На небі з'являлися перші ніжні зорі. Хтось спізнювався на таксі, хтось докурював останню сигарету.
Десь плакали діти, хтось поспішав додому. А я, я бігла до тебе. Бігла босоніж по прохолодному піску, спотикаючись об свої думки,
плутаючись у сукні. Рахуючи кожну хвилинку - як завжди спізнювалася. І ніч тихо так падала мені на плечі. Наше місце і ти. Весь в білому,
в цьому щось було. Майже як принц, мій принц..але вже без особистого транспорту. Згадую і усмішка на обличчі.
Море щось сумно наспівувало під гітару, і я ловила на собі твій погляд. Всі твої чари - в очах. Від нього в мене завжди перехоплювало подих.
Час був жорстоким і линув так швидко, немов хтось був із ним у змові і навмисно прискорював його. А ти тримав мене за руку даруючи свою посмішку, поцілунки. Від них все тіло пробирало струмом і лише спокою не давала думка, що це остання зустріч.
На душі були печаль і смуток, здавалося вони тяжким каменем впали десь всередині мене,
що моментами навіть дихати було тяжко. І я обіймала тебе, щосили стримуючи зрадницькі сльози.
Я не знаю чи помітив ти все це, чи зрозумів про що кричали мої очі, адже потрібніх слів я так і не знайшла,
а стільки всього хотіла сказати. Напевно я занадто сентиментальна, влюблива.
Занадто швидко звикаю, прив'язуюся до людини, а далі, далі все як по сценарію -
настає момент, коли потрібно відпускати. Господи, скільки разів я обіцяла собі, що більше ніколи в житті
не дам волю свїм почуттям, не буду закохуватися. І знову тіж самі граблі.
Але як не дивно, я ні краплиночки ні про що не жалкую. Ми не давали один одному обіцянок, не клялися
у вічному коханні. Ми не заподіяли один одному болю, не наговорили неприємних слів.
Я з ніжністю і теплом буду згадувати тебе.
Я назавжди запам'ятаю той день, коли вперше побачила тебе.  Як ми познайомилися. Ніколи не забуду те почуття
збентеження, коли ти зняв окуляри і я вперше побачила, які в тебе красиві очі. Навіть дар мови втратила. Мені здалося,
що я виглядаю як закохана 7 класниця, збентеження якої не має граней.
Закінчивши тобі допомогати, я просто кулею помчала на першу палубу. Як згадую, аж смішно стає.
З теплом згадую той вечір, коли вперше пішли гуляти, те як ти вперше взяв мене за руку.
Я пам'ятаю кожну пісню, яку ти заспівав. Ти навіть гадки не маєш, як же ж мені подобалося тебе слухати.
Я ще довго буду розповідати подругам, про ту шалену ніч, коли ми засиділися допізна і довелося перелазили через паркан.
Знаєш, здається я до сих пір відчуваю смак твоїх поцілунків, тепло дотику і руки твої в моєму волоссі.
І ніколи вже я не забуду нашу першу близькість.Те, яким ти був, як взяв мене, твій погляд, усмішку, тепло твоє. Ніжний дотик до щоки.
Згадую, а у самої мурашки біжать по шкірі. Господи, якби ж ти тільки знав, як мені тебе не вистачає.
Чи то від того, що ти найкраще, що трапилося зі мною за останні пів року, чи то від того, що закохалася.