Велика княжна Олена Глинська з України на московському престолі...

«Грізний» цар, засновник… «конкурсів краси»

 Пам’ятаєте некрасівський ідеал російської “женщіни»? Тієї, яка «коня на скаку остановіт, в горящую ізбу войдьот»… Сучасний поет-гуморист Ніколя Бузотер так обіграв це визначення:

Не стирает, не шьёт, не готовит,
А молча всю жизнь напролёт,
То коня на скаку остановит,
То в горящую избу войдёт… 

Москва XVI століття була переповнена «красунями», які посилено жували булки, щоб бути «пишечками», підфарбовували волосся лушпинням з цибулі (уявляєте запах?!), «припудрювалися» борошном і крейдою, а щоб більше сподобатися чоловікам, щедро «рум’янили» щоки буряковим соком – від чого з’явилася примітивна російська приказка «Свєкольниє щьокі – мужик понімаєт намьокі…» Про те, що насправді така неапетитна «продуктова косметика» з борошна-буряка-цибулі допомагала мало, говорять інші приказки московитів, вигадані явно їхніми чоловіками: від заспокійливого «С ліца воду нє піть» – до відчайдушного «Нє биваєт нєкрасівих женщін – биваєт мало водкі!»

Великий князь московський Василь ІІІ на те й правителем був, щоб бути більшим гурманом, аніж «лапотний» простолюд. Любив усе красиве – зокрема, титули – першим став називатися «царем», а не князем; першим присвоїв собі титул правителя «всєя Русі», а не Московії – бо історію Києва справедливо вважав набагато більш славетною, аніж Москви…

Коли ж одружувався вперше – то у 1505 році провів один з перших у світі і перший в Московії справжній…«конкурс краси». Спочатку з усієї держави звезли 1500 найгарніших дівчат, потім з них відібрали 300, 200, 100 і зрештою з десяти, що «дійшли до фіналу», вибирав сам цар як «голова журі». Причому, відбувалося це майже як у сучасному телешоу «Холостяк» – 26-річний «завидний жених» поселив дівчат у палаці, розкішно вдягав-годував, а під час спільних обідів і бесід наодинці визначався, чиї манери, розум і краса йому подобаються найбільше. Одну за одною відпускав по домівках, даруючи кожній на прощання хустину, гаптовану дорогоцінним камінням. Зрештою, свій вибір зупинив на напівтатарці за походженням, Соломонії Сабуровій. «Фіналістці царського шоу» на той момент було… 14 чи 15 років.

Вони прожили у шлюбі 20 років, але так і не мали дітей. І тоді цар «гучно» розлучився з Соломонією, зіславши її черницею в провінційний монастир.

У 2013 році, за іронією долі проголошеному в Росії «роком сім’ї», Володимир Путін оголосив про своє розлучення. І тоді російські ЗМІ, які звикли оправдувати сучасного «царя» за будь-яких обставин, дружно почали згадувати історію Василя ІІІ і його Соломонії – зрештою, Путін не зіслав же свою Людмилу в монастир і прожив з нею не 20, а цілих 30 років…

Черкащанка з роду литовських князів і правителя Золотої Орди

Вдруге цар Василь одружився того ж, 1525 року, коли  першу дружину відправив «у відставку» і в монастир. Дослідники навіть сперечаються, що було спочатку: розлучився, а потім побачив Олену Глинську і закохався в неї, чи побачив-закохався і надумав розлучитися…

Згадаймо «фон» з московських дівиць – широкогабаритних «протикіннотних» баришень з волоссям, фарбованим цибулинням і щоками, навощеними буряком… І тут у Москві з’явилася висока як на той час (165 см), струнка, вогненно-рудоволоса від природи  княжна з нордичним типом обличчя, холодну красу якого оживляв шалений блиск очей спадкоємиці роду ханів-завойовників – з Черкас над Дніпром, міста Великого Князівства Литовського, яка вільно говорила не лише на «язикє» московитів, а й спілкувалася без перекладачів хоч з німцем, хоч з поляком, і навіть давньою латиною читати й писати уміла. І все це – у 18 років…

Головною ж відмінністю доньки українських степів була непокірлива, горда вдача, абсолютно відмінна від рабської покірності російських «женщін», характерної навіть для найвищих прошарків московського суспільства… Пізніше це підкреслив один з найпотужніших російських істориків Ніколай Карамзін – у своїй «Истории государства российского» він ризикнув (отримавши за це критику як «непатріот») наголосити, що дівчина з України була явно красивішою, розумнішою і незалежнішою на фоні російських дівиць – очевидно, тому цар і закохався в неї.

Мало того – після першого ж знайомства і сам 47-річний цар став «непатріотом»: утричі старший від дівчини правитель зголив традиційну для московитів бороду, закинув подалі свій азіатського покрою одяг і вбрався у замовлений з Польщі модний європейський кунтуш, хоча взувся таки у яскраво-червоні, з закрученими носаками саф’янові чоботи за останнім писком саме московської моди – таким і свататись явився…