Чарівне місце, що зберігає ,хоч і занедбану, таємницю.
Зроблено вже дещо для відновлення , але сюди б ті мільйони, що вкрадено і "вбехано" у маєтки "слуг народу".
Не дивимось на тріщини, не помічаєм їх.
Просто занурюємось у атмосферу величності минулого і природи.
Фото як свої так і з ресурсів, бо я - не майстер фото, і погода не сприяла.Похолодало, пішов дощ.
(Селфі вийшло тільки для домашнього вжитку))).
Але настрою це не зіпсувало.
Центральна алея, а вдалині біліє палац.
Похмуро вчора було
,а так при сонці буває
Сховалась від дощу і побачила давню плитку.На сьогодні то дуже скромненько.
Дощ перестав
А так було колись:
Водонапірна вежа
Шеченко трохи не до речі тут(((.
Мармуровий фонтанчик. Мармурові скульптури на дотик такі теплі і приємні.
Все, що залишилось.А було 200 скульптур!
А там , далі, такий вид відкривається!!! Фото не передає простору((.
Там, внизу причал.
Побродили парком. Втомились,намокли під дощем.
Альтанка Глінки:
Тут Василь Штернберг малював В.Забілу ,
Глинка працював над пушкінською поемою «Руслан і Людмила»
, а 15-літня Марія Задорожна спокушала композитора.
Глінка писав про власника Качанівки дещо іронічно: великий кам’яний дім, що стояв на узвишші, «величезний сад із ставками і віковими кленами, дубами й липами» спочатку справляли враження, проте, коли придивишся, виявиться, що дім не завершений; доріжки в саду не дороблені; домашній оркестр непоганий, але неповний, і духові інструменти не всі справні, а перший скрипач Калинич трохи тугий на вухо. Все вказувало на «надмірну ощадливість бездітного господаря, який володів 9000 душ і великими капіталами», — робив висновок Глінка.
Разом з тим, його «Записки» засвідчують гостинність Григорія Степановича, який придумував для гостей різноманітні розваги — прогулянки, поїздки в сусідні маєтки Тарновського, ілюмінації і навіть танці, до яких господар заохочував власним прикладом…
Побачили руїни ,колись романтичні, тепер зарослі...
Таємниче спалене дерево, як обеліск.
Мостик (попередження про аварійний стан).
Ще один вдалині.
Родина Тарновських в парку (картина О.Волоскова):
Мрійливій дамі на лавці (Н.Тарновська) Шевченко робив пропозицію.Відмовила.
«Прокинься, кумо, пробудись
Та кругом себе подивись,
Начхай на ту дівочу славу
Та щирим серцем, нелукаво
Хоть раз, сердего, соблуди…»
Це вона в зрілому віці:
Парк, як ліс - великий. Дерева - до неба. Доріжки - вверх,вниз.
Романтично було б на конях гуляти. (Фантазія))).
І.Рєпін писав аллеї Качанівки:
Тепер в палац:
Розкіш всю розламали, розкрали в 1918-1935 рр нові "хазяї".
Для людей з фантазією можна уявити: оркестр з 40 музикантів
...; шумные завтраки и обеды (дети за отдельным столом, «жабокриковка» — величал нас Василий Васильевич) в длинной столовой, где стол накрывали обычно человек на двадцать пять, и за каждым из сидевших ближе к хозяевам стоял лакей-казачок (синий кафта н и пунцовый кушак);..."
Шевченко, Гоголь, Штернберг, и Забила,
Кулиш и Репин, Глинка, Костомаров…
Какая – то неведомая сила
Тянула их в Качановку недаром.
Тут были Яворницкий и Федотов,
Марко Вовчок, и Врубель, и Орловский
Их окружали искренней заботой
В большущем доме щоголей – Тарновских.
Маковские, Жемчужников и Агин,
Маркевич, Горонович и Барвинок…
О.Ахмет
Господарі маєтку
В.Тарновський з дружиною Софією
Яворницкий бережно сохранил для потомков и этот рассказ Тарновского: "Вот там возле села у меня был винокуренный завод. Когда я женился, то приказал пустить фонтан водки. Пей, крещеный люд, сколько душе угодно! Боже ж мой, сколько бросилось к этому фонтану народа! И сколько их валялось возле него, как трупов после великой битвы! Кто с ведром, кто с кружкой, кто рот подставлял под струи водки, а кто хватал пригоршнями! А бабы бежали с горшками, макитрами и бутылями: что схватили, с тем и неслись, а оттуда — домой, и снова к фонтану. Один дядька отбежит от него, а потом снова назад: "Ось тіки ще раз ковтну!" Много было таких, что спали возле фонтана до следующего утра. А некоторые и кости свои там сложили".
Л.В.Тарновська на картині Маковського і на фото варить варення онукам
"...«Маленький садовник», где среди цветников Каченовки я стою с граблями на плече, а сестра Елена сидит у моих ног, держа в руках виноградную гроздь. ..."
Буфети (іх 2) вражають масивністю і майстерністю виконання:
Остання хазяйка маєтку О.Олів,дочка мільйонера Харитоненка (портрет В.Серова)
З-за неї була дуель.Тут:
"....церковные службы в высокой шатровой церкви, куда помещикам не приличествовало ходить пешком, хотя стояла она от дома в каких-нибудь двухстах шагах: полагалось ездить к обедне в экипажах, запряженных цугом;..."
|