Стелить осінь під ноги килим жовто-багряний...
Нині вересень пахне ще медово-духм'яно...
Розкуйовджений вітер, невсидючим хлопчиськом,
До красуні-калини не пускає і близько!

А калинонька мила, мов дівча, рожевіє,
Свої очі ховає під розпушені вії...
Та від дотиків вітра тремтить без упину,
Розуміючи - в нього вона не єдина!

Ну, а вітер зриває із калини намисто,
І псує її плаття, наче осінь,барвисте!..
А жалю, ані крихти, в його серці немає...
Ой, за віщо калина так жорстоко страждає?!

Пригорну я до серця горезвісну калину,
Заспіваю їй пісню восени солов'їну;
Витру хусткою легко, геть заплакані очі...
В ній прокинеться знову дивний настрій дівочий!

25.09.2019 року

Гарного вам настрою! Будьте здорові та щасливі!

Валентина Бородай