Все те, чим хотілося жити минуло давно Не треба шукати, не варто дивитися в карти Ми знову п*ємо тільки те, що сАмі собі наллємо І пишемо тільки про тих, з ким спати не варто. Ми знов головою о стіну, пусте, що болить Червоне у грудях болить набагато сильніше. Ти кажеш: "До біса! Нехай все до тла прогорить Палаци із попелу, певно, нічим не гірші!" Все те, чим хотілося жити прогнило давно: Скриплять половиці, і протяги виють скажені. Ми пишем про Когось і знову п*ємО вино, В той час як одноліток наших беруть в наречених