30 квітня 1929 засуджений більшовиками уманський отаман Дерещук Петро

Дерещук Петро Кузьмович здобував військовий досвід під час Першої Світової війни, перебуваючи на південному фронті з 1915. Мав військове звання -штабс капітан.

До війни працював сільським вчителем та зазнав переслідувань з боку поліції в 1909 за проукраїнську революційну пропаганду.

Під час лютневої революції 1917, Дерещук будучи офіцером, впроваджує українізацію свого підрозділу, піддається репресіям за спробу вивести 38-й піхотний полк у розпорядження Української Центральної Ради.

Розпочав свою політичну діяльність Дерещук з Української партії соціалістів-революціонерів, був її членом з 1917. З листопада по грудень 1918 організовував та приймав участь в повстанні проти Гетьмана України Павла Скоропадського на Уманщині.

Отримавши в травні 1919 посаду інспектора Запорозької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Петра Болбочана, узгоджує з її командирами усі її дії. Не зважаючи на це інспектор Дерещук та полковник Болбочан порозумілися.

Дерещук вважав, що саме такі командири, як Болбочан, потрібні для успіху збройного захисту самостійності держави та прохав Петлюру про помилування героя визвольного походу українського війська в Крим. В свою чергу Болобочан поважав свого інспектора, адже той не був заполітизованим клерком та й вмів “тримати шаблю”.

Дерещук не схвалював наказів Петлюри уникати боїв з Добровольчою армією Денікіна та підтримував в цьому пориванню “запорожців”.

Зрештою, після провальної політики Петлюри та втрати Україною державності - Дерещук не полишив боротьби за Україну.

Воював проти радянських окупантів та влаштував масове повстання на Уманщині. Був організатором Уманського повстанського комітету, який діяв у тісній співпраці з Холодноярською республікою.

В 1920 під загальним командуванням Гулого-Гуленка, Дерещук спільно із загонами Гризла, Цвітковського і Григор’єва успішно проводив операції проти червоної армії, зокрема у боях проти кавалерії дивізій Будьонного і Котовського та піхоти 45-ої і 47-ої піхотних дивізій. В 1921 Дерещук діяв на Уманщині разом з холодноярським отаманом Нестеренком-Орлом.

В результаті чекістської спецоперації, військове формування Дерещука було розбито. Хоча він разом з небагатьма козаками продовжив боротьбу до березня 1924. Співробітники карних органів окружного ҐПУ заарештували Дерещука 21 березня 1924 та в серпні того ж року влаштували відкритий суд. Юрій Дивнич (нині літературознавець) згадує тогочасні події:

“На моїх очах 1924 року судили прилюдно в Умані вчителя Дерещука – ідейного провідника повстанського загону, що діяв аж до того часу…”

Надзвичайна сесія ревтрибуналу засудили Дерещука до 10 років ув'язнення і 5 років позбавлення в правах. Цей процес висвітлювався в пресі, газета “Більшовик” у п’ятьох номерах писала про “Справу петлюрівського отамана Дерещука”.

Через 3 роки його амністували. Будучи на свободі проживав в Києві, працював у Науковій бібліотеці ВУАН. Вчергове зарештований у серпні 1928 за звинуваченням у антирадянській агітації та засуджений 30 квітня 1929 до 10 років. Покарання відбував на Соловках.

Був одним із 36-ти керівників Соловецького повстання, які загинули в боротьбі проти “людоненависного режиму” 29 жовтня 1929. Повстання готували в’язні табірного пункту “Кремль”- “Кремлівська змова”. Російська прокуратура та суд в 1989 переглянули справу розстріляних та не знайшли у їх діях злочину, “вони лише прагнули знайти волю”

Краєзнавець Валентин Гордєєв віднайшов згадку очевидців про те, що “у 1920-х роках населення хутора до ноги винищили чекісти – тільки за те, що називався він Дерещуковим і жили тут родичі отамана. Не пощадили ні жінок, ні дітей.”

Цитовані джерела↓↓↓
Роман Коваль "Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу" goo.gl/Zzp8Ho
Р. М. Коваль ЕСУ goo.gl/w8awWA
Світлана Кравець, Андрій Кравець Навіть втративши волю, уманський отаман підняв повстання у радянському концтаборі… goo.gl/5lhrMV

Розстрільний календар