Подивилася виступ Ліни Костенко у Харкові на підтримку книги " Записки українського самошедшого" і думаю: " Розумна жінка, правду каже!"
Чесно кажучи - ситуація у сучасному українському суспільстві жахлива. І більшість людей кажуть: " Наше суспільство забруднюється через культуру поведінки підлітків. Вони виховані на американській культурі." Незгодна!!! ПРо що можуть говорити ці люди? А навчив нас цього хто? НЕ з неба ж ми це взяли! До того ж вони самі виховувалися взагалі в СРСР. Про який патріотизм може йтися від людей які більшу частину свідомого життя провели в іншій державі і стверджують, що в нас все погано, а СРСР - ідеально! А коли ідеш по вулиці і стоять дядьки 50-ти літніх і матюжаться невідомо як - це нормально???
Так, справді, Україна ще тільки розвивається, адже їй тільки 20 незалежних років. Справжня Україна з українською атрибутикою, з людьми, які співають українських пісень, ходять щодня в вишиванках, слухають і читають українське, постане тільки тоді, коли виросте покоління дітей, що народилися в вже незалежній Україні. От тоді, на мою думку, все буде добре. Якщо до того часу наші батьки зуміють донести українські національні звичаї і традиції. Потрібно розвивати національну самосвідомість молоді, рушити сучасний устрій, стереотипи, що склалися у сучасній державі.

Хм....О, так це було давно....
Дуже давно.... Хоч по суті нічого не змінилося. Я і дала сама. Ну звичайно були там "деякі"....
Але вже немає)
Як і далі мене ніхто не читає, ну і пофігу, я вас теж не читаю
Не знаю чого, але потреба викладати думки десь відпала сама собою. МОже тому , що все білш-менш ок)
Завалена роботою - турніри, наукові роботи) Ех.... життя прекрасне.....
От так... І надалі сподіваюся знайти свою долю)
Коли це буде????
ех...))
ахах
Але не так якось все як раніше.. НЕзаважаючи на вагомі поразки на особистій ниві я надзвичайно щаслива
Чесно)
веееееееееееееееееееесна,блакитне-блакитне небо, в яке так і хочеться полинути хмаринкою ......
Купила нову спідничку і кофтинку з блузочкою
бліііііііін як же все-таки круто слухати улюблену музику...) арррррррррр...
В класі я ізгой... Серед дівок. Віка тусується з коханим а всі інші дівки мене бісять. Не спілкуюся з ними)

ТОму коротаю перерви з хлопцями. Граємо в карти!)
І пофігу мені на них всіх. В мене все прекрасно...
Може це не через те що вони ене не сприймають, а через те , що я не хочу щоб мене сприймали?
Бо вони пліткарки і дури)
От так.
а я ахах) Ну це звичайно жарт, та все ж в мене не має з ними спільних інтересів.

- Знаєш, а казка пройде......Що робити будемо?
- Насолоджуватися моментом.....♥

Візьми мене за руку і пішли гуляти по хмарках і якравих зірках..

Ну чому ти так завжди робииш????
Ти така чудова людина, з тобою завжди весело і є про що поговорити... Я люблю тебе всією душею!!!!
Але чого ти так завжди робиш?
Мені набридло!!! І це не конкретно через цей випадок. Так було завжди. Може ти не помічала, але я потихеньку складала маленьки заміточки про такі дрібниці в себе в голові. І прийшов час їх виплеснути. Чого ти завжди хочеш того, що є у мене???
Жарти жартами, але не можна ж все життя віджартовуватись. Пора почати сприймати речі серйозно...
Це було купу разів і з хлопцями і з дівками.
Пам*ятаєш, коли ми помирилися ти мені сказала: Ну мені стало обідно, що тобі завжди достається все найкраще.
Якби ти знала скільки у мене цього "найкращого"!!! В мене так як і в тебе нікого немає. Немає однодумців, а якщо і є то дуже мало.
Ні щоб просто дружити, адже ми маємо багато спільних знайомих і інтересів, то ти завжди робиш так...
Я так не можу.
І не хочу!!!
Я би ніколи не сказала тобі цього в лице, тому що боюся що ти все не так сприймеш.
І боюся втратити нашу дружбу. Бо впевнена - ти так робиш не навмисно, підсвідомо.
А якщо і свідомо, я прошу тебе - перестань. Бо мені так важко.

P.S. Знай я тебе люблю і не хочу втрачати. Просто хочу внести розуміння в наші відносини =)

? ???????? ?????? - yann_tiersen_-_la_valse_damelie_piano_version
Настроение сейчас - Романтично-сумно-щасливе)

А хтось щасливий)
і я щаслива. Того що хтось щасливий)
Але це не правильно. Набагато краще бути щасливими разом.
Але такого не буде.
Бо кожен з нас щасливий окремо. А жаль(
І не винен тут ніхто...

Та кому я брешу? Яке тут щастя?
Коли просто хочеться подивитись людині в очі... І навіть це неможливо..

Задовбали вони мене вже всі!!!
Чого вонив валять з хворої голови на здорову???? Чого я маю вирішувати ще й їхні проблеми???
В мене і свої є. А якщо нема то добре. Дайте пожити спокійно.
Порадіти життю. Вирішуйте свої проблеми самі!!!!

? ???????? ?????? - Тиша( слухаю тишу)
Ці зорі... знову ці зорі... Ну чому вони світять так яскраво????
І нагадують про те чому уже ніколи не бути...

Вечір.... Місто покрила пелена дощу... Міст окутаний вечірнім мороком.
На мості стоїть маленьке дитятко. Воно дивиться на світ з такою неприхованою цікавістю! Дитя заглядає за перила, оглядається навкруги.
Весь світ здається таким великим і не пізнаним... Таким гарним і цікавим....
Десь позаду стоїть стомлена жінка. В страрій, потертій куртці не по розміру... Вона втомлено вдихає холодне повітря, спостерігаючи за своім малям...
Повз них проходять люди.... Десятки темних, черствих людей... Без емоцій на обличчі... Без емоцій в душі...
Вони посто ідуть/біжать кудись... Подалі звідси... Лиш би втікти від дощу... Вони розучилися любити його... А дарма...
Дитя підняло руки до неба і весело засміялось ловлячи маленькі крапельки дощу сухими губами....
Мама підійшла ближче і легенько обійняла малечу. На її обличчі зявився вираз щастя...
Люди здивовано оглядалися на цю картину ... Дехто подумки усміхався, дехто картав себе за зроблене, або навпаки не зроблене, хтось жалів цю пару, хтось відчував радість...
Ті ж, хто нічого не відчували, просто недостойні... вони недостойні спостерігати це...
А мати з сином все стояли і стояли на мості, а дощ збільшувався...

? ???????? ?????? - Бумбокс -Історія, Холодне сонце- Твоє імя
Настроение сейчас - Романтичо-сумне

Ще буквально годину тому я була щаслива....
Я і ша по вулиці. ВІЛЬНА...
Я мала можливість спостерігати далекі зорі і дихати минулим...
Дихати всім тим, що у мене було і чого вже не буде.... А жаль....
А я ж так хотіла, так вірила... Справді!
Невже можна настільки вподобати людину щоб боятися наслідків.... Щоб боятися бути разом. Невже?
Напевно можна... І напевно це найкраще, що може бути в житті. Більшого важко і бажати...
Але все повинно бути в міру... І стриманість в міру... Може якби у нас було іще трохи часу... Іще трошки....
Та скільки можна вже повторювати цю фразу про час у своїй голові????
Та все ж... Тоді було так тепло, затишно... Як добре знати, що хтось на цьому світі хоч час від часу думає про тебе. Думає щиро, не награно... І відчуває те, що відчуває...
І не треба нічого, ні трохи часу, ні розуму, ні сміливості...
Просто відчувати свою приналежність до цього світу. До нашого світу. Адже ми самі творимо для себе весь світ.

? ???????? ?????? - Тартак -щось
Настроение сейчас - непогане)

"...Але надія не вмирає...
І я чекаю...
Що зараз буде щось!
Що ще не почалось!"
Тартак - щось
Я вірю у хороших людей. Взагалі вірю у людей.... Вони прекрасні по своїй природі. Та нажаль інколи в силу деяким обставинам вони стають не такими якими були від початку...
"...Наступний день
Дає можливість іти у змучений світ..."
Копірайт - Наступний день

Я вірю у завтрашній день...Усе буде добре - каже мій уявний друг. Якщо виникнуть труднощі- ми їх поборемо))))
І це дійсно так. Знаю - зі мною завжди є моя сімя, і та частина друзів, яких називають ''справжніми". Вони завжди мене підтримають і хоч я з ними часто сварюсь - я їх люблю) Мої дорогі свинки))))
У крайньому випадку в мене завжди є мої друзі в контакті, які теж можуть підняти настрій...
В мене є мої однокласники. Вони часто мене бісять, ображають... Але для цього вони і потрібні) І їх я теж люблю)
Отже, ЖТТЯ _ ПРЕКРАСНЕ! Просто треба поглянути на нього з правильної сторони...

" Знов сьогодні йду у наступний день..."
Копірайт - Наступний день

))))))))))))))

Чому я живу н аземлі? Напевно кожен із нас час від часу задумувався над цим питанням. Деякі люди взагалі присвячують цим роздумам усе життя. І кожен із нас знаходить на своє питання відповідь. В дитинстві ми живемо заради гор шоколоду і морозива і літрів соолодкої води. В юності - заради кохання. В більш зрілому віці люди думають про серйозніші на їхню думку речі. Або взагалі не думають... Вони стають надзвичайно земними - ніякого тобі польоту фантазії...
Думаю в ідеалі відповідь на це запитання у більшості людей звучала б так: "Я хочу жити на цій землі, щоб допомагати людям" або " Я рахую, що кожна людина повинна принести у цей світ якесь гандіозне відкриття". Але я так не думаю. Можливо, хтось здивується, почувши це, а хтось покруттить пальцем біля віска. Але мені всерівно. я не живу дяля чогось. Я живу просто щоб жити. І радію тому, що у менеє це життя. я не хочу просто існувати, як равлик. Хочу жити в своє задоволення і вважаю це головним. Хочу, щоб перед смертю було що згадати. Щоб, кліпаючи в останній раз очима, перед ними пролетіли не компютер, миття посуду, роюота а веселі і життєрадісні обличчя сімї і друзів. Бо для мене найбільша радість у житті - звичайне людське спілкування...

? ???????? ?????? - Лама - Мені так треба
Тепер живу від вихідних до вихідних.
Ненавиджу цей стандарт буднів - школа, компютер, уроки... І так бекінечно...
Хочу чогось особливого, нестандартних вчинків... Мене просто поглинає буденність. Багато хто каже - ти просто дорослішаєш. Якщо подорослішати означає стати людиною з камяним серцем - так я дорослішаю. Звичайно чим старша людина, тим менше вона дивується чи радіє, бо звикає до різних життєвих ситуацій. Взагалі, я рахую, що з віком людина стає лицемірнішою. а по-справжньому можуть відчувати тільки діти. Маленькі янголята... Для них немає півтонів, дня них усе або погане або доре. І тільки з таким відношенням до світу( на мою думку) ми залишаємося вірними собі....
На вихідних хоч щось міняється. Все починається з вечора пятниці. Усі ніби просинаються і починається звичайне рухливе життя міста. Одні ходя по барах, інші на дискотеки, треті просто гуляють.....
І так до понеділка... А з понеділка знов остогидла буденність...
Хоча... І вихідні теж зазавичай однакові- виходиш з двома-трьома друзями....
Але сьогодні класний день.... Щось у ньому є.... Хоч нічого особливого і не сталося...
Я вирішила - Я НЕ БУДУ МІНЯТИ ПРИНЦИПІВ!!! І пішли всі ті кому щось не подобається....
Я дружу з обраними чудовими, просто прекрасними людми . і прекрасні вони душевно а не по грошовому статусі.
І я не збираюся зраджувати своїм друзям і людям які мене поважають....
А щодо любові... мені здається я ще не знайшла... ну тієї, істинної любові... Та принаймні я вирішила, що людям які мені подобаються я теж не збираюся зраджувати... Адже вони особливі... І кращих за них ніколи не буде...

? ???????? ?????? - Поп Корн - Она
Сьогодні дивний день.... Навіть не дивний, ні він такий як усі останні. Усі останні дні одноманітні - школа, компютер, уроки... Але в мене стали дуже часті перепади настрою( не подумайте, я не вагітна). Щодня буває все - від сміху на весь клас до сліз. сьогодні подумала - в мене є три найбільші бажання:
1) Знову, як колись погуляти в великій шумній компанії з 15-20 людей. Я к я давно так не гуляла.... Вже місяців 2.
2) Погуляти до ночі. До 12 або і пішніше....
І ще одне...
3) Напитись))))))))) Ні, не до срачки і не так, щоб зранку не памятати що робила. Але випити добре....
А якщо усі ці три бажання з'єднати було би взагалі круто)))
Здається що за тупі бажання? Їх же так легко виконати! - А насправді не так вже й легко...
Сама гуляти чи напиватись не збираюсь а хто зробить це зі мною?
Двоє-троє друзів яким теж по-фіг на мене?

"Все старые друзья куда-то разбежались.
Только с фоток альбомных они ей улыбались."
Поп Корн - Она

Сумна пісня, але не депресивна...
Жаль друзів. Не хочу їх втрачати. Хочу загладити всі недомовленості між нами...
Я люблю вас мої любі))))

? ???????? ?????? - Ху4 - Усмішка
Настроение сейчас - Супер- пупер- мега круте)))

Усмішка врятує СВІТ))))))))))))))))))))))))

Дивився в її очі він, тонув, Для неї вж він був просто ідеалом Ніхто б тоді ніколи не збагнув, Що може все завершитись провалом...

Алоо.... Ну давай телефон мій: дзвони, дзвони, дзвони

Осіння пісня

? ???????? ?????? - Бумбокс - Історія
Ех.... Який вечір.... Справжній осінній вечір. Холодно. І світять зорі. Яскраво-яскраво.... Як круто! Відразу згадуються ті приємні дні і години.... Ти ідеш по вечірній вулиці, біля тебе людина яка зараз тобі так потрібна.... Але тоді це сприймалося не так. Я була тупа... А тепер все відчувається так гостро. Різка разюча самотність... Навіть коли біля тебе друзі...
"Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом."
Бумбокс - Історія
Крута пісня!!!!!!!! Дуже крута!!!

Так, жаль що з часом усе це забудеться...
Усе житття зміниться... колись... Але я не хочу його міняти!!!
Я хочу повернути все назад в весну. А може і в зиму...

Осінь... Золота пора... Та нажаль зараз на на дворі крапає дощ... Ще вчора на дворі була гарна погода і світило тепле сонечко. Здавалося, що така погода буде ще хоча би ще деякий час. Але нажаль... Усе небо заполонили сірі хмари, які не пропускають крізь себе жодного промінчика сонця... А так хочеться продовження літа! Хай і восени, хай і з частенькими дощами. Але хочеться сонця і тепла. Щоб осінь була справді золота. З купами золотих листочків. З промінчиками осіннього сонця....З великими, дружніми, веселими компаніями які блукають по вулицях навіть в дощ....

Ну, що ж? Сьогодні я вперше заповнюю цей щоденник. Хотіла почати заповнювати цей щоденник 1 вересня та трохи не вийшло. З компютером проблеми. По ідеї оскільки зараз всі мої однолітки зайняті школою в житті все повинно бути добре і весело.Але зараз мені щось не дуже. В принципі так завжди. Адже в 70% щоденник - місце скоплення негативних емоцій і переживаннь. Адже завжди хочеться розповісти комусь про свої негаразди. От я вирішила почати...
Цього року купа друзів ( які являються класнючими людьми) поступили. Звичайно це добре і це повинно забезпечити їм безбідне майбутнє, та все ж... Ми будемо бачитися дуже рідко і відповідно до того уже через деякий час припинимо дружбу. Адже так зазвичай і стається. Ми втрачаємо спільні інтереси і все іде на перекосяк. Ех... А вони ж всі такі чудові. Тепер у мене буде тільки одне заняття - навчання, навчання, навчання.........
Ні, звичайно, на цьому світі іще залишилась купка суперських людей які так чи інак підіймуть мені настрій, та все ж...
Потрібно почати нове життя, забути старі негаразди і жити сьогоднішнім днем.
Але як же це важко зробити)))

Я проста дівчина.
Як у у всіх нас у моєму віці в мене є деякі свої думки і переживання, які я хочу вилити тут...