-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Unna41

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 13.11.2010
Записей: 3321
Комментариев: 316
Написано: 3832


Що таке “кукуци” і як їх робити

Четверг, 28 Апреля 2016 г. 16:04 + в цитатник
Цитата сообщения Наталья_Ивушка

Розповів Богдан Петричук 1989 р.н. з села Бабин Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

I3zMYP (195x140, 44Kb) Кукуци – це булочки, які дають дітям в Чистий четвер перед Великоднем за Простибі*, за померші душі, за здоров’є курей, худоби, по-різному.

Їх печуть жінки, діти вже чекають цего дня дуже з нетерпінням, є така приказка: “Ще одна нічка та й кукуци”. Вже там рахують дні до четверга, щоб то поборше все зачєло.

А потім ті кукуци їдять, родинами їдять. Їх багато, по 60-70. Кожна хата, кожна господиня пече кукуци або замовляє. І моя Леся пече.

Кукуци бувають різні. Кукуц – це булочка, бувають солодкі, бувають прісні –

хто як випече.

Бувають такі кукуци, котрі кругла булочка зверху з такими ріжками з

свастиками (беруть 2 смужки тіста, перехрещують і загортають кінці), а бувають, що їх печуть в таких формочках, як паски, теж з ріжками, бувають рогалики, бувають зазулі – ну як шо кому.

А очі із зернят з яблук, присипали іноді маком. Кожній дитині дают булку, писанку і там цукерки зараз. Колись давали просто булку і писанку.

В кожду хату йдут – є окрема територія і діти знають, що мають її обійти. Вони кукуци не розносять – вони їх збирають.

Вони приходять в хату, кажуть: “Слава Йсу!”, сідають на лавицю і тоді – першому.

Ходять з пакетом, кошиками.

Встають рано, щоб оббігти – вже перед восьмою годиною в хаті могло бути десятеро дітей.

Вони до обіду оце ходять. Всьо вперемішку – і дівчата і хлопці. Вони ж сидять на лаві, а жінка їм роздає: “Перед дідовою душею, перед бабиною”.

А вони оце: “Простибі” – і виходять з хати – “Бувайте здорові” – і йдуть далі.

Не тільки по родичам – по всім підряд, є окремі кутки які вони відвідують. Це Косівський район село Бабин.

Богдан Петричук з дружиною Лесею. Фото з Facebook

Богдан Петричук з дружиною Лесею. Фото з Facebook

А Косівський район село Город – вони приходять в хату, залазять під стіл і кажуть: ” Ців-ців! Дайте кукуців!” і тоді їм дають і те ж саме.

В Верховинському районі в Головах, то вже ходять більші діти, такі малі не йдуть.

Ходять приблизно дівчата до сьомого, хлопці до восьмого класу.

Ну вже зараз і хлопці в восьмому не йдуть, давніше йшли.

А починають – відколи воно може ходити, то воно вже йде у кукуци.

А в Верховинському районі вони кричать:

“Грійте діда!”** Це в середу вони йдуть перед Великоднем.

І вони йдуть вже ближче до ночі.

Є таке, що дают баби яйця такі прості, сирі, необписані – за здоров`я лиса і половика. Щоби лис і сокіл, шоб кури не крали.

То це за їхнє здоров`я дають оце дітям.

І я ходив. Так усі як перший рік уже не йдуть, то так шкодують – що всі пішли в кукуци, а ти вже не йдеш.

Це вже якось так обідно. Хочеться же йти – там цукерків скільки надають.

І якщо навіть дуже хотілося, то не йшли, бо то вже було якось непристойно.

Це суто для дітей, а ти вже великий, тобі вже не можна.

Після обіду то вже ходять до родичів далеких.

Вони йдуть ціленаправлено. До всіх треба було йти, нікого не обминали.

Хіба шо родини були в сварці великій і дітей туди не пускали за кукуцами – кажуть : «Ото не йди у ту хату».

Бувають кукуци пісні, а бувають і не пісні – всяких надають.

Тоді вже мама вдома відбирає.

Пісні то їдять до Великодня, а котрі з яйцями – то вже після.

В нас навіть дітям не дозволяли скоромне в піст і цукерки від нас ховали, мама забирала, але молочне давали. В нас піст називають говіннє.

*Простибі – дають за душі померлих, тобто щоб охороняло душу.

Роздають хліб на Прости Біг і на Святвечір ще, і на похоронах.

То називається «давати за здоров`я перед душі», «за душу».

**У нас з початком посту кажуть що ніби дідо сідає на бочку з салом і

не дозволяє його їсти.

В ніч перед вечором вони починають «гріти діда» – значить скоро можна буде їсти сало.

Видиво, як робити “кукуци”

Майстер-клас від Марії Дмитрівни Шовганюк, 1969 р.н. із села Чорний Потік Надвірнянського району Івано-Франківської області.



Анастасія Панкова, Володимир Хоменко (відео), НЦНК “Музей Івана Гончара”

 

 

Рубрики:  Україна
Метки:  

 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку