одурєнна, по-моєму, книжкова реклама зі слоганом become someone else.
звідси.




іще трошки...

випадково натрапила на божественне – Blackwell Philosophy and Pop Culture Series
тепер у моїй електронній бібліотеці житимуть:

Metallica and Philosophy: A Crash Course in Brain Surgery
(ну, ця штука вже давно живе в мене в бібліотеці)
Terminator and Philosophy: I'll Be Back, Therefore I Am
(як на мене, найкраще названа й оформлена книжка з усієї серії... який декарт лапочка тут)



і ще різні інші...

літом чудесно читати:
- умберто еко (особливо есеїстику, яка не шістсотсторінкові – чорт, подивіться, як виглядає це слово, – романи, а маленькі піґулочки на 15 хвилин; от у мене зараз лежать «записки мінерви», і мені страшенно шкода, шо скоро вони закінчаться)
- класичних американців (тенесі вільямс, трумен капоте, харпер лі, річард єйтс, роберт блох, гемінгвей навіть)
- рея бредбері, окремо від усіх інших американців (але то зрозуміло, в нього тексти такі, до яких нереально не повертатися щоліта)
- канадців, але чоловіків (прекрасна маргарет атвуд – на довгі осінньо-зимові вечори, ну ше на весну, може, коли погода не може визначитися, жахлива вона чи зовсім жахлива; літо – це леонард коен і девід гілмор, шкода, шо їх так мало)
- англійців, тільки тих, котрі сучасна інтелектуальна проза (на думку найперше спадають пітер акройд і айріс мердок)
- шекспіра, який у попередній пункт не втрапляє, тому буде окремо
- академічні романи, незважаючи на розміри й національну приналежність (інша річ, шо не-англомовних академічних романів я не можу пригадати; ну й ностальгія)

літом не хочуть читатися:
- великі романи (шо змушує відмовитися від класики; а список питань до вступу, який висить у мене на системному блоку, кагбе натякає)
- німці (у яких місцями катастрофічна пристрасть до великих романів, наприклад, у томаса манна; втім, у кафки романи невеликі, але його треба читати хоча б на початку червня)
- французи (див. пункт перший)
- поезія (незважаючи на національну приналежність; кілька десятків сторінок вітмена, які мені залишилися з весни, мабуть, до наступної весни й чекатимуть. аналогічно з бодлером)

знову чудесні фігурки з книжками від великої шанувальниці ніла геймана - лізи снеллінгз (strange studios).



ще...

список текстів, рекомендованих стівеном кінгом у Danse Macabre. зірочкою відмічені особливо важливі книжки.
от розгребуся з польским модернізмом...

/список текстов, рекомендованных стивеном кингом в Danse Macabre. звездочкой отмечены особо важные книги
вот разгребусь с польским модернизмом.../.

Richard Adams. The Plague Dogs; Watership Down*
Robert Aickman. Cold Hand in Mine; Painted Devils
Marcel Ayme. The Walker through Walls
Beryl Bainbridge. Harriet Said
J. G. Ballard. Concrete Island*; High Rise
Charles Beaumont. Hunger*; The Magic Man
Robert Bloch. Pleasant Dreams*; Psycho*
Ray Bradbury. Dandelion Wine; Something Wicked This Way Comes*; The October Country
Joseph Payne Brennan. The Shapes of Midnight*
Frederic Brown. Nightmares and Geezenstacks*

some more...

герой "сьомої печаті" бергмана грав зі смертю в шахи.
мабуть, якшо запропонувати смерті захопливу книжку, результат буде не гірший (слухайте, я майже певна, шо десь уже бачила цей сюжет... і йдеться не про пруста, для якого писання було терапією й порятунком, і не про інші схожі метафоричні випадки, а про дуже прямий мотив - смерті так цікаво, шо ж вигадає автор, шо він цим її, зовсім осяжну, антропоморфну й навіть стереотипну, своїм писанням утримує. але звідки воно?).
у кожному разі - чудові бібліофілійні фігурки Strange Studios. цікаво, кого читає ця смертя?

/герой "седьмой печати" бергмана играл в шахматы со смертью.
наверно, если предложить смерти увлекательную книгу, результат получится не хуже (слушайте, я почти уверена, что уже видела где-то этот сюжет... и речь не о прусте, для которого письмо было терапией и спасением, и не о других похожих метафорических случаях, а об очень прямом мотиве - смерти так интересно, что же придумает автор, что он ее, вполне осязаемую, антропоморфную и даже стереотипную, своим письмом сдерживает. но откуда это?).
в любом случае - чудесные библиофилические фигурки Strange Studios. интересно, кого читает эта смертечка?/



ще...

хотіла написати шось високодидактичне про те, шо з книжками, взагалі-то, так не варто (ага, не повторюйте цього вдома), але якшо дуже хочеться - то можна.
власне, й написала. більше не буду. дивіться, шо зробили хлопці з HarperCollins Children's Books - кльово, правда ж?

не знаю, хто ці хлопці, але дуже їх поважаю.
гурт зветься Vonnegut Commonage, їхній дебютний альбом (обіцяють ше) - Mr. Trout. звучання мені не те шоб дуже й дуже асоціювалося з воннегутом, хоча, з іншого боку, я взагалі не певна, яка музика - воннегутівська. а ця доволі симпатично вписується в нічне читання...
перший альбом можна безкоштовно скачати на last.fm. 22 хвилини інструментального пост-року.

artist: Vonnegut Commonage
album: Mr. Trout (Rough Demo)
title: When The Apples Drop
video: Voodoo Caravan




(а, до речі. знайшла їх учора, поки лазила інтернетами в пошуках різних штук про дядька курта. трошки подивилася жежешечку - схоже, vonnegut скоро стане найповнішою базою інформації з теми... головне, шоб мене не обламало на півдорозі).

ше трошки про едгара.
спершу хотіла ці ілюстрації повісити з віршами, але там стільки тексту... за назвами знайти неважко, якшо захочеться.
більше дюлака можна знайти в інтернетах і на WonderStory.

Bells


ще...