3. Можливі економіко-політичні наслідки заборони відсотків в Україні.

Цікаво, що сучасні українські слова «банк», «кредит» і «процент» присутні в нашій мові з часів появи на наших теренах   капіталізму і мають іноземне походження, відповідно німецьке та латинське. Ці слова нейтральні, в той час як питоме староукраїнське слово «лихва» (позичковий процент) має винятково негативне значення. Напевне для цього існували вагомі причини.

Слово «лихва» зустрічається в Остромировому Євангелії та Ізборнику Святослава 1073р. За «Этимологическим словарем русского языка Макса Фасмера» слово «лихва» загальнослов’янське, походить воно або від слов’янського  liхъ, або від готського leiƕa (позика).

Ще проценти йменувались «надсоток», «ріст», а сума основного боргу – «стовп». Приклад виразу з «Російсько-українського академічного словника 1924–33р»: «Росту ще не виплатив, а стовп само собою стоїть.»[i]Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком».[ii]

В Київській Русі існував і інший термін – синонім слова «процент», це т.з. «рєзи» (різи). Після Київського повстання 1113 року, спричиненого серед усього іншого і поборами лихварів,[iii]великий князь Володимир Мономах видав нові закони, відомі під назвою Статуту Володимира Мономаха. Його можна прочитати в розширеній редакції «Руської правди». Документ вельми цікавий, то ж нижче наведемо ст. 47, 48 і 49, з яких до Статуту відносяться ст. 48-49.

О месячнемь резе

47. О месячныи резъ,  оже за мало,  то имати ему; заидуть ли ся куны до того же года,  то дадять ему куны въ треть, а месячныи резъ погренути.  Послуховъ ли не будеть,  а будеть кунъ 3 гривны,то ити ему про свое куны роте;  будеть ли боле кунъ,  то речи ему тако: промиловался еси, оже еси не ставил послуховъ.

                  Оуставъ Володимерь Всеволодича

48. Володимерь Всеволодичь,  по  Святополце,  созва  дружину свою  на Берестовемь:  Ратибора Киевьского тысячьского,  Прокопью Белогородьского    тысячьского,    Станислава     Переяславьского тысячьского,  Нажира, Мирослава, Иванка Чюдиновича Олгова мужа, и оуставили до третьяго реза,  оже емлеть въ треть  куны;  аже  кто возметь два реза,  то то ему исто;  паки ли возметь три резы,  то иста ему не взяти.

49. Аже кто емлеть по 10 кунъ от лета на гривну,  то того не     отметати.[iv]

На жаль, серед істориків немає єдиної думки, щодо трактування цього тексту. Одні вважають, що 1 гривня = 50 кунам, тобто 1 куна = 0,02 гривні, значить 10 кун = 0,2 гривні, тобто 20% річних.

В.О.Ключевський,[v]точніше, його інтерпретатори,  вважають, що вираз – «куны въ треть» - означали отримання  відсотків «на два третій», тобто на 100% йшло 50%. Таким чином, якщо лихвар надавав позику  в 10 грн., то один різ означав отримання відсотків в 5 грн., два різи – в 10 грн., три різи – 15 грн. При цьому у перших двох випадках лихвар отримував ще й суму боргу (тіло кредиту), а в третьому – тільки відсотки. З чим важко погодитись, бо у першому випадку (один різ) сума боргу з відсотками складала 15 грн. (10+5), в другому 20 грн.(10+10), а в третьому – лише 15 грн. (0+15).

Запропоную власну трактовку кредитних відносин згідно Статуту В.Мономаха. Нормальною вважалася відсоткова ставка в 50% (один різ). Якщо кредитор вже отримав відсотків на 2 різи (Статут приймався відразу після повстання 1113р.), то це прирівнювалось до погашення тіла кредиту («то то ему исто») і боржнику лишалось лише виплатити 1 різ відсотків. Якщо ж до повстання боржником було виплачено 3 різи відсотків, то кредитор втрачав право на «істо» (тіло кредиту), воно згідно Статуту вважалось уже виплаченим («то иста ему не взяти»). У нашому прикладі у всіх трьох випадках кредитор отримує 15 грн.

Таким чином князівська влада знайшла соціальний компроміс між кредиторами і позичальниками (ст.48), підтвердила заборону місячних відсотків (ст.47), точніше, замінила їх на річні під 1 різ, і унормувала безстрокові кредити під 20% річних (ст.49). А також навела лад в процесуальних діях.«Рота» (присяга) лихваря вважалася доказом його правоти. Тільки при стягненні суми більш ніж в 3 гривні були потрібні послухи (свідки).

Але залишимо історію і перенесімось і з минулого в майбутнє. Які наслідки матиме для української економіки і політики відмова від позичкового проценту?

По-перше, це означатиме відмову від співпраці з МВФ. Всі їх кредити процентні, хоч той процент і менший, ніж у комерційних банків. На першому етапі ще можна буде використовувати двоконтурну систему, тобто зовнішнє кредитування буде відсотковим, в усякому разі до повернення кредитів МВФ.

По-друге, зникнуть більшість теперішніх «інвесторів», які інвестують в покупку українських боргових зобов’язань. Тому що процентних боргових зобов’язань теж не буде. Звісно, попервах ще залишатимуться борги, термін оплати яких не настав. То ж в Україні залишаться лише інвестори «китайського» типу, тобто ті, що інвестують в реальний сектор економіки. В Китаї це досягається створенням вільних економічних зон під конкретні проекти, тобто інвестувати куди хочеш і де хочеш, там не можна. Звісно, при потребі, зовнішнє фінансування можна і залишити, Україна – не ісламська держава.

По-третє, у банків і фінансових компаній зникає сама можливість надувати «бульбашки», тобто працювати з вторинними цінними паперами. Працювати можна буде тільки з первинними цінними паперами, що мають конкретне відношення до якоїсь господарської операції. Політичним наслідком цього стане відсутність фінансової олігархії в країні, бо не можна буде наварити грошей на фінансових інструментах. Відповідно банківський капітал буде підпорядкований капіталу індустріальному.

По-четверте, різко зросте захищеність економіки нашої країни від міжнародних спекулянтів на зразок «дядечка Сороса», які періодично влаштовують кризи і обвалюють валюти. Механізм таких обвалів передбачає наявність у країні валютної біржі з системою електронних платежів. Міжнародні спекулянти спочатку влаштовують в країні-жертві інвестиційний бум, купуючи всі активи підряд. Потім набирають кредитів в національній валюті, начебто для подальшого розширення бізнесу. Згодом кредити вони конвертують в долари і вивозять з країни. Потім спекулянти швидко продають куплені активи, інвестиційний бум припиняється, «інвестори» починають виводити «інвестиції» за кордон, валютні запаси країни стрімко тануть і, як наслідок,  оголошується девальвація національної валюти. Тут і наступає пора віддавати кредити, які вже практично нічого не варті. На цьому міжнародні фінансисти і заробляють. Другий напрямок заробітку – скупка привабливих активів, які в кризу стають банкрутами.

Тому в майбутній Україні не буде фондової біржі. Кому треба буде вийти на ІРО, зробить це на Нью-Йоркській біржі. В Україні угоди з купівлі-продажу  акцій будуть оформлятися в нотаріуса. І купівля-продаж дематериалізованих (електронних) акцій - також. Ні, депозитарій ми залишимо. Але переоформлення акцій в депозитарії відбуватиметься тільки через нотаріуса. Отакі ми будемо архаїчні і нецивілізовані.

По-п’яте, безвідсоткове кредитування ставить хрест на депозитах. Замість депозитних рахунків треба буде відкривати т.з. «інвестиційні рахунки», існування яких чинним національним законодавством не передбачене. Сьогодні це прерогатива інвестиційних компаній. Але  фінансові компанії, у порівнянні з банками, дуже складно контролювати. Складність контролю та корупція і призвела до появи афер на зразок «Еліта-центр». Банки через систему електронних платежів НБУ, навпаки, контролювати легко. Таким чином, з одного боку, відмова від депозитних рахунків приблизить банківський сектор до реальної економіки. А з іншого, населення матиме можливість купувати акції емітентів безпосередньо або за посередництвом банків. Функціонування вторинного ринку акцій, як зазначалось вище, буде ускладнено відсутністю фондової біржі.

По-шосте, потрібно не просто перенаправити кредитні ресурси на фінансування реального сектору економіки, банки повинні бути заінтересованими в кредитуванні високотехнологічних галузей. Тому банківські прибутки (колишні проценти), отримані від кредитування низькотехнологічних галузей, обкладатимуться податком на прибуток за більшими, в порівнянні  з прибутками, отриманими з високотехнологічних галузей, ставками.

По-сьоме, в країні не повинно бути інфляції, точніше її рівень повинен бути на рівні інфляції долара США, щоб був валютний паритет. Кредитна ставка повинна бути низькою. Це дасть змогу успішно функціонувати низькорентабельним підприємствам. Чим буде забезпечена зайнятість населення і високі соціальні стандарти. Більше того, слід скористатися китайським досвідом і прив’язати гривню до долара саме по-китайськи, тобто занизивши курс гривні по відношенню до долара. З іншого боку, слід скористатися досвідом радянським і «навісити» на підприємства соціальну сферу, якої вони позбувались останні 20 років. Це дасть змогу частково її фінансувати і одночасно знизить норму рентабельності вітчизняних підприємств. Економічним наслідком цього стане малопривабливість української економіки для міжнародних ТНК, політичним - господарем в Україні буде виключно національний капітал. З іншого боку, якщо буде потреба в певних інвестиціях, то це можна буде зробити через створення вільних економічних зон, де норма щодо соціалки діяти не буде. Вільні економічні зони не обов’язково за площею повинні дорівнювати кільком районам Донецької області, їх можна обмежити і заводським парканом.

Висновки.

1. Дана стаття написана передовсім для націоналістів, але автор вважає, що вона може бути цікава і широкому загалу. Кожний українець (житель України), якщо він не виродок, який працює на іншу державу, байдуже, сусідню чи заокеанську, потрібен бути ідеологічно підкований, щоб не стати жертвою пропагандистських маніпуляцій. Тому розглядайте написане автором  більш як просвітницький матеріал, ніж як проект майбутнього. Автор вважає головним не проекти, а політичну волю Проводу і Провідників. «Танцюй, враже, як пан каже!» - говорить наше прислів’я. Навести порядок в країні можна навіть в рамках діючого законодавства, як на це буде воля.
2. Ісламські ідеологи знайшли дієвий захист проти пропаганди і практики лібералізму – Коран. Промовляйте 275-ий аят сури «Аль-бакара» кожного разу, коли вас поборюють  сумніви. Нам, християнам і атеїстам, це, звісно, не допоможе, але ісламська господарська практика підходить ідеально, за винятком хіба що вирощування свиней і куріння горілки.

Серия сообщений "Листи до братів-націоналістів":
Часть 1 - Листи до братів-націоналістів. Лист 1. За Ющенка чи Тягнибока
Часть 2 - Листи до братів – націоналістів. Лист 2. Демографічні проблеми і майбутнє нації.
Часть 3 - Листи до братів-націоналістів Лист 3: Плюси ісламської економіки. (ч.1)
Часть 4 - Листи до братів-націоналістів Лист 3: Плюси ісламської економіки. (ч.2)
Часть 5 - Листи до братів-націоналістів Лист 3: Плюси ісламської економіки. (ч.3)
Часть 6 - Листи до братів-націоналістів. Лист 4. Чому на Януковича чекає доля Мубарака? (Про вплив геополітики на внутрішнє життя України)