Настроение сейчас - лажовий день добігає кінця...юппі...

Хлопці повинні лишатись хлопцями.А дівчата-дівчатами.І тоді все буде гаразд.

Бажаю вам кохання - палкого і щирого.Зі святом!

В колонках играет - Скрябін
Настроение сейчас - куууул

легально прогулюю перші 2 пари...коментую всіх і всюди!)
а ви тут як,мої любенькі-дорогенькі?
чим живете,про що думаєте?
висипаєтесь?що грає зараз у колонках/навушниках?
що сьогодні робили?
розкажіть,мені цікаво.

В колонках играет - тиша,бо всі вже сплять
Настроение сейчас - катя-сонна муха

нарешті вийшло написать...все планувала-не виходило.а хотілось,чесно-чесно.
у голові як завше купа всього,хоча годинник невтішно показує 0:24.хорошим дівчаткам давно пора спати.але сьогодні субота-єдиний день,коли я маю змогу отак от посидіти.покоментувати бігмір,тусе,вконтакті,пописати на форумі і в асьці...ех...все як раніше!)але я наче хороша(так друзі кажуть інколи та в листівках пишуть)і тому скоро піду спати.

школа...знову...цілий тиждень-6 днів і по 4 пари...я всіх цим дістала,але це важко.хоча поки ще норм,не грузять.курси мої мені цікаві,тіки от сьогодні напряжно було...писали ЩЕ більше сторінок ніж раніше,у шаленому темпі...Крис навіть не жартував...але ми з Сашею все одно ржали з нього!)))

давно не дивилась новини.нєгодяйка.варя нагадала слово,воно класне!)
а взагалі - як ніколи хочеться весни,тепла,зелені,посмішок,сонця,і багато нових гарних фото!мене,моїх друзів,світу ,який бачимо ми!коли це буде?сподіваюсь,скоро.

якщо не весна-то хай принаймні випаде сніг.білий,пухнастий і ніжний...і так,щоб кружляв,і так,щоб на віях...ооо...

не тішить тіки те,як швидко наближається найсумніший день року!ну чому,якщо в мене і є якісь заворушення в особистому житті то вони ніколи не припадають на лютий???

мені дуже хочеться гостей.щоб до мене,чи я до когось.і так щоб затишно було.і погода тоді здаватиметься кращою.правда?

п.С.як завжди-потік нєсвязних речей.вибачте,май дарлінг.

знов запрошую вас поговорити!беру приклад з Kamow'а - про кохання)

вічна тема для кіно,книжок,пісень,кліпів,картин:

давно кажуть,що люди з протилежними характерами,уподобаннями,інтересами притягуються одне до одного,наче магніти.що їм тому і хочеться бути разом,тому вони і закохуються-їм цікаво бачити світ іншими очима,відкривати нове,розуміти все інакше...

як думаєте,це правда?

В колонках играет - Бумбокс - happy end
Настроение сейчас - чудово-чудернацьке

сьогодні неділя.остання з тих,коли я хоч якось відпочиваю.починаючи з наступного тижня-школа,курси(тепер вже 5 днів на тиждень) і все-все-все...
не дивлячись на те,шо вчора відпочинку не було ніякого,все перенесла на сьогодні,а зараз мені тупо погано,тому вдома сиджу.І у такі вихідні у мене на диво кльовий настрій!чесно-чесно...

вчора мені до рук нарешті потрапила нова книжечка!україномовна!свіженька і цікавенька!трям-пара-рам!я,звичайно,пообіцяла собі,що буду мати совість-читати потихеньку,чередуючи ті оповідання з Кобзарем та "Перехресними стежками" Франка,які мене вже відверто дістали!

книжка зветься "Трициліндровий двигун любові"(ням-ням,яка класна назва).Там армійські оповідання Андруховича(татко вчора всі прочитав,каже,супер)+есе Дереша+проза Жадана!
Я поки що ковтаю найпривабливіше для мене-Дерешову писанину...подобається!так щиро і просто,наче записи в жж,багато пише особисто про себе.це,як розумієте,дуже цікаво!
А за Андруховича я обіцяю собі взятись влітку.Передчуваю,що він і справді такий талановитий,як про нього кажуть.Принаймні,від його інтерв"ю у різних серйозних журналах наводять на таку думку.

п.С.якщо ми вже говоримо про читання,то вчора я весь вечір читала..."Кореспондент"!
Привітайте мене,це ж особиста перемога!)))

В колонках играет - SOAD
Настроение сейчас - нормік

хм...у мене є 3 ідеї,про що сюди написати...і все це роздуми чи спогади...чи як завжди-просто про те,як пройшов мій день-тиждень-рік...то про що ж розповісти?

Хай цього разу це знов будуть роздуми.Хоча насправді мені важко писати сюди те,що у мене всередині.Може, тому я і пишу мало.Просто новини,події-легко,а от частинку свого внутрішнього я-не дуже...Може тому,що ви-мої реальні друзі,знаєте мене,бачити майже щодня, і я можу вас якось здивувати,чи ви можете мене не зрозуміти...коротше...таке...
я дуже вразлива людина.більше,ніж здаюся.і це моя вада,насправді недолік...з цим часом нелегко бачити реальну дійсність,хоча з іншого боку я не завжди виказую свої емоції.типу така врівноважена...мене все зачіпає за живе.я багато чого боюся.але не конкретно-це не фобії,а моментами.от у якусь мить мені страшно,а через хвилину вже ні.а загалом-все спокійно...
Страхи можуть бути дуже фантастичними,банальними чи дивним!пофіг.мені з ними важко!хоча знову ж таки-це все минає...
як я ненавиджу,коли до мене хтось чіпляється...нє,нормально?центр міста,чекаю подругу коло метро...кіоск з пивом,купа мужиків старших 40 років,кажуть:"Дєвушка,а давайте к нам?"...як це мене бісить,дратує!хочеться наволати на них і побити.в такі миті мені реально до болі у скронях хочеться бути мужньою жіночкою років 35,яка всюди, крім магазинів ,ходить зі своїм порядним чоловіком)))мало хто зараз взагалі може подумати таке,чи не так?може в цьому моя проблема?мені часто заважає моя хвора уява.це вже точно.
а взагалі,якщо серйозно,як же це класно-почуватися захищеною...насправді відчувати,що хтось такий любий,добрий і сильний поряд.назавжди.

рідко,але інколи воно таки буває таким,як кіно.хочеться зібрати всі такі спогади,миті,коротенькі моменти,погляди,слова,доторки і назавжди утримати у своїй пам"яті.а може,надійно заховати?у гарненьку шкатулку,обов"язково дерев"яну і ошатно оздоблену.не вичурно,але красиво.замкнути маленьким ключиком і лишити там...до наступного разу,коли захочеться згадати,ще раз відчути і пережити ті миті життя,яке було як кіно...

до речі,про кіно.вчора я там була.як не дивно,на вечірньому сеансі,та ще й у компанії дуже приємної дівчини з моїх курсів.ми нарешті кудись вибралися!
та ще й драма "Спокута" виявилась дійсно гарним фільмом.таким,що зачіпає за живе.торкається серця.його не дарма називають одним з кращих фільмів 2007 року.гарні актори,сюжет...а зйомка-неймовірна.багато дрібниць,багато облич "крупным планом"...дійсно вражає.драматично дуже.війна.але ми молодці,не плакали.може тому,що поряд з нами сидів Микола Вересень з якоюсь таємничою панянкою.йому не сподобалась поведінка молоді в залі.от-от.я розумію,що дуже-дуже люблю дивитись кіно в кінотеатрі.і хочу частіше там бувати.колись у мене в неті був знайомий,що не пропускав жодного фільму.це класно,але якось ірреально.
раджу цей фільм усім для перегляду.там ще й Лондон був,тож я остаточно була задоволена)))
ссилка на гарну статтю про фільм: http://www.kinomania.ru/movies/a/Atonement/index.shtml
от кілька кадрів:

треба ж таки,почула дуже гарну пісню на ТБ.пісня стара,її переспівали.автор слів і музики-Ігор Тальков.Чули про нього?Я якось дивилась документальний фільм:його вбили перед виходом на сцену НСК "Олимпийский" в кінці 90-х.страшна річ,скажу я вам.З творчістю його не була знайома до цього.А тут,крім мелодійної музики,зачепили слова...Пісня називається "Летний дождь".ось уривок:

Летний дождь,летний дождь,
Шепчет мне легко и просто,
Что придешь,ты придешь,
Ты придешь,но будет поздно.
Несвоевременность - вечная драма,
Где есть он и она.

Настроение сейчас - мрійливе)))

от порушимо дещо особисту,але цікаву тему.ми всі маємо бажання і цілі,всі уявляємо(часто детально)своє близьке чи далеке майбутнє.кожен з нас малює свій персональний,надзвичайно ідеалізований світ,якщо не Всесвіт.там все як треба.там все,як ти хочеш.причому не важливо-у глобальному плані,чи дріб"язковому.щодня ти занотовуєш,що треба змінити,що впровадити туди нове.це та ж комп"ютерна графіка,чи малярство,як кому ближче...кожен уявляє це настільки детально і яскраво, наскільки вистачає фантазії чи бажання.хіба,вкладаючись вночі у тепле ліжко,ти не поринаєш у цей світ?ти там інакший,і навколо люди також...

найчастіше,коли хтось обговорює цю тему звучать слова типу "не живи в ілюзіях","небезпечно мріяти","реальність інша"....помічали?
мені це нецікаво.це зрозуміло і так.особисто для мене вся фішка цього персонального світу в тому,що коли бодай у чому-небудь,бодай на коротеньку мить(чи день,чи місяць...) в житті все прекрасно,той вигаданий світ вже...просто НЕПОТРІБЕН!саме в тому його смисл для мене,розумієте!

...хтось зрозумів мої не вельми зв"язні роздуми?...
(картинка не дуже,але явно "в тему")

В колонках играет - ДДТ
Настроение сейчас - нічого так

Написала трошки інтересів.Небагато,але як на перший раз-вистачить.Лі.ру знає мало україномовних слів(ті,що воно підкреслило),а букву "і" часом виправляє на "J".Чому?Це загадка.У світі ще багато непізнаного,шановні.

оце сиджу і мені фігово якось...Наче все позитивно-добре,ті ж канікули...купа планів та ідей.а от у цю мить-так якось важко.всередині я дуже напружена,трошки хочеться волати...чому?не знаю.Я так часто себе ненавиджу!і це ненормально!мені дуже часто здається,що нема гіршої людині ніж я.правда,правда...кільканадцять разів на день!здається часом,що я не знайду своє місце в житті.що я ображаю людей,що в душі сама часто ображаюсь.я втомилась.конкретно.це бісить!я хо багато працювати,от зараз-піти й почитати якусь історію чи теорію укр.мови...а ні!сиджу в інеті і пишу сюди те,як мені скрутно.
хоча мені нормально.навіть краще ніж бувало.у МЕНЕ ВСЕ НОРМАЛЬНО!!!!!!!

П.С.довго думала,чи писати це сюди.вам воно не треба,і мені ні до чого.та хай вже повисить,може потім видалю.

В колонках играет - Beatles,альбом "With the Beatles".Ця музика дарує мені радість ЗАВЖДИ
Настроение сейчас - хороше

Такий в мене неформатний ліцей,що з сьогоднішнього дня в мене канікули,а до того була типу сесія-3 іспити.Тому я страшенно радію,хоча до кінця цього ще не усвідомлюю,бо ж всі тільки-тільки вийшли на навчання.В мене вже купа планів.Треба їх якось впорядкувати!Підкинула подружці з мого ж класу записати її плани на аркуш різнокольоровими ручками.Може й собі таке зробити?Де ще шукати позитив взимку?)))
Мрією лишається почитати те,що хочеться.Але тримати себе в руках,бо я вже на днях не витримала:два рази по півночі читала "пригоди Шерлока Холмса".Все життя обожнювала Конан Дойля,особливо ці оповідання.Хоча і "Затеряный мир" мені теж сподобався у ту пору солодкого дитинства..Коли вперше прочитала про жителів Бейкер стріт,221-б вже й не пам"ятаю.Це просто насолода.Ця мова,манери,я вже не кажу про беззаперечну логіку Холмса,спостережливість Ватсона і цей англійський колорит,який я так мрію побачити на власні очі.Коротше,перечитування-справжнє задоволення.
Але!я стримую себе,бо купа непрочитаного з того,що мені потрібно для вступу.Оце й читаю...Не буду повторюватись,казати,що теми укр.літ одноманітні...Та я знайшла дещо дуже-дуже гарне.Лірика Олександра Олеся.Дійсно красиво.Людина-поет по призначенню,просто описує життя у всіх проявах:почуття,події власного життя і країни,і те,що бачить,спостерігає...Гарно так.А ще багато про Прагу,де я була.Він емігрував до Чехії через все ті ж репресії,про які нам вже півроку розповідають в школі.Багато кохання,інтимної лірики,яка по словам мого чудового викладача з курсів мала нас дуже зацікавити:)
Якось викладу його вірші.Якщо вам цікаво.

Отож...Я зараз в передчутті відпочинку,якого мій організм катастрофічно потребує.І це нічого,що за ці канікули мені треба вивчити історію України від перших племен на нашій території і до наших днів?)))

Піду писати сюди свої інтереси.Це буду довго.Може навіть ви,мої старі і такі поважні друзі дізнаєтесь про мене щось нове:)

От вже кілька днів збираюсь розповісти вам історію,яка трапилась зі мною.Було то вельми нещодавно,зараз згадаю...В понеділок.вона вельми показова.Принаймні,так кажуть ті,кому я її переповіла.

Мені у справі треба було доїхати від метро КПІ до Індустріального моста.Думаю,ну поїду на трамвайчику.Та по дорозі побачила маршрутку,на якій написано саме те,що мені треба.Більш того,вона стоїть і набирає пасажирів,тобто її не треба чекати."От супер"-думаю.Заходжу,бачу там подвійне сидіння,на краю сидить хлопець такий,трохи мажорний,дорослий і говорить по телефону.Побачивши мене підскакує(в прямому сенсі) і дає мені сісти до вікна.Коротше ми їдемо,я назбирала в гаманці копійок і даю дивній особині попереду мене,щоб вона їх передала.Це був хлопець чи чоловік(обличчя не видно) у дубльонці а-ля Троєщина і шапочці "в тєму".Кажу "передайте,будь ласка".Він щось поозиравсь навкруги,суне свою руку до мене і каже :"не хочу я передавать".Нє,нормально?У мене шок,думаю,от чучело...В житті такого не бачила.Типу він думав,що всі обожнюють передавати гроші в транспорті,чи шо?Але!Є добрі люди в цьому світі.Хлопець поряд зі мною знов підскакує,каже :"девушка,давайте я передам" і йде до водія,не перериваючи розмови по телефону.Уявіть моє обличчя!Потім водій перепитує скільки там було грошей,я кажу,і цей хлопець вслід за мною каже(не перериваючи розмови!).
Отаке...кому не розкажу,мені всі одразу історії з власного досвіду розповідають про транспорт...

Мораль байки: маршрутки-дзеркало суспільства.
Тому,мабуть,я в принципі люблю транспорт.Там багато чого можна дізнатись,побачити і зрозуміти.
п.С.вибачте за конкретику.Це в мене звичка така.