Поддержка
Вид
LiveInternet
LiveInternet
Аватар
сменить
x
Друзья
В дневник
Написать
Комментарии
ЛС
Настройки
Регистрация
Вход
Рейтинги
Авось
из (+ сутки) дневников
Записи
Друзья
Комментарии
Unna41
Unna41
Аватар Unna41
-
Музыка
Все (10)
Альбиони-Саксафон-Адажио
Слушали: 23875
Комментарии: 0
Vittorio Grigolo - Fuerte
Слушали: 2736
Комментарии: 0
Looking For The Summer
Слушали: 1342
Комментарии: 0
Лаура Паузини (Laura Pausini)Дэвид Фостер (David Foster) Ричард Маркс (Richard Marx) - one more time
Слушали: 39002
Комментарии: 0
-
Рубрики
кулинария
(1032)
вязание крючком
(471)
вязание спицами
(430)
Рукоделие
(211)
Здоровье
(183)
Приколы
(182)
Народная медицина
(163)
это интересно
(152)
музыка
(85)
природа
(64)
Гороскоп
(58)
искусство
(55)
Поэзия и проза
(52)
Эзотерика
(45)
История древняя и не очень
(41)
Всё для дневника
(38)
Советы для "чайников"
(37)
Психология
(37)
Кинотеатр
(36)
Древние славяне
(35)
Притчи и легенды, афоризмы
(35)
ЖЗЛ
(31)
Україна
(30)
Фото
(30)
Города и государства мира
(27)
Праздники
(16)
Вышивка
(10)
Школа
(8)
Архитектура
(7)
Фотошоп
(7)
Сказки о художниках
(6)
Религия
(2)
(0)
-
Поиск по дневнику
в этом дневнике
-
Подписка по e-mail
-
Статистика
Создан: 13.11.2010
Записей: 3321
Комментариев: 316
Написано: 3832
Отчеты:
Посетители
Поисковые фразы
Олександр Довженко - красень із сумним обличчям пророка...
Воскресенье, 29 Ноября 2015 г. 10:07
+ в цитатник
Цитата сообщения
Miledi1950
Прочитать целиком
В свой цитатник или сообщество!
25 листопада 1956 р., неділя, Олександр Довженко був на своїй дачі у підмосковному Передєлкіно. Назавтра були справи на "Мосфільмі", а за тиждень — Париж. Довженко був запрошений до Парижа на пошанування своєї творчості, тому мав вилетіти туди на початку грудня. Після невиїзних 26 років невідомо, як би він повівся у Парижі, що говорив би. Чи був це мотив для вбивства? Поки не відомо.
Увечері серце Олександра Петровича відмовилося працювати. Приїхала лікарка, побачила, що хворий вмирає. Викликала професора, але той відмовився. Прийшов інший лікар, констатував смерть.
Довженків племінник Тарас Дудко (лікар за фахом, як і його батьки), не раз говорив про те, що є підстави говорити про замовне (від спецорганів, звісно) убивство, яке було здійснено руками Солнцевої. Ніби у перші години і дні по смерті чоловіка вона надто плуталась у своїх переказах того, як воно усе було…
Сам Довженко записав у щоденнику: "Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі". Ще після війни Довженко мав шанс повернутися в Київ, але Олександр Корнійчук і Микола Бажан зробили все, щоб цього не сталося. На цей раз вони перешкодили мертвому пригорнутися до рідної землі.
Поховали генія планетарного масштабу в Москві. Ховали за державний кошт, оскільки грошей на його рахунку в ощадбанку було аж 32 рублі.
Траурна церемонія відбулася у Домі літераторів. Ні Бажан, ні хто інший із письменників і митців першого ряду на похорон з України не приїхали. Хоч делегація була, на чолі з письменником Василем Минком. "Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні…" і "Чуєш, брате мій…" співав друг небіжчика Іван Козловський, грав на скрипці Леонід Коган. Минко привіз сніп жита, вузлик української землі та яблука. Уже на цвинтарі Козловський висипав ту землю в могилу, примовляючи:
"Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає".
Генієм на кшталт да Вінчі був Олександр Довженко. Красень із сумним обличчям пророка, позбавлений посмішки та щастя Олександр Петрович. Звідки той сум?
Думаю, що з дитинства. З часу, коли він порівнював обличчя батька й Святого Миколая, коли заслухався розповідями діда про козаків, про скіфів, про те, як наші пращури смертельно образили царя Дарія. Пам'ятаєте, з історії про скіфів момент, коли скіфи вишикувалися напроти війська Дарія. Ось-ось мав розпочатися ґерць – і раптом – заєць, звичайний вульгарний куцохвіст! Наші пращури-мисливці кинулися за ним. Перси обурилися, звинуватили скіфів як боягузів. "У нас немає міст, немає виробленої землі. Ми не боїмося спустошення, але є у нас батьківські могили. Знайдіть їх, і Ви дізнаєтеся,
станемо ми битися за них чи ні."
У Запоріжжі він побачив, як нащадки скіфів-козаків не боронили, а нищили могили предків. Усвідомив це з 1931 року, коли режисером приїхав на зйомки кінофільму "Іван". Знімальна група зупинилася на вул. Раднаркомівській (нині 40 років рад. України) та алеї Ентузіастів (нині пр. Металургів), але Довженко їздив ночувати до свого доброго знайомого інженера, який жив у власній хаті на Вознесенівці біля Московки. Там Олександр Петрович дійсно відпочивав, бо позбувався стеження.
Разом із Миколою Філянським Довженко приходив до молодіжної групи поетів "Струм". Це було у приміщенні заводоуправління біля нинішнього танку. Блукав Олександр Петрович старим Запоріжжям-Олександрівськом і дивувався: не знаходив жодної споруди в українському стилі. Чому їх не було? Українцям не дозволяли селитися в місті, а усі цегляні будинки неодмінно проектувалися чужинцями й затверджувалися в Петербурзі. Точно так було і в соціалістичному Новому Запоріжжі: жодного архітектора-українця,
а проекти й понині у Харкові.
Довженко спрагло все фільмував, бо на його очах умирала козацька Україна. Від М. Філянського він дізнавався, що буде знищено, що удалося описати, дослідити, адже Микола був тоді директором музею Дніпробуду. Довженко бачив, як українці за вказівкою Кремля потопили царські скіфські могили, упокорили ревучі пороги. Пізніше Олександр Петрович дізнався, що усі, хто працював у Запоріжжі в музеї Дніпробуду, хто описував знищене Дніпрогесом (крім двох смотрящих), були знищені.
Побачив Україну в огні війни. Не зміг простити Бажанові, що той не вивіз батьків із Києва (сам Довженко був тоді в Середній Азії), що його іконообразний татко під час війни ходив просити милостиню
й замерз "на посту".
І останньою краплею загибелі нації було Каховське море, коли О.Довженко знімав "Поему про море2, як упокорені запорожці пустили під болота-водосховища козацькі могили, козацькі церкви...
А хто ми, а що ми без їхніх могил?
Ставище безводне, пташище безкриле...
Рубрики:
ЖЗЛ
Україна
Понравилось:
1 пользователю
Нравится
Поделиться
0
Нравится
1
Запись понравилась
0
Процитировали
0
Сохранили
0
Добавить в цитатник
0
Сохранить в ссылки
Понравилось
1
0
<a href="https://www.liveinternet.ru/users/unna41/post378089957/">Олександр Довженко - красень С–Р· СЃСѓРјРЅРёРј обличчям РїСЂРѕСЂРѕРєР°...</a><br/> 25 листопада 1956 СЂ., неділя, Олександр Довженко Р±СѓРІ РЅР° СЃРІРѕС—Р№ дачі Сѓ РїС–РґРјРѕСЃРєРѕРІРЅРѕРјСѓ Передєлкіно. Назавтра були справи РЅР° "Мосфільмі", Р° Р·Р° тиждень — Париж. Довженко Р±СѓРІ запрошений РґРѕ Парижа РЅР° пошанування своєї творчості, тому мав вилетіти туди РЅР° початку РіСЂСѓРґРЅСЏ. Після невиїзних 26 СЂРѕРєС–РІ невідомо, СЏРє Р±Рё РІС–РЅ РїРѕРІС–РІСЃСЏ Сѓ Парижі, що РіРѕРІРѕСЂРёРІ Р±Рё. Чи Р±СѓРІ це мотив для вбивства? РџРѕРєРё РЅРµ РІС–РґРѕРјРѕ. Увечері серце Олександра Петр... <a href="https://www.liveinternet.ru/users/unna41/post378089957/">Читать далее...</a>
Miledi1950
обратиться по имени
Воскресенье, 29 Ноября 2015 г. 16:55 (
ссылка
)
Дякую за цитування...
Доброго Вам дня!
Ответить
С цитатой
В цитатник
Комментировать
« Пред. запись
—
К дневнику
—
След. запись »
Страницы:
[1] [
Новые
]
Добавить комментарий:
Текст комментария:
смайлики
Проверка орфографии: (найти ошибки)
Прикрепить картинку:
Переводить URL в ссылку
Подписаться на комментарии
Подписать картинку
Наведите сюда мышку, чтобы узнать, как сделать работу с сайтом еще удобнее
LiveInternet
О проекте
Версия для PDA
Контакты
Разместить рекламу
Сменить
Логин
Пароль
Выйти