І навіть серед тисячі очей,
Позбавлених живого блиску,
У світлі чистих, місячних ночей,
Ловлю твій погляд, ніби вітер - іскри.
Впаде легким серпанком на волосся,
Спокійний, лагідний світанок.
Краси твоєї сонце напилося,
Щоб породити непорочний ранок.
Зійде роса краплинами кришталю,
В них віднайдеш ти легіон зірок.
Вони огорнуть твої ніжки шалю,
Сплетуть довкола чарівний вінок.
Я створюю яскравий візерунок,
(На небі серцем, пишучи ім’я)
Твоя любов - немов солодкий трунок…
І трунок той тепер - моє життя!
