Кажуть,все вийшло.Але ти спиш.Знову спиш.Іноді дивні голоси дають пробудитися тобі,але від дивного скрежету землі,все стає тихим і відходить на задню лінію життя...
Геть..Геть з голови!Неможу жити...просто неможу жити і рахую дні...Час,зупинись!Дощі вітають тебе і забирають...Як я буду далі жити?Як?Просто,банально,бридко...
А тоді було все по іншому,не так!Неможу!Добре що...добре що скоро все закінчиться...Ці 386 градусів життя,які з кожним днем скорочуються...295..200...180..............................
Ніхто не потрібний?Мені також...Я просто буду чекати саме тої миті...Але час іде...Скоро зупинеться...Сподіваюсь тоді,ти просто зрозумієш суть життя і для чого воно нам далось.

Більш всього я на неї чекаю.....тобто,не чекаю...Ненавиджу осінь,бо саме в цей час в мене починається манічко згадувати весь рік і все що трапилося літом....Нехочу.Заберіть ту осінь і пошліть нах...Дістала.....
А завтра,а завтра день народження друга.....Незнаю вітати його чи ні...Він далеко і я з ним посварилась,важко дуже..Щось все таки не дає написати прості слова "З Днем народження".....
А завтра,завтра знайомлюсь зі своєю групою в універі.....З більшістю познайомилась вже...з іншою частиною - ні.Дивно якось все...Все зімнилося буквально за три місяці...Люблю зміни,але трошки боюсь=(
А ще дуже розчаровуюсь в своїх друзях...В мене таке враження,що їх немає...Вони не розуміють,не вміють вислухати коли їм щось розповідаєш,неможуть порадити...Використовують...Хіба то друзі?Але я ж скільки всього з ними пройшла,більшість свого життя.І лише одна людина може щось порадити,але її рідко бачу.....

Дивно споглядати за своїми змінами в житті,змінами в ціностях житєвих і у всьому іншому...Вчора познаходила багато своїх роздумів,віршів...Таке враження,що в мені тоді жила зовсім інша людина.Я змінилася за цей рік,за цей рік змінилося все.Починаєтья нове життя.Всього через 3 дні,я буду в дорослому житті,вже повністю там.

Моє відчуття польоту не покидає мене навіть при екстерних ситуаціях...Але то не важливо.
Настрій - супер.Повно позитивних емоцій,нові знайомства,все нове=)Але все таке ж,не повністю забути старе лізе в душу...Лізуть спогади.Так буває хочеться стерти все з голови.Просто прокинутись,не знати хто ти,не знати звідки ти.В тупу почати все з нуля.А буває,радієш що ти прожив ахрінезні дні,і посрати з великої гори,що були моменти голімі=)Таке воно життя...Прекрасне життя.Не хочу забивати голову і щоденник сумними пісімістичними фразами на зразок "Всьо голімо,хочу здохнути"...Бо то насправді не так)Я гіго гірл і тому радію=)
Сьогодні провела прекраснійший вечір.Вечір з тих самих вечорів,як я кажу "коли не потрібні слова".Бльо,люблю такі вечори,і ніяк немо їх описати...Ай!То вже не важливо=)
ВікоБібіко*

В колонках играет - Спогади
Настроение сейчас - Мрійливе

Ти дивишся в небо ніфіга не розуміючи.Бажання побачити щось нове,назріває кожного вечора,тільки ти йдеш в думки своєї фанатзії....
Бринькання в голові посилюється,місто захоплює повністю тебе...Ти незнаєш куди йдеш,де твоє "я"...а можливо його зовсім нема?...Можливо місто захопило його...Ще з дитинства...Ще з того ранього дитинства,коли не вмів ходити,казати перші слова......Бззз...Повна дурня......
А природна наступає....І все в твоїй голові прокручується наче фільм...Він повторюється кожного ранку,вечора....все іде своєю дорогою...але без тебе....а ти не можеш сказати "стоп"....Не можеш.....просто сили немає.....Ти дивуєшся собі,ти поченаєш ненавидіти світ,його жителів...та саме головне і саме болючіше,що ти перестаєш любити сонце...Бо з кожним днем, воно тебе пригнічує і не дає ніякої сили....Світ стає порожнечею.....Диркою....Банальністю...Всім найпоганішим і найбридовішим...

Сумніву нема,
є ти і я,
є гори і сонце,
є хмари і вітер...
Так дивно дивитись,
стояти,сміятись,
радіти,стомитись,
упасти,минати
і марно страждати...
Все чути твій голос,
боятись зірватись
і кинути пити,курити,
стрибати....
Стрибати від щастя,
дивитись у небо,
і дивно не спати...
Стояти й кричати,
на світ той і зорі,
бо кінчилось море,
немає простору....
Бо все то минає,
кипить,відлітає,
і в тихому світлі нас розриває.....

ВікоБібіко*

А скоро осінь...
Вчора сиділа з друзями,було так добре...Знаєте,є такі вечори,коли мабуть і слів не потрібно.Коли вже потимніло,а люди ще не збираються розходитись по домівкам..І на вулицях стоїть шумок,всі балакають,сміються...То якось незвичайно...Відразу в голову лізуть спогади.Спогади про школу,про 9 клас.Ой,якби ви знали,Як я рада,що більш не буду бачити свою школу...Не буду сумувати за 10-11 класом...
Потім в голову приліз вірш.Ну я як завжди..Як щось напишу...

І тільки осінь нам дає той спокій,
І розум разом відлітає назавжди
І мабуть суть того,що сниться раптом,
Дає нам змогу далі,далі йти.
Все підлітає ввирій наших марень,
Все розбивається стає крихким,сипким,
І лиш маленький,сильний вітер щастя,
нас залишає назавжди...
ВікоБібіко*

В колонках играет - Спогади
Настроение сейчас - Пофігістичне

Сьогодні їхала в метро,проїжджала Осокорки....Як там гарно,як я люблю приїжджати туди з друзми на Дніпро,на дачу...Хто то хоч раз в житті бачив - зрозуміє...
Самі найперкрасніші моменти мого життя,пройшли саме там.Саме там, я вперше закохалась.Саме там я побачила саму стихію Дніпра.Саме там вперше зародилось моє бажання фотографувати...Бажання вбити людей за те що вони викидають сміття в воду:)
А ввечері...В глуху ніч..То просто не передати словами.Ти виходиш до Дніпра і бачиш казку перед очима.Зірки вимальовуються на воді,а місяць десь далеко-далеко в небі чистий-чистий...Ти вслухуєшся в глуху ніч і чуєш подих міста...Міста,яке засинає...

В колонках играет - Поплавській xDDDD
Настроение сейчас - Підривне)))

Вина мені,вина...
Сьогоднішній день пройшов корисно)Я багато читала,нарешіт,багато фотографувала і в цілому багацько їла.Але все ж таки мені не вистачає друзів,моря і вина.А ще багато хочеться писати,а от неможу.Неможу, бо не виходять з мене ті дуки,які повинні виходити...Ай-я-яй...Бридко)))
Склала віршик)

Чекаєш ліфта,
відчиняєш
і розстаєш в пітьмі німій,
мене ти сильно роздираєш,
мене б і зжерти ти хотів...
А ліфт все їде в піднебесся,
він розчиняється в мені,
а ти сидиш мене чекаєш
і на гітарі дивній граєш,
ту пісеньку "А я в трубі"...
А у квартирі гам і страх...
Я так не можу!
Все!Абзац!
Мене дістав твій ліфт вонючий,
ті клешні всі,бридкі сипучі...
Ті сигарети( бє) димучі,гітара,
чарка,барабани і п*яний гурт "Всі таракани"!
Дибільна назва,як і ти...
Мені набридло,час іти!
А ти дивись на "тараканів",
на чарку,сигарети,спирт,
а ще купи собі мочалку,
бо митись тре тобі як слід!!!
ВікоБібіко*

В колонках играет - Тінь Сонця

Настроение сейчас - Ахрінеть)

Оуууу.....Я здається потроху відстаю від життя....Всі друзі розїхались,а я вже так давно не займалась своїм улюбленим ділом...Мій "Зєніт" вже запилився,і хоче поскоріше вирватись в місто,що почати свою справу....Але ж буває таке з моїм настроєм - лінь...Проста лінь!...А ще вчора поїхав він...Гі,я повина сумувати,а чомусь радію....Наша остання зустріч була не з простих.Можна сказати,сама з найгірших...Ми навіть не сказали один одному "Бувай"...Як же це все банально,гидко...Я сама собі бришу...В душі все таки є ще маленькі залишки того тижня...А він...Він так і нічого не зрозумів.Та я теж ще та "штучка"...Нічого,це все пройде і думати про то не буду.Нехай вчиться в своїй Німеччині...
А так загалом день пройшов успішно.Динамо виграло в Спартака з рахунком 1:4 і я ще в більшому позитиві.ДИНАМО ЧЕМПІОН!
Тільки Київська жара..Ото жара))))Так що завтра сама на пляж...)Ой,нє,стоп,не сама а з "Зєнітом"))))

В колонках играет - Fleur

Настроение сейчас - Дивне

Від самого найпрекраснішого,до найжахливішого один крок...А все починалось дуже просто,все починалось з дитинства...Тут наші дороги зійшлись...
Запах сирого міста,прогулянки по парку,осінь...Все так змінилось,все так побігло далеко від мене...А я так і не розібралась з усім...З тобою,з собою...Таке враження,що ми все життя будемо зустрічатись,а через 5-10 днів розходитись,так і не давши зрозуміти,що ми хочемо...Паранойя...Проста паранойя...
Ти скоро їдеш...Їдеш назавжди...Я тебе не побачу...Більш ніколи не побачу...Дивно,просто я звикла до тебе...Звикла до твоїх жартів,до посмішки,до тепла...
А остання наша зустріч...Ти пробач.Я просто сама відпустила тебе...і здається,назавжди...

В колонках играет - Фактично Самі

Настроение сейчас - Жахливе

Тиша,кіт,музика,темнота,вікно.....
Мабуть того ніколи не забуду...Великий дім...Тишина,і темнота яка не дає спати вночі...Лише під вікном роздавалось гавкання собак,а сусіди знову пяні горланили пісні.. кіт завернувшись в клубочок спав так солодко,що вісні посміхався...Музика грала цілу ніч....Вона підкрадалась в сни,від того ставало спокійно...
- "Останнім часом хочеться простої теплоти і розмови"............
раніше мені того теж хотілось...але тепер розумію,такого не буває....Є тиша і тепло,розмова і сміх......Немає теплоти і розмови...
Я знаю чого я хочу.Я хочу спокою,тиші,світла,чаю,запаху сірників,музики невідомої людству,мокрого вина,небо в жовтих тонах,хмаринку-корабля,самотності.
Хочу ніч,зірки, гітару і вино........

"Ми зовсім тут, ми тихо

Ми тихо-непривітні

І вже на своє лихо

Нікому не помітні

Ми всі живемо вкупі,

У ній же й помираєм

Товчемо воду в ступі,

Бо "буде" в нас немає"

Що ж...я мабуть попала саме сюди...Мабуть саме щоденника мені не вистачає в цьому житті)Що ж,завела)))))))