Знову проспав. Батько розбудив перед самим виходом, але два рази. Ранки рідко привносять щось нове в моєму житті, з цим робочим графіком... поснідав вчора купленим на Житньому домашнім сиром, - безпичним, купував у бувшої сусідки моєї тітки.
Робота текла собі, майже кипіла! Майже підтвердились мої підозри, що мене взяли на два місяці, на підхват.
Ох ця біржа не цікавої мені праці. Збуджує лише одне - інколи примушують працювати мозок, а між тим - ретельне виконання сумнівної роботи.
Хотів встигнути в ювелірний, поки є гроші і поки не закрився. Добив роботку, вискочив - автобус, метро, Володимирська, але запізнився всеоодно, та і його там неопинилось вже. А колись тут же витратив стипендію на обру... каблучку, найдороший, тоді, мій подарунок.
В безуспішних вештаннях вулицями в пошуках ще однієї ювелірки, вони мене виплюнули на ЯрВал.
... Різький запах клею по троху вивітрюється вслід за двома потасканами і от-от щасливими гостями столиці, що вискочили в розсунуті двері вагону метро. Дехто теж з особливим естетизмом вирішив провести цей вечір - врізається в пам'ять бидлуватий говір спочатку, крізь джаз у навушниках, слідом, як тільки підняв очі від нотатки, екстравагантні леопардові шуби і обличчя першої, окосівше із одноразовим пакетом, притиснутим до носа, що вдихав пари, та безтурботні теревені другої. ...
Я вже встиг пропустити пару ковтків віскі з фляги, надхненний Хемом. Отримав свою долю естетизму - пиття на одинці в спліно-ностальгічних тонах, на засніжених порожніх вулицях Києва.
На ЯрВалі одразу в голову б'є метушня останніх університетських років. Тож, як умога швидше його перетинаючи, я забігаю у випічку. Там мій естет-вечір підкріплюється чашкою какао та випічкою (все ванільно і в сучасних рамках романтично). І тим же Хемом, правда з мобільного.
Врубивши джаз, торними шляхами вибирався до ВЖ. Комбік у Коми мабуть не братиму, а хотів.
Згадав про старий новий рік, згадав, з ким намічали відсвяткувати, подзвонив і знайшов собі візаві. За іронічною розмовою на теми, на які я не можу серйозно говорити, я пив, гуляв ВЖ, навіть катався на рюкзаку. Але під кінець розмови з подругою, що на іншому кінці мобіл-хвилі відкрила в одеському готельному номері джин, я згадав. Багаторічної давнини, розмови з Харковом на цьому ж місці, о цій же порі... Все було майже так. І голос, і інтонація все було доболі схоже невистачає лише нестримного бажання відчути присутність - протягнути руку на сотні кілометрів та відчути радість хоча б миттєвого дотику, та взаємої трепетної ніжності, Там, де цього дотику чекали.
Я йшов вниз, по Смірнова-Ласточкіна, сподіваючись застати якесь кіно. Добравшись до відповідного закладу, я із 20ти хвилинним запізненням та 20ти гривневій вдячності касирші сів в червоний диванчик, подивившись в ньому трагічно побутовий фільм французького походження. Пропустивши зав'язку, я проестетував від якості європейського кіно та оригінальності його кінцівок.
Далі, проводжаючи трамваї, почимчикував до метра, де й почав писати цю нотатку, зіштовхнувшись всіма п'ятьма відчуттями із зовсім іншим вже естетизмом.

В колонках играет - Doors - Alabama song
Настроение сейчас - На кухню, налити все ж таки стаканчик

Красиво жити не заборониш)) Красиво жити в даному, моєму випадку характеризується наявністю вдома енної кількості Джину і Віскі. Можу визнати, що малюк Джеймс Бін, якому вже 8 рочків, мене дуже захопив. І (пепсі-)кола себе теж виправдовує... Треба багато льоду, вона вижирає з нього всю воду, залишається лише така *мотиля пальцями* непрозора, яку при очищені відбирають.

 

Холостяцька романтика. Варена картопля, без солі навіть, уявляєте? Додавши до неї олію, пательню, кріп і сир забезпечуєш собі хороший настрій на півдня. Якого біса кухарі-професіонали не їдять того, що готують самі?? *Мабуть професіоналами себе вважають всі кухарі в шкільних їдальнях...*

 

Етап паранойї вже пройшов. Тепер повний похузм щодо найближчого майбутнього... Але я сказав, що підірву колись МінОсвіти і культури, якщо... ;)

 

І ще Так хочеться залишиттись на Землі... Якщо ТУТ ТАКЕ твориться, то що може бути на Марсі? Або в іншій сонячній системі? Матриця відпочиває... Мабуть на екскурсію навіть не дадуть з'їздити без вживленого шпійона... А чо там дивитись? Все можна побачити в фільмі зі Шварценегером (упс, чи як його тепер називати, Містер Арнольд?), там про Марс, забув я к називається...

 

Взагалі, треба мордяку їм понабивати, і сказати, що якщо наступного разу так буде, ще раз понабивати... На 15 раз жити стане краще... Веселіше точно, правда Йосип Вісіріонович?

 

так що Отакої любі мої...       

 

*Пшов на кухню*