Христина Головко
***
трохи спокою тобі під повіки,
трохи диму з полів у волосся,
на хвилину, мені лиш здалося,
що минуле й сьогодні зійшлося?
трохи трепету тобі у руки,
трохи терпкості яблук у горло,
на хвилину, усі мої звуки
протягнули до серця руки,
й натискали всі клавіші неба,
витягали все без потреби,
на хвилину голову - вище
щоб не чути, як воно - ближче
відвертати від тебе лице,
і приймати.. смиренно і тихо,
трохи диму з полів у волосся,
на хвилину ж мені здалося.
***
чи далеко сонцю до землі?
а мені б, до спокою - тиші
ти натер об спомин мозолі,
у собі гори -завше вище
чи далеко горам до неба?
мені день у тіні миліший,
я люблю ходити до тебе
у тобі завше, цвіт вишні.
