Слава Героям! Смерть ворогам! Дякую кожного дня за захист України! Повертайтеся з перемогою здоровими! |
|
|
|
Повірила у себе, прийшов успіх |
Любця була одиначкою. Її батьки вимолили в Бога. Багато років по шлюбі Писаревські не мали дітей. Де тільки не їздили, до яких лиш столичних світил не зверталися, навіть у знахарок були. Усе даремно. Вже й надію втратили. І несподівано таке щастя.
І щастя неабияке. Любця зростала і красунею, і розумничкою. Бог немовляті щедрі дари поклав у колиску. І співала, і танцювала, і змалечку малювала такі картини, що ніхто й не сумнівався: буде художницею. А що добра на вдачу була. Батьки й сусіди натішитись дівчатком не могли. Ніколи тихо не пройшла. Завжди привіталася, завжди мала якесь слово потіхи для заклопотаних сусідів.
Любця закінчила школу з медаллю і вступила в столичний інститут декоративно-прикладного мистецтва. Вступити - вступила. А от закінчити навчання не довелось. Уже на першому курсі ошелешила батьків новиною: "Виходжу заміж." І за кого хотіла віддатися? За шибайголову із сусідньої вулиці -Петька Книша .Закохалася й не було на те ради. Батько хлопця згорів від горілки. Спилася й мама. Хлопець не раз із бару волочив її напівживе тіло. Сусіди давно обминали занедбану халупу Книшів стороною.
Ох, як голосила пані Писаревська - мама Любці, коли вчула, що єдиначка заміж за Петька Книша зібралася:
- Та не пара він тобі! Не пара! З тої хати нічого, окрім лайки не чути. Буде зневажати тебе так, як його тато-небіжчик зневажав свою жінку. За кого ти, дитиночко, віддаєшся? Пропаща твоя долечка, а з таким зятем і ми пропадем.
Але Любця стояла на своєму:
- Без нього жити не буду! Кохаю і весь вік буду тільки його любити.
То що мали робити Писаревські з тим коханням. Зладували Любі весілля. Але, коли молодим натягали обручки, то обидвоє ридали так, як на поховку... Передчували, певно , недоленьку своєї одиначки. Батьківське серце все знає.. Ой, Боже, Боже, чом то так: де доньок сім, там і доля всім, а де є одна, там і долі нема.
Який там університет. Петька ревнував Любцю до стовпа. За рік мусіла покинути навчання.Тільки б йому добре було, тільки б він не нервувався, тільки би в хаті криків та бійок не було. Але Петька не вгамовувся. Сиділа в хаті, чому сидиш, йшла з дому, чому пішла... А той на тебе подивився, а той поглядом провів... І за все відповідала Любця. Не раз і не два синці під тональним кремом ховала.
Потім я надовго виїхав з міста. А коли повернувся і випадково зустрів на автобусній зупинці якусь стару жінку, то спочатку й не впізнав у ній Любцю. А ми ж були майже ровесниками. Зі мною вона привіталася. Одягнена в зіпраний светр і якусь безрозмірну спідницю. Сиве волосся, затягнене у “кінський хвіст” і головне - в гарних синіх очах не було й краплі життя. Невже це була Любця? Перша красуня і реготуха?
Але це була вона, Любця. Моя сусідка. Я запросив її на каву в маленьке кафе, які є на кожній автобусній провінційних містечок. Їй потрібно було виговоритись.Тому говорила лише вона. Це був монолог людини, яка стояла уже на краю прірви. І одне слово могло вирішити: вона впаде, а чи затримається...
“Він знищив мене. Він розтоптав мене, - розпочала Любця крізь сльози. А ти знаєш, він мене інакше, аніж дурепа не називає. Все, що б я не зробила, що б не сказала - не так! Дурепа, мовчи. Дурепа, твоє місце на кухні. Сина я погано виховую, бо дурепа й погана мама. Кожну копійку я мушу в нього принизливо просити. А він захоче - дасть, а захоче, то й не дасть, що буває частіше. І чим більше я йому догоджаю, тим більше він знущається з мене. Але куди піду? Батьки померли. Хату він змусив мене продати. Дуже хотів бізнесом займатися. Але прогорів. Він внушив мені, що я дурепа. А я й повірила...Боюсь з людьми заговорити, бо дурепа, щось скажу невпопад.”
- Любцю, але ж ти колись малювала такі чудові картини?
- Малювала. Тайком від нього. Годину-другу, коли його дома не було . Але він раз знайшов мою схованку. І все спалив. І фарби, і пензлі. Обзивав нездарою, посьміховищем,дурепою. Лише одну картину якимось чудом вдалось на горищі заховати.
- Любцю, а ти можеш показати мені цю роботу? Я нещодавно робив інтерв’ю із відомим галеристом. Попрошу його оцінити твою роботу, нехай професіонал скаже свою думку.
Ми домовились зустрітися уже ввечері цього ж дня. Вона принесла мені невелику картину замотану в біле простирадло.
За декілька днів я був уже в столиці. І, як обіцяв Любці, показав роботу галеристу. І його слова прозвучали, як вирок:
- Нічого особливого. Художниця, безумовно,талановита. Але таких сьогодні багато. Нема індивідуального стилю. Нема родзинки...
У цей же вечір я зателефонував Любці.
- Люба, якщо стоїш, то сядь. Він сказав, що твоя картина - шедевр. Вона буде окрасою у його галереї. А ще - вмовив мене продати твою роботу. І я погодився. Даруй, але я не встояв перед ним.Бо він так просив, так просив.... Завтра відішлю тобі гроші. Купи, будь ласка, фарби. І малюй.
Я збирав гроші на новий ноутбук. Але зрозумів, що старий ще не такий старий і може послужити якийсь час.. Цього ж дня гроші надіслав Любочці.
А потім життя закрутило. То одна країна, то інша. І про Любочку більше нічого не чув, аж до того дня, коли...
коли отримав запрошення на одну міжнародну виставку майстрів пензля. Про неї писали у всіх газетах. А я якраз у той час жив у Лондоні, то з радістю прийняв запрошення.
... Вона сама підійшла до мене. І це вже була зовсім інша людина. Доглянута, красива жінка. Впевнена у собі. А головне - її сині очі були такими щасливими.Так, це була Любочка. Моя сусідка - Любочка. Вона давно уже працювала із відомими галеристами. За її роботами полювали колекціонери.У неї було відоме ім’я і , звісно, гроші.
- А знаєш, коли в мене почалось інше життя... Тоді, коли ти сказав, що галерист N. купив мою картину. Спочатку й не повірила, але коли отримала гроші, то зрозуміла, що я спраді дурепа. Дурепа, бо так безглуздо витрачала своє життя. Довго розповідати, через що довелось пройти мені. Нерідко обирала, що купити: хліб, а чи - фарби. І я купувала фарби. Важко мені було, ти й уявити собі не можеш, як важко. Але я знала одне: більше ніхто в світі не посміє назвати мене дурепою. І коли я повірила у себе, прийшов успіх.
Оксана Максимишин-Корабель
|
Метки: Любов та віра все долає |
На войне, слова - это пули |
На войне информационная составляющая не менее важна, чем боеприпасы, армия и боевой дух. Выиграть войну можно только если держать оборону и вести бои по всем ее направлениям: психология, информация, идеология, мораль, экономика, история.
В гибридной войне еще тяжелее, ведь есть внешний противник, а есть внутренний, и тогда стандарты его войны могут запросто стать стандартами твоего поражения, - пишет Олена Степова для Sprotyv.info. - Ведь полагающийся на информационное поле социум - а, как мы уже видим, таких людей преобладающее количество - уже завтра, ведомый стандартами противника, скажет не "оккупант", а "гражданская война", "не "террористы", а "повстанцы", не "незаконные террористические формирования", а "местные власти", не "оккупированная территория отдельных областей Украины", а "оккупированная Украиной территория".
И вот ты уже и не на своей земле, и уже оккупант, враг "свободного народа Донбасса".
|
Метки: война |
Цените то, что имеете, жители столицы |
За все годы оккупации я ни разу не выезжал за пределы Донецка. Но тут пришло время и я таки поехал на экскурсию в Киев. Сейчас коротко сравню то, что я увидел в столице с донецкими буднями.
За 3 дня я не увидел ни одного автоматчика. Вообще. Ни одного пьяного военного. Оккупированный Донецк нервно курит в сторонке. После 22 часов есть жизнь в городе. Точнее жизнь кипит. Очень непривычно видеть людей в 9 вечера на улице. В Донецке в это время как в Припяти. Никак не мог заснуть, ибо машины шумели, все в голову лезли мысли шо то техника едет гусеничная.
После 8 вечера можно уехать. Не на такси, а на общественном транспорте. Это лютый шок. Даже после 9 можно уехать на маршрутке. Даже после 10 вечера. Чувство, когда знаешь, что точно в твой дом полюбому не прилетит снаряд-бесценно. Киевляне, вы многое не цените в этой жизни. Много разговоров на Украинском языке. В Донецке стремно так говорить, ибо сдадут тебя полюбому за такое.
Су*а, весь день облазил по Киеву, но не увидел ни одного американца. Ни морских котиков, ни наемников с Гваделупы, никого. Видимо прячутся. Всех прохожих киевлян доканывал с просьбами показать дорогу, ибо я с Донецка. Хоть бы раз на*уй послали. Причем доканывал просьбами на русском языке. Кто кого притесняет в Киеве - хз Виселицы для русскоговорящих. Ау, вы где ?
Концлагерь тоже в Киеве прячут, интересно где. Много Украинской музыки на радио. Это очень круто. Почти не слышал шансона и совковых хитов про священную войну. Кобзона, чичерину, газманова, любэ забанили видимо. Это круто. Снимаю шляпу перед властями.
Работают банки. Очень непривычно. Много банков работает, очень много. Не один, который пародия в Донецке, а много. Отвык я от работающих банкоматов за годы оккупации.
На третьи сутки решился выйти на улицу после 22 00. Стремно шпздц. Не встретил ни одного патруля. Вышел на улицу без документов и по привычке начал стареть. Но никому я не интересен видимо. Ну или не похож на шпийона.
Поезда - отдельная тема. За годы оккупации отвык от движения пассажирских поездов. Очень непривычно видеть спешащих людей не в сторону дома. Громкие звуки. Это травма на всю жизнь видимо. При резких звуках на улице автоматически ищу укрытие и втягиваю голову в плечи.
Спасибо вам, россияне, за это. Много довольно-таки людей в вышиванках. Это очень круто. В оккупированном Донецке за такое убьют. По сравнению с Донецком, Киев - это город улыбок. Непривычно видеть людей на улицах, которые улыбаются. Русские оккупанты отобрали у Донецка улыбки. Никогда этого им не прощу.
Цены на продукты. Земля и небо. Клубника, которая в Донецке стоит 100 грн, здесь максимум 45 грн. Все продукты качественные, по привычке искал товары производства не рф. Заметил, что в супермаркете я такой не один. Это радует. Ловит и мтс, и киевстар, и лайф. Шок, б*я.
Интернет быстрый, а не конченый, как в оккупации. В трубке ничего не шипит, нету привычного эха при разговоре. При виде людей в камуфляже автоматически проверял чи документы на месте. Людям в камуфляже похер, у них свои заботы.
Не увидел ни одного пьяного солдата всУ в Киеве. Видимо алкоголиков, о которых люто врет басурин, прячут прям за концлагерем для русскоговорящих. Нету следов от танков на асфальте. Странно. Ни одного урала с солдатами всУ не видел за все время пребывания в Киеве. Люди в масках с калашами не стоят на перекрестках и не шманают авто, когда им вздумается. Это впечатляет.
Мораль: никогда не прощу русским того, что они сотворили с Украинским городом Донецком. Цените то, что имеете, жители столицы, завидую вам белой завистью.
Фашик Донецкий
|
Метки: мораль |
Розстріляна пам'ять й історія, забуті коріння мого роду... |
|
Метки: історія трагедія України кобзарі розстріляні жах |
:))... я - то же... |
|
Метки: смішарики |
Включайте розум |
|
Метки: Прямий текст |
ЛЕГЕНДА ПРО МАТЕРІВ |
|
Метки: День МАТЕРІ |
Сьогодні всім серцем шануємо матусю - оберег родини, турботливий, коханий |
|
Серия сообщений "День Матери":
|
Метки: День матері |
Україна... віддає своїх найкращіх синів... |
Кращі сини України гинуть від рук путінської нечесті.
Вклоняємося тобі, синку, вибач, що не вберегли...
Александр Тверской
На знаю, как вы, а я сегодня выпью 50 грамм за Павла, которого убили российские оккупанты в День Победы.
Потомки тех, кто противостоял 70 лет назад фашистам не имеют сегодня никакого морального права что-либо праздновать, ибо сами превратились в захватчиков и убийц.
С 2014 года День Победы больше не ваш праздник.
Да этот день в принципе не праздник.
Я сегодня не с вами, беснующаяся орда, я сегодня с Украиной, которая нашла в себе смелость и силы посмотреть прямо в глаза истории и отдаёт своих лучших людей, чтобы спастись от русского мира.
.
Спи спокойно, Павло Валентинович.
|
Метки: загиблий 9 травня - починь у спокої Павло |
Волноваха - найпатріотичніше місто ... |
Волноваха - найпатріотичніше місто України
Волноваха, Донецька область, прифронтове місто. Колорадських стрічок немає. Мусорів, які б'ють ветеранів російсько-української війни, теж немає.
Ветерани з колорадскими стрічками не бігають.
Донбас - найпатріотичніший регіон України.
Судячи з недавніх подій, всі посібники російських окупантів - у Києві і Дніпропетровську. Я це питання задаю вже три роки, може хто зараз відповість, чому там немає війни, а пенсіонерам досі виплачують пенсії, допомагаючи їм "фінансувати тероризм"?
Напевно, війна в тому чи іншому місті починається не через те, що баби на камеру Путіна звуть, а з якоїсь іншої причини?
|
Метки: Волноваха парад мая |
Приходьте до мене на авакадо! |
Здоровье - 20 причин, почему вы должны есть авокадо каждый день
 |
Здоровье - 20 причин, почему вы должны есть авокадо каждый день |
Здоровье - 20 причин, почему вы должны есть авокадо каждый день
2017 » Март » 24 Категория: Образование
Нет сомнений, что авокадо — один из самых полезных фруктов на планете. Авокадо являются настоящим кладезем питательных веществ. Кроме того, этот фрукт настолько универсален, что вы можете объединить его с чем-либо: от салатов до десертов.
Ряд исследований подтвердили удивительные преимущества для здоровья при регулярном потреблении авокадо. Ниже мы собрали 20 лучших.
1 Обильное содержание здоровых жиров
Эти жиры чрезвычайно важны для снижения риска сердечного приступа и инсульта, а также уровня холестерина ЛПНП в крови.
2 Поддерживает потерю веса
Авокадо являются отличным дополнением к любой диете для потери веса.
3 Контроль давления крови
Авокадо изобилуют калия, самым важным минералом для снижения воздействия натрия на организм. По данным Американской ассоциации сердца, этот естественный источник калия является чрезвычайно полезным для поддержания кровяного давления под контролем.
4 Способствует лечению сердечно-сосудистых заболеваний
Эксперты в области здравоохранения советуют: употребление в пищу авокадо на регулярной основе может значительно снизить уровень холестерина ЛПНП в крови и улучшить здоровье сердца.
5 Уменьшает триглицериды крови
6 Снижает уровень общего холестерина
7 Снижает уровень холестерина ЛПНП (плохой холестерин)
8 Увеличивает (хороший) холестерин ЛПВП
9 Богат питательными веществами
Авокадо содержит широкий спектр питательных веществ, в том числе более 20 минералов и витаминов:
Витамин С — 33%
Витамин Е — 21%
Витамин B6 — 26%
Витамин К — 53%
Медь — 19%
Фолиевая кислота — 41%
Калий — 28%
Пантотеновая кислота — 28%
10 Улучшение всасывания питательных веществ
11 Улучшение усвоения антиоксидантов
Добавление ½ авокадо в салат, содержащий морковь, салат и шпинат, значительно улучшает усвоение антиоксидантов в этих овощах. Другими словами, вы поглощаете в 8,3 раза больше альфа-каротина, в 13,6 раз больше бета-каротина и лютеина в 4,3 раза.
12 Защита от диабета
Этот фрукт очень полезен для поддержания уровня сахара в крови, сводя к минимуму риск развития диабета.
13 Обезболивание
Экстракт авокадо полезен для уменьшения симптомов артрита (остеоартрита). Он обладает мощными противовоспалительными свойствами, которые облегчают боли, вызванные воспалениями.
14 Уменьшают воспаление
Ряд исследований подтверждают, что хроническое воспаление является основной причиной большинства современных заболеваний, в том числе аллергии, болезни Альцгеймера, астмы, болезни сердца и рака.
Олеиновая кислота в авокадо может эффективно уменьшить воспаление.
15 Улучшает здоровье глаз
Дистрофия глаз, является основной причиной слепоты в США. Зеаксантин и лютеин — два мощных антиоксиданта, которые содержатся в авокадо, были найдены чрезвычайно полезными для лечения этого состояния. На самом деле, авокадо считается лучшим источником лютеина среди фруктов.
16 Хорошее дополнение к диете для беременных
Витамин B6 полезен для фетальной ткани и роста мозга. Кроме того, фолиевая кислота имеет важное значение для здорового развития плода на ранней стадии беременности. Это также уменьшает утреннее недомогание.
17 Защита от рака
Ряд исследований показали, что авокадо может помочь в борьбе с раком. Экстракт Авокадо может ингибировать рост клеток рака простаты. Он также уменьшает побочные эффекты химиотерапии.
18 Здоровье костей
Регулярное употребление авокадо делает кости сильнее.
19 Улучшает пищеварение
20 Повышает настроение
Высокие уровни витаминов и минералов в авокадо, в частности, фолиевой кислоты и калия, очень полезны для улучшения настроения и предотвращения изменения настроения. Ряд исследований показали связь между депрессией и низким уровнем калия. Фолиевая кислота также имеет важное значение для снижения симптомов депрессии.
источник
*********************************************************************
Верим в АВОКАДО или нет?
Своё мнение можно высказать в Комментариях и /или на Форуме.
************************************************
Источник: cooktasty.club
|
Метки: авокадо |
Своє рідне |
|
|
Метки: кухня моя |
Візерунок вишиванки відіграє важливе значення |
Українські вишиванки – це не просто національний одяг, а й вираження багатовікової культури та традицій наших предків. А носити вишиванку в наші дні – не лише данина споконвічним традиціям, але це ще красиво, зручно і модно, пише rivne1.tv.
Проте чи знаєте ви, з яким візерунком краще обрати вишиванку і яке значення мають дані символи.
Вибір узору для сорочки визначався тим, для кого вона вишивалися. Для дівчаток і юнаків це зазвичай комбінації з ромбів, зірок, косого та прямого хрестів. Для дівчат рослинні мотиви, в основному квіти.
Для жінок і матерів – плоди і ягоди. Чоловікам геометричні візерунки, щоб додати твердості їх духу і волі.
Читать далее
|
Метки: рідне |
