ех... і таке буває...

дуже-дуже гарні крилаті тварі...

А в очах твоїх падав сніг…
Падав сніг на догоду січневі.
Я вкотре увійти не міг
У свої вечори коричневі.
Увіскритись би в блиск вітрин.
Затінитись би в тьму смерекову…
Може я і не той один,
Що колись був знайомий декому.
Сивий вітер любив мене,
Добрі звірі по снах стрічалися.
Ми не знали, що це мине.
Ми забули, як це почалося.
Налипає до босих ніг
Свіжа паморозь, мов із терну вся.
Не дивись мені вслід — то гріх.
Це не правда, що я не вернуся.

(с) роман скиба.

на жаль, автора не знаю - просто надибалася десь невеличка підбірка дуже гарних малюнків по дереву.

складні стосунки великих древніх з музикою, я вам чесно кажу...
васю пам'ятаєте? =))

колись знайомі мені розповіли, шо хочуть багато дітей - і всіх їх назвати славками. на логічне запитання "а розрізняти по батькові будете?" вони відповіли, шо насправді славків є понад сорок - і всі різні, і серед тих імен тільки одне чи два несимпатичні.
потім виявилося, шо чоловічих імен з коренем -слав- насправді біля вісімдесяти, а жіночих - понад шістдесят (то не дискримінація, деякі з тих імен дівчаткам точно не пасували б). а ше є багато-багато інших чудових слов'янських імен, які так і хочеться приміряти на себе. /от я і допримірялася =)/
наскільки я розумію, частина з цих імен насправді відновлена за різними історичними документами (оскільки навіть після приходу християнства на терени київської русі простий народ користувався зрозумілими язичницькими іменами), а частина просто створена за аналогією... але від того вони стають не менш цікавими. колись досить довго над цим посиділа, позбирала інфу з різних ресурсів, і от тепер маю такий собі списочок...

почитати реєстр...

тихо і тепло...

є така французька контора - lochers. там мила швейцарська жінка-дизайнер робить кофтинки для інших милих жінок; признаюся чесно, просто чарівні кофтинки. я ше не вирішила, яку саме собі хочу, але вибір надзвичайно широкий...

подивитися...

ктулху треба любити і шанувати - як і всіх інших кльових великих древніх. інакше вони повернуться не самі... ;)

з.і. зелений очі не дуже ріже? бо у мене сьогодні приступ розвиненого дальтонізму...

ок. просто вірші. бо я так само просто не знаю, шо можна сказати цього надто спекотного літнього вечора.




тарас федюк. /він свого роду геній/

Я так тебе люблю.
За Вінницею – осінь.
Іще Південний, а
уже холодний Буг,
Із винниць п’яний дим
лежить в пожовклім просі,
І жовтий листопад
в долоні білій вщух...

Я так тебе люблю.
Моїх молитв анданте...
А ти смієшся десь
і скрипка виграє...
Тобі танцює зал
і грають оркестранти,
Тобі якийсь мужик
вино червоне п’є.

Я думав, воля – це
коли вуздечка срібна,
І чорний кінь, і степ
без ворогів і меж...
А воля – це коли,
нікому не потрібний,
Ідеш крізь листопад,
який нікому теж...