Я теж  не була раніше. А позавчора чомусь прикортіло. Поміг великий бог ІНЕТу - білет останній на проходящий поїзд і заказ місця в машині BlaBla Car. В 4 ранку виїзд, у 7 вечора вже дома. Але того варто було.

Я люблю кожне нове місце пішечки обходить, порозглядать. Без екскурсій- потім можна факти зібрать, якщо захочеться. Трошки до того полазила, почитала про транспорт, цікаві місця.

Спочатку, як історику хотілось на місце Полтавської битви. Дивно, але добратись туди...трудненько виявилось. Автобус раз у годину, графіка нема!

Це потім уже виявилось, що по паралельній вулиці частіше транспорт їздить. Але цього не знають навіть шофери того транспорту! За 2 км від зупинки, де я намагалась дізнатись маршрут! Там, при бажанні і пішки можна було пройти.

Не будем топтатись по минулому. Хто там був ворог, хто друг. Історія є історія. 

Музейчик маленький, простенький. Без екскурсії нема чого робити.

Карл ХІІ, ПетроІ, генерали, мундири, пушки, ядра...

 

Але дешево і уютненько. Поруч - церква і пам'ятник (без коментарів).

 
     

А це вже центр міста.

Клумба у формі тризуба.

 

По колу навколо парку - старовинні будівлі.

Театр. 


Унікальний будинок музею архітектора В.Кричевського. Перлина українського модерну.

По цій вулиці праворуч на 200 м.

 І навпроти в парку - дитячі майданчики, і непрацюючі фонтани.

Старанно запецьканий чорною фарбою герб імперії.

Навпроти доглянутий комплекс церковок.

Поруч - такий неоготичний зразок. 

 

Сумні птахи з жіночими обличчями на фронтоні.

Декілька кроків - і нова панорама. Мазепа сидить на фоні відбудованого Успенського собору.

А за ними ще захопливіший вид відкривається.

Пам'ятник полтавським галушкам.

Біля ротонди молодята фотографуються. Недалеко маленький РАГС з тротуаром, засипаним пелюстками троянд.

Будній день, бачила 3 весілля. Одна наречена в синьому, інша - в рожевому, тільки одна з фатою і плаття кольору "екрю".

Вид на монастир вражає красою.

Поруч дім-музей І.Котляревського.

Господар серед троянд.





Головний касир відпочиває))).

Калина ще тільки рожевіє.

Натомилась - жах. Погода спекотна, навіть не рятують зелені вулички Полтави, засажені липами та каштанами.

Не була в музеї В.Короленка та П.Мирного. Може потраплю ще раз сюди?