Александр Волынский: Варварская "справедливость" России против цивилизационного "законничества" Евро |
"Русский - значит справедливый". Эту моральную максиму никак не могут понять на Западе. Дело в том, что понятие о справедливости у русских и у Запада различно. Со времен Эллады и Рима в Европе мораль оформлялась законом. На просторах Евразии царил обычай. Распад родоплеменных отношений и христианизация создали ситуацию противостояния закона и обычая. Уже в "Слове о Законе и Благодати", обращенного не столько к народу, сколько к князю и его дружине, варварство представлено как достоинство: к чему соблюдать юдейские законы, если есть Благодать Христа отобрана у евреев за грехи и передана русским. Тут просматривается связь с концепцией "благородного дикаря", не испорченного цивилизацией.
Очевидно, что в ситуации пренебрежения к закону, право оказывается кулачным. В Европе католическая церковь всегда пыталась ограничить насилие и влиять на своеволие феодалов. В Византии церковь подчинялась государству, но само государство было образцом законотворчества, ибо Византия прямой наследник Античности. В России византийский обычай подчинения церкви кесарю остался, но вот уважения к законам так и не возникло. Россия страна, где СПРАВЕДЛИВОСТЬ выше любого закона.
Сумма исторических событий дает право русским считать Украину своей землей. Но не эта ИСТОРИЧЕСКАЯ СПРАВЕДЛИВОСТЬ стала главной причиной Русской войны. Отказ от принципа легитимности в пользу СПРАВЕДЛИВОСТИ вынуждает элиту доказывать самой себе и народу право на власть. В Средние Века сословно-родовая система гарантировала передачу власти, но при Иване Грозном и Петре принадлежность к элите стала гарантироваться службой царю, а эффективность царской власти определялась военными успехами. Это и есть русская СПРАВЕДЛИВОСТЬ – дворяне воюют, народ пашет. Немка Екатерина Вторая подорвала социальный контракт русского народа и русского государства, освободив дворян от обязательной военной службы. Николай Второй уничтожил этот контракт, проиграв Японии и Германии войны. Большевики попытались стать новым дворянством, но предательство собственной идеологии разрушило понятие о СПРАВЕДЛИВОСТИ Советской Власти, поэтому Ельцин легко сокрушил КПСС, подняв вопрос о "привилегиях". Чудовищное воровство путинской элиты потребовало от нее усилий в поиске легитимации своей власти. Однако, правовой нигилизм, как народа, так и бюрократии, не давал такой возможности. Власть в России должна быть не столько законной, сколько СПРАВЕДЛИВОЙ.
Война оказалась самым эффективным способом доказать СПРАВЕДЛИВОСТЬ путинского режима, тем более, что для русских цели этой войны абсолютно СПРАВЕДЛИВЫ. Поэтому все усилия расколоть путинскую элиту или пояснить русскому народу, что война против Украины преступна, или доказать, что Путин сошел с ума, - абсурдны.
Для всех "нерусей" и для русских западников поведение России выглядит кровавым средневековьем. В этом нет ничего удивительного, ведь аналогично как исламские фундаменталисты уверены в абсолютной истине Корана и Сунны, так русские считают свою русскую эгоистично-шовинистическую, сложившуюся при Иване Грозном, точку зрения абсолютно СПРАВЕДЛИВОЙ.
|
|
Рафис Кашапов: ІІ Форум Свободных Народов России пройдет 22-24 июля в Праге |
ІІ Форум Свободных Народов России пройдет 22-24 июля 2022 г. в Праге.
Миссия и цели
Форум считает, что народы России на сегодняшний день являются оккупированными режимом кремлевских рашистов, поэтому должны системно работать как над собственным освобождением, так и над получением полного суверенитета, включая независимость.
|
|
Владимир Емельянов: Россия отличается от Западной Европы тем же, чем Дума от Парламента |
Россия отличается от Западной Европы тем же, чем Дума от Парламента.
Неразвитость речи.
Парламент это когда много говорят и договариваются.
А Дума это когда много думают, но говорит за всех тот, кого спрашивает Государь. И последнее слово за Государем. А надуманные мысли остальных рассеиваются, истаивают в воздухе.
В русском народе не любят тех, кто много и красиво говорит. Считают пустобрехами или мошенниками. А тех, кто много спрашивает, подозревают в шпионаже.
Западные же люди говорят без умолку, говорят, задают вопросы, спорят, сомневаются. А если собеседник молчит, то спрашивают, здоров ли он.
Большая разница!
|
|
Андрей Шуман: Россия падает в герменевтическую пропасть |
Мы живём в мире коллективного солипсизма. Фактов не существует. Факт появляется только тогда, когда общество считает это фактом. Общество может считать, что 2 х 2 = 5. И это никакая не постправда. Так есть и будет всегда — реальность это реальность глазами общества.
А как же возникла логика и интерсубъективность фактов?
Одно общество все решает, что есть, а чего нет. Но а теперь возьмем два общества, три, четыре. Они полностью автономны и независимы в понимании, что есть факт. Но если встаёт задача разным обществам договариваться относительно одних и тех же фактов, встаёт необходимость интерсубьективных механизмов верификации наших рассуждений.
Получается, что логика появляется в тот момент, когда два и более разных обществ хотят иметь консенсус. И логика становится тем механизмом, который позволяет договариваться в условиях коллективного солипсизма.
Это причина, почему логика как техника (не как наука) появляется в Месопотамии в период создания первой Мир-системы с её центром в Месопотамии и с первым lingua franca — аккадским.
Чем лучше общество интегрировано в Мир-систему, тем больше в общественном дискурсе будет логики.
Интересно, что СССР, несмотря на особую форму правления и особую форму организации общества, был интегрирован в Мир-систему.
А Россия теперь из этой Мир-системы уходит. Это не многополярный мир, как думает Кремль, это - уход из мира. Это создание герменевтической пропасти со всем миром, где логики не остаётся совсем. От логики отказываются. Китай не отказывается от логики, а Россия уже отказалась.
Пример государства, которое вышло из Мир-системы — Северная Корея. Но она существует только потому, что состоит на обеспечении Китая. А Китаю Северная Корея нужна для военного противостояния чужими руками в регионе. Что-то вроде ДНР у России в Европе.
А будет ли Россия, когда полностью выйдет из Мир-системы, на обеспечении Индии или Китая? Конечно нет.
Так что отказ от логики ударит по России очень больно. Выйдя из Мир-системы, Россия скатиться в деградацию, социальную, экономическую, политическую.
Выходит, что логику не просто так придумали в условиях коллективного солипсизма и того, что 2 х 2 может быть равно 5.
|
|
Сергій Квіт: Росія як зло: помилкові історичні паралелі |
Сьогодні багато хто намагається порівняти путінський режим у Росії з гітлерівською Німеччиною. Справді, в обох прикладах ми бачимо багато спільного, особливо стосовно людиноненависницької сутності згаданих режимів, ефективних пропагандистських систем, наявності стійких політичних міфологій, здатних поглинати релігії. Не варто забувати про те, що навіть нацистські концтабори були запозиченою в російських комуністів технологією, створеною ще за Володимира Леніна.
В чому різниця
Однак можемо відзначити і суттєві відмінності. Якщо Адольф Гітлер використовував реваншистські настрої приниженої і зруйнованої Першою світовою війною Німеччини, намагаючись встигнути до зміни настроїв німців, рівень життя яких 1933 року вже починав зростати, Володимир Путін розпочав вторгнення в Україну у 2022 році радше з безвиході і нездатності успішно управляти країною.
Тобто Путін, як ідейний спадкоємець Радянського Союзу, не бачив іншого шляху, окрім створення надзвичайних стресових обставин війни для населення країни, переважна більшість якого перебуває у злиденних умовах. Так само, в часи СРСР радянські люди повинні були відмовлятися від приватних інтересів на користь суспільних, забувати про свої щоденні побутові потреби, одержувати похвальні грамоти замість заробітної платні.
Вся логіка дій путінського режиму виросла з радянських підходів. Технологічно напад у 2022 році на Україну можна порівняти з відновленням у 1974 році безглуздого проекту будівництва Байкало-Амурської Магістралі мало насамперед не військове чи економічне, але ідеологічне значення. Таке масштабне будівництво дозволяло знову послуговуватися риторикою «максимального напруження людських сил», «нових перемог» СРСР, «героїзму» трудящих людей, «мудрості» Комуністичної партії і т.і. Подібно, тепер Путіну потрібна була коротка успішна війна в Україні, яка б підкріпила його імідж «собірателя» чи то російських, ч то радянських земель.
Обидва режими, німецький нацистський та російський комуністичний, відрізняє ставлення до корупції. У тогочасній Німеччині вона не була такою тотальною, як в СРСР. Зокрема гітлерівська управлінська система, на відміну від сталінської, могла запропонувати німцям певний добробут. Натомість Радянський Союз спирався на рабську працю колгоспних селян, в’язнів ҐУЛАҐУ та надмірну експлуатацію інших верств населення. Росіянам не жилося в СРСР краще, але вони мали певну психологічну компенсацію через усвідомлення того, що жили у «великій» (насправді у злочинній та злиденній) державі.
Досі точаться дискусії з приводу ідентифікації гітлерівського режиму: він був авторитарним чи тоталітарним, як СРСР. На мій погляд, у з’ясуванні цих обставин приховані важливі типологічні риси. За словами професора Богдана Осадчука, який під час Другої Світової війни мешкав у Берліні, Гітлер ніколи не міг так всебічно контролювати редакції німецьких мас-медіа, як це робив Сталін з радянською пресою.
Традиції свободи слова у Німеччині були настільки сильними, що берлінські журналісти зверхньо ставилися до провінційних parteigenossen (товаришів по партії), делегованих нацистами в редакції столичних газет. Це означає, що після завершення війни німецькому суспільству було куди повертатися під час денацифікації і пізніше – модернізації своєї політичної культури. Воно і раніше мало певні демократичні орієнтири, пов’язані із цінностями свободи слова та іншими політичними правами і свободами.
Навпаки, російське суспільство ніколи не мало досвіду пошани до особистості, традицій індивідуалізму чи взагалі будь-якої поваги до людської гідності. Це ілюструють багато російських інтелектуалів, від Андрія Курбського до Зінаїди Ґіппіус. Малочисельні незалежно мислячі росіяни радянської доби були остаточно маргіналізовані путінським режимом. Вони були меншістю навіть у ҐУЛАҐУ, поруч з українцями, представниками балтійських і кавказьких народів, євреями та ін.
Мова йде про те, що російська політична культура завжди була автократичною, деспотичною, такою, що прагнула упокорення і безініціативності широких суспільних верств. Цей сумний історичний досвід може свідчити лише про те, що зміна політичного режиму в Росії не матиме наслідків, подібних до повоєнної Німеччини. Тобто з Росією все виглядає набагато гірше. Злочинці путінського режиму впевнені у власній безкарності.
Іншими словами, це не Путін вплинув на російське суспільство, а росіяни знайшли для себе кумира і створили політичний феномен Володимира Путіна. Тепер вони ним пишаються. Головне: знищення російської пропагандистської машини не відмінить російську політичну культуру, що випливає власне з російської національної культури, з тих питомих рис, які роблять її відмінною. Залишається поміркувати над тим, чому «велике» російське мистецтво чомусь виховало демонічне суспільство тиранів, рабів і садистів.
Україна – не Росія
Відомий український громадський активіст, учасник Революції Гідності і доброволець Роман Ратушний, який загинув на фронті, стримуючи російський наступ біля міста Ізюм: «Просто запам'ятайте: чим більше росіян ми вб'ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям. Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м'ясом для росіян. Коли ми її виграємо – отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни».
У цих словах – вся історія стосунків України та Росії. Тут важливо зробити правильні наголоси у ставленні українців до росіян. Перше. Зараз відбувається не війна племен. Тобто російське прізвище не є в Україні ознакою ворога. Українські громадяни російського походження так само захищають свою державу, як самі українці та інші українські громадяни.
Друге. Ворогами виступають не лише російські громадяни, які прийшли в Україну зі зброєю в руках, це також усі власники паспортів Російської Федерації, які підтримують путінський режим. Підтримка росіянами Володимира Путіна настільки велика (Левада центр каже про 83 %, згідно з опитуванням 24-30 березня), що дозволяє нам зробити узагальнення на цілу Росію: це ворожа Україні держава, вороже суспільство та ворожа політична культура. У переважній більшості випадків, російські опоненти Путіна (якщо такі є), не виступають проти його політики. Їм не подобається відсутність результату, а саме те, що він не зміг досягти заявленої мети: відродження Російської імперії / Радянського Союзу.
Третє. Беручи до уваги слова Романа Ратушного, а також весь попередній історичний досвід, Росія не може погодитися з існуванням незалежної України, оскільки цей факт руйнує російську політичну міфологію, що розглядає Київ як «матір російських міст». Тому напад на Україну виступає для цілого російського суспільства сакральною війною, наслідком якої Київ повинен стати російським містом.
Четверте. Чому порівняння путінської Росії і нацистської Німеччини не витримує критики? Тому що російська проблема набагато більша. Це проблема для всього Західного світу. Зміна політичного режиму ніяк не змінить ні російську політичну культуру, ні російську національну культуру, ні самих росіян. Вони відразу почнуть шукати для себе нового Путіна, який знову і знову зіграв би на «особливій гордості» рабів.
П’яте. Росія не є безумовною цілісністю, як і всі, хто мають російські паспорти, не є росіянами. Потрібно, щоб кожна нація-в’язень із цієї «тюрми народів» висловила своє право на гідність і самовизначення. Тоді Росія, яку ми знаємо, припинить своє існування в теперішніх кордонах, а ми будемо ставитися до бурятів не як до озброєних Путіним варварів, а як до малого за чисельністю народу, існування якого загрожене внаслідок цілеспрямованої злочинної політики Москви.
Serhiy Kvit, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
|
|
Салман Север: Вселенское Голодоморье |
В coup d''etat на Шри-Ланке слышат эхо украино-российской войны. Качавшуюся экономику острова добил кризис цен на нефть, крах ускорил призрак грядущего вселенского голодомора.
***
Накануне войны Высшая школа экономики выпустила доклад, посвящённый стратегиям России в Африке. Там есть три ключевых тезиса:
1. Россия добропожалована в Африке, т.к. не несёт бремени колониальной державы. Дружественная африканским странам линия СССР должна стать имиджевым прикрытием для современной российской дипломатии.2. Страны Запада не воспринимают Африку как единое целое, дробя её на Магриб, Сахель и т.д. России не следует перечить собственной повестке Африканского союза, его взгляду на континент как на сплошное пространство. Интеграционные процессы в Африке на руку Кремлю, поскольку становление её субъектности ослабляет геополитический вес коллективного Запада.3. России нужно продвигать формулу "мы даём африканцем деньги, в ответ расчитываем на лояльность". Так Москва наращивает конкурентоспособность в соревновании с Китаем за Африку, т.к. Пекин действует как агрессивный сырьевой пылесос, а "Россия - щедрая душа", готовая любить почти бескорыстно. Последний тезис ключевой. Когда предлагают деньги, энергоносители, культурное сотрудничество, оружие и зерно в обмен на нужные Москве результаты голосований в ООН, к чему отказываться?
Все эти чаяния Москвы (не безосновательные при других обстоятельствах) были отменены самоубийственной авантюрой в Украине.
Глобальный Юг, ставку на который делала РФ, пока в ней теплилась надежда на многовекторность, ожидает средневековая продовольственная катастрофа. Виновата в ней только Россия.
События на Цейлоне - первые ласточки надвигающегося голода и распада шатких систем.
Дальше предстоит развилка, на которой Украине необходимо мобилизовать пропагандистский ресурс и всю свою восточную дипломатию. Когда южане будут умирать миллионами, их режимы - складываться и падать, нужно бить в одну точку, закрепляя нарратив о том, что существование России, кремлёвская линия - единственная причина катастрофизма.
Уверенное закрепление за Россией образа общечеловеческого врага и мироубийцы - то, без чего не победить в схватке "кровавого альтруизма" московских доноров с "колониальным послевкусием" Запада за симпатии / антипатии Юга.
Предстоит дать понять Африке и Азии, как перекройка Евразии с исключённой из неё, ослабленной, раздробленной Россией, отразится на их энергетической и продуктовой, в конечном счёте системной устойчивости.
В противном случае Африка, Азия, субэкваториальная Америка могут усилить давление на ООН (да и на Киев) с понятным требованием: "Нам неважно, сколько территории потеряет Украина. Скорее прекратите эту войну".
"Война есть искусство правильного определения врага", - говорят чеченцы. "Правильное определение врага - искусство послов и газетных магнатов", - сказали бы такие разные люди, как Генри Киссинджер и д-р Геббельс.
|
|
Едуард Юрченко: Сприйняття ворога і шлях до перемоги |
Декілька тисяч років тому наші скіфські попередники повертались з далекого походу. Але просто на кордонах рідної землі їх очікував вкрай неприємний сюрприз.
За час їх відсутності раби захопили владу в їх землях і зустріли господарів зброєю. Особливо неприємно, що мова йшла не про натовп бидла, а про цілком собі реальне військо з організацією, захисними спорудами та адекватною зброєю. Не набагато гірше за путінських червоноармійців, а може й краще.
Битва тривала досить довго і була жорстокою. Доки один мудрий скіф не промовив: "Ми б'ємось з ними як з рівними, мечами, як проти вільних людей! Це дає рабам натхненя, а нас принижує!".
Скіфи взялись за батоги і почали лупцювати ними холопів, які негайно запанікували й розбіглись. Так було врятовано праукраїнську аристократичну монархію від холопського бунту.
Так само й ми повинні розуміти зараз, що коли ми називаємо "соврасок" (советських рускіх) "фашистами", їх холопський гадюшник "імперією", а онука лєнінського повара путі-пута "царем", ми ворогів не просто підіймаємо до нашого рівня, але й підіймаємо над собою.
Українці – унікальна нація, де кожен перший, в тому чи іншому ступені несе в собі кров військово-аристократичного козацького стану. Тому більшовики нас так яросно й знищували, це був природний страх безпородного пса перед вовком.
Наш ворог – це, навпаки, найгірший людський матеріал на планеті. Залишки колишніх москвинів, від яких лишились найгірші. Гігантський табір біглих рабів, які так ніколи й не зможуть стати вільними людьми. В них навіть експлуатація всередині їх гадюшника нагадує не плантацію на чолі з жорстоким господарем, а знущання умовно сильніших над слабшими в рабському бараку. Панів, ані добрих ані злих, там не лишилось.
Наша війна – це війна цивілізації проти дикунства, природного порядка проти соціального збочення, вільного пана проти здеградованого раба.
І лише зрозумівши це, ми зможемо перемогти. Батіг повинен піднятись в нашій свідомості і тоді ворог, охоплений первісним жахом, сам стане на коліна.
|
|
Вадим Штепа: Владивосток-3000 |
Однажды в 2010 году я провел пару дней во Владивостоке. И почувствовал, что это русский, но не российский город. Жаль, что на других языках эту разницу объяснить невозможно. )
Вы думаете, что Илья Лагутенко - это только музыкант? Нет, он еще и регионалистский писатель. Я его очень хотел позвать на наш пражский Форум Свободных Народов России - выступить и с докладом, и с концертом. Он душевно поблагодарил за приглашение, передал привет участникам Форума, но сказал, что именно в июле-августе он тотально занят записью в Лондоне нового альбома Мумий Тролля. Думаю, альбом будет интересным и возможно, на России его ваще запретят. )
"Владивосток-3000" - фантастическая, но тесно связанная с реальными событиями киноповесть о существовании параллельного мира-пространства - города Владивосток-3000, в котором черты настоящего Владивостока слились с чертами его альтернативных, но нереализованных воплощений - от английского Порт-Мэя до китайского Хайшеньвэя.
Владивосток-3000 - романтическая мечта об отделившейся от Москвы Тихоокеанской республике, где власть принадлежит морским офицерам. Мечта об идеальном городе-порте - свободном, экологически чистом, независимом, где никто не обращает внимание, с какой стороны у машины руль, а добыча даров моря из отрасли экономики превратилась во всеобъемлющую полумистическую республиканскую марикультуру. Киноповесть рассказывает о том, как попасть в эту Тихоокеанскую республику и можно ли попросить в ней политического убежища...
|
|
Идеал человека без корней и национальной литературы станет единственным в создаваемом рашистами СССР |
Советский человек — это человек, лишённый корней, без родины, без национальной литературы. Это был идеал, который реализовывали правда мягкими способами. Поэтому какую-то национальную литературу все же оставляли, но упор делали на обезличенную литературу без корней и родины. Модельный пример — "Молодая Гвардия". Герои этой книги могли быть разной национальности по паспорту, разных корней по факту рождения и даже жить в разных городах СССР. Все, абсолютно все привязки к их национальности и родине были максимально стёрты. И это был идеал советской литературы — писать о людях без родины и корней.
Но все равно оставляли место и чисто национальной литературе. И я, честно говоря, не понимаю, зачем они это делали. Практически уничтожили литературу на идиш. Но почему-то не уничтожили литературу на беларуском и украинском. А могли также свести их до тотальной маргинальности, как сделали с идиш. Мне это реально не понятно. Почему не запретить Коласа, Купалу и Шевченко? Купалу все равно ведь убили.
И вот в модели СССР-2, которое стали строить, и довольно успешно, вот эти все ошибки, похоже, будут учтены. Идеал человека без корней и национальной литературы станет единственным.
В России это реализовать вообще легко. Там и так главный герой — москвич, без корней и национальности, который мог приехать из Армении, Чечни, Белоруссии, Украины, но все это давно забыл.
Этот советский человек-2 должен иметь следующие характеристики:
-- у него нет национальности,
-- он бесприкословно подчиняется лишь правителю и его представителям,
-- он ненавидит всех, кто не входит в СССР-2,
-- он добровольно отказывается от любой национальной культуры — ничего не читает и не смотрит.
Довольно интересный эксперимент. Идёт бодро. Препятствий не видит.
|
|
Оперативна інформація станом на 18.00 15.07.2022 щодо російського вторгнення |
|
|
