Все йде…все змінюється, адже час…Час не стоїть на місці…Летить як стріла, до того ж у невідомому напрямку…Час…Змінює Все…Змінює життя, погляди, бажання, мрії…Завдяки ньому люди можуть осягнути і зрозуміти смак і сенс…життя…Життя, яке водночас і прекрасне, і неймовірне тяжке. Але панує певна рівновага між цими поняттями, рівновага, за допомогою якої дізнаєшся істину, яке ще з малечку турбує. Людина росте, шукає, створює, фантазує…А час все йде та йде…а людина змінюється… Це вже не той завзяти мрійнки-художник, який творив, а звичний офісний працівник, який чекає поки завершиться його робочий день аби все знову та знову йти до бару, аби там закинуті мрії…мрії..які вже не повернути, адже він слабкий…а тому нікчемний…жорстока правда…
Постає логічне питання, чому Хтось досягає Висот, створює нові світі, горизонти, не обмежується буденністю, а творить життя за своїм планом? Щасливчики…? Мрійники!

Коли я виросту, я втрачу крила? ЧИ сірі будні, та хаос мегаполісу поглинуть мене, і нізащо відпустять від своїх холодних пут? Ніііііііі….Я буду боротись, що б не стало…адже мені подарували життя…Єдине життя, і я нізащо в Світі не покину своїх мрій…Моїх ніжних лелей…