?!

Будем разбираться далее

Маски






Смотрим далее>>>

Пасхальный креатив со всего света

Музей пасхальных яиц "Писанка" в Коломые (Украина). 

Читать далее...

Marcin Sobas: холмы Тосканы

Читать далее...

Красивые вещицы из Индии - для творческого вдохновения

Эти аутентичные индийские вещицы - большой соблазн для всех, кто занимается росписью, декорированием или просто любит индийскую культуру! Для себя уже присмотрела кое-какие приемы и цветосочетания
Все они сделаны в Индии, руками индийских мастеров и мастериц, некоторые антикварные.


Еще много красивых фото

Картинки для декупажа из Индии.Много !!!!!!!!

 

Читать далее...

Томск деревянный



more

Необычный взгляд сквозь объектив

«Потрясающий город» Александра Петросяна 


Александр Петросян неустанно снимает всюду, где можно и где нельзя, несмотря на недовольства, а часто и запреты. Но не стоит думать, что он исключительно фотограф -  экстримал. Его неторопливые прогулки по хорошо знакомым улицам и площадям часто дарят удачные снимки.
Видимо, всё дело в некоем внутреннем драйве, который сам мастер кратко определяет так:
«В своих работах я хочу передать личный и глубоко субъективный опыт общения с любимым городом»









Стремление этого человека понять, постичь свой город заставляет его непрерывно искать новые ракурсы и необычные точки съёмки.
Ему хорошо знакомы многие подъезды, дворы-колодцы, чердаки, крыши, башни и колокольни Петербурга.

Читать далее...

Старая, добрая Голландия - путешествие в прошлое...| Cornelis Springer

В картинах ярко выражен готический стиль в архитектуре...немного углублюсь в историю...

Читать далее

Не в этом ли гений расчетливых зодчих,
оставивших нам - обитателям отчих
трущоб - этот в вечность плывущий осколок
нездешнего мира - средь моря людского
и суетных бурь бытия городского...

© Copyright: П.Лобанов

Хангёку - ученицы гейш

Философия сада камней


Камни учили меня молчанию.
Камни учили меня терпению.
Камни учили меня спокойствию.
Камни учили меня созерцанию.
Камни учили меня бесконечности мироздания.

Настоятель дзенского монастыря.

Японцы считали, что те места, где много камней, избираются богами (ками) для своего пребывания. Камни этих мест являлись объектами особого поклонения, так как были, по убеждению японцев, священны, а, значит, - наиболее чисты и надёжны именно в силу пребывания там божеств.
Особое значение камень приобрёл в эпоху Средневековья, когда укоренялась культура дзен-буддизма.
Японское государство находится на островах вулканического происхождения. Поэтому горами занята большая часть территории Японии, и вся жизнь коренного населения тем или иным образом связана с горами и камнями.



Осознать природу камней можно только тогда, когда начинаешь с ними работать.
Постепенно приходит понимание природы камней и их индивидуальности. Однажды вы можете почувствовать в них Время. И это начало диалога с камнями.
Приходит полное понимание фразы, которой японцы называли монахов– создателей садов: «монахи, договаривающиеся с камнями».
Действительно, с камнем можно «договориться». Но это получится только тогда, когда поймешь его природу, свойства, характер. И только тогда камень разрешит вам свободное обращение с ним.



Каждому новому камню в саду сразу же находилось именно его место. Этому способствовал предварительный «диалог» с камнем - изучение со всех ракурсов его цвета, свойств, фактуры. Самое главное в такой «экспертизе» - определение «лица» и «верха» камня.
То есть, нахождение самой интересной его стороны, которой мы будем любоваться в саду - стороны, которой камень будет «смотреть» вверх. Наиболее значимые стороны камня – его «лицо» и «макушка» - должны быть органично вписаны в окружающую камень среду.
Таким образом, художник сада, приступая к работе с камнями, должен постараться понять характер камней, их возможности. Это позволит выполнить наиболее интересные, выразительные композиции из камней, органично вписывая их в общую канву сада.



Японская традиция создания "эзотерических" садов, ставших впоследствии идеальными источниками медитативной релаксации, ведёт свой отсчёт примерно с 10-12 века нашей эры и достигает своей вершины уже к 14-16 векам.
Японские садоводы изначально руководствовались не отвлечёнными соображениями об идеальном саде, а вполне чётко очерченными концепциями дзен-буддизма, хорошо известного своим пристальным вниманием к человеческой психике.



Притом, что общие принципы построения японского сада давно и хорошо изучены специалистами, механизм их непревзойдённого психотерапевтического воздействия до сих пор оставался загадкой.
Действительно, композиция всегда составляется из нечётного количества камней: "три-два-два" или "два-три-два". Группы камней всегда образуют как минимум один треугольник. Если треугольников больше, то они всегда имеют общую вершину. Здесь всё понятно. Но медитации здесь причём?



Загадку, похоже, удалось разгадать группе исследователей из Киото — древней столицы феодальной Японии.
Проанализировав расположение камней, было обнаружено, что внешне хаотичная мозаика каменных глыб образует рисунок... кроны дерева.
Рисунок этот не виден глазу, но прекрасно воздействует на подсознание, вызывая ощущение единения с природой. Но лишь при условии, что наблюдатель смотрит на сад с нужной точки.
Именно этот скрытый от неподготовленного глаза рисунок является главной причиной необычного целительного эффекта, оказываемого творением неизвестного мастера на психику современного человека.

Теплые камни.
Садик задумчив и тих.
Вечер чудесный.

Мысли как песни.
В чувствах любовных своих
Медлить не станем.

Милый, скорее сними
Пестрые ткани.
Ах, как желают любви
Тёплые камни.


http://www.membrana.ru/

Японские древние бронзовые зеркала

Мастера в Киото по-прежнему изготовляют роскошные бронзовые зеркала, по тем же технологиям, что и в средневековые времена. Изготовленные высокопрофессиональными художниками они стоят не менее 10 000 долларов за зеркало. Надо признать, что древние зеркала почти также отражательны, как и их современные копии.Читать далее...

Индийская расписная мебель

Из разных источников...

 

много-много