Знову снігом замело рідне моє місто,
Хуртовина під вікном жалібно співа.
На побачення біжу, то й вдягла намисто... -
Буде в милого мого кругом голова!

Ой, Дідусю, Дід Мороз!
Мої щічки не морозь!
Відпочинь до ранку! -
Жде мене Іванко!

Я прогледів очі всі, ждучи свою милу,
І на зустріч так летів, наче вихор той!
На руках її носить буду, щоб любила!
Змалку саме я такий - доблесний герой!

Ой, Дідусю, Дід Мороз!
Ти Марічку не морозь!
Відпочинь до ранку
У снігу, на ганку!

Ось і ти, Іванко мій, легінь чорнобривий...
Як же холодно мені, майже вся тремчу!
Пригорнись, серденько! Тут, у моїх обіймах,
Будеш грітися завжди, майже досхочу!

Ой, Дідусю, Дід Мороз!
Наші щічки не морозь!
Відпочінь до ранку!
Добре нам з Іванком!!!

Щастя бути знову вдвох, що там холоднеча?!
Ми цілуємося з ним, наче голубки...
А мороз лютує хай, хоч і кожен вечір! -
У обіймах тепло нам стане навпаки!

Ой, Дідусю, Дід Мороз!
Наші щічки поморозь!
Бо цілує жарко
Милий мій Іванко!