і знов на самоті, розмазане, протерте пальцями.
я хочу бути поруч, проїхатися та побігти зайцями.
не схочеш, та не зумієш, все одно про те не краще.
забите все, все на відносне, можу і їх, але ледаще.
не соромно забитись в комірки, щоб потім, десь та повернутись.
та хочеться ще більш дощу, та над землею промахнутись.
не зможе він в мене попасти, просто маю чудо-парасолю,
все йде, повз мої почуття... навіщо я кохаю долю.
причому світ, причому лист, навіщо йому це почути?
не треба серця, треба хист, щоб на словах усе забути.
ти б'єшся, розірвися хоча з них, до божевілля.
немає змісту, та вже сил на порівняння та зусилля.
місто повне та блукає серед душ, яких зустріну я покину,
прямо в серце, не зважай, залиш. пройдем з тобою. я усе відкрию.