Сьогодні мені наснився сон. Дуже приємний сон. Не важливим є його початок, але в кінці кінців я опинилась поряд з двома братами. Було багато людей. Один з братів стояв біля мене. Наші тіла торкались одне одного. Моє обличчя було зовсім близько біля його плеча. Ми бачились вперше і приємно лоскотали нерви одне одному. Я жестом показала йому, щоб ішов за мною. Це був привід залишитися лише вдвох. Але він, нажаль, не зрозумів мене. Коли він повернувся до решти, я пішла в протилежний бік. Опинилась в добре знайомому ще з дитинства дворі. Наступа ніч. Було вже темно. У дворі, блукаючи, я зустріла знайомого. Мені було образливо за того брата і хотілося плакати. Підійшовши до С. я так і зробила. Уткнулась йому в плече і заплакала. Він обійняв мене за плечі. Так ми і стояли, обійнявшись, коли зявились ще кілька людей. Одним із них був Д. В нього був грайливий веселий настрій. Я не знаю, як так вийшло, щоб він захотів облити мене водою. Я, сміючись, тікала від нього. Поступово зявились ще люди- мої знайомі і не знайомі дівчата і хлопці. Вони сміялись, бігали і теж обливались водою. Дівчата вже всі були мокрі. Я відчувала, що повністю мокра, що з мене стікає вода, але це було так приємно! Просто надзвичайно! Мокрими поступово стали всі. Ми бігали вночі, під світлом лише кількох вікон, між деревами, повністю мокрі. І це було так круто! Поки всі так грались, ми з Д. часто стикались. Він, обіймаючи, ловив мене і його руки, його тіло, його таке тепле тіло, його близькість до мене, його фізична близькість, його сміх, його волосся... це все настільки збуджувало мене! Я знала, що він думає про те ж саме, що і я, відчуває те ж саме, що і я, хоче того ж самого, що і я... А мені так хотілося залишитися в його обіймах, в його руках! Хотілося, щоб він обійняв ще сильніше, щоб притягнув мене до себе і наші губи опинилися на тій небезпечній відстані, при якій уже нема дороги назад, при якій неможливо уже зупинитись, при якій єдиним правильним, найбільш природнім буде просто поцілувати одне одного... Поцілувати, забувши про місце і час, не вдчуваючи більше нічого, окрім гарячих губ одне одного, і ніби збоку бачачи, як ми стоїмо вночі, повністю мокрі, серед людей, які бігають, сміються, радіють і обливаються водою, обливаючи, заодно, і нас. Хоча нам в той момент абсолютно всерівно, бо відчуваємо ми лише одне одного і божевільне бажання накриває нас своєю пянкою хвилею, і вже крутиться голова від цих сильних почуттів і земля йде з-під ніг...