Моє коріння тут. Де зародилось мистецтво цих жінок. Мистецтво дивне, древнє і новаторське.

С. Скопці. Маєток  А. Семіградової. Перший ряд, зліва направо Є. Семіградова (дочка), А. Семіградова (поміщиця, мати), Є. Прибільська (художник, керівник майстерні) О. Прибільська (лікар, сестра) Фото 1915 р.

Анастасия Семиградова, Евгения И.Прыбыльська, Елизавета Семиградова (дочка)

1910 рік. В селі Скопці Переяславського повіту на Полтавщині помішиця Анастасія Семиградова створила навчально-показову майстерню, куди художнім керівником було запрошено Євгенію Прибильську.  

Євгенія Іванівна відіграла значну роль у долі багатьох народних майстрів, творами яких нині захоплюються не лише в Україні, а й за кордоном.

Є. Прибильська.Декоративне пранно.  Є.Прибільська. Декоративне панно,фрагмент. 1913-1915 рр.

Росіянка за походженням, вона з юних років жила в Україні. Навчалася в Київському художньому училищі у відомого українського художника Петра Левченка, протягом 1908-1910-о років вивчала старовинне українське мистецтво. Сама, а потім на замовлення товариства, робила замальовки з тканин і вишивок 18 століття із ризниць Софійського собору і Києво-Печерської Лаври, міського музею та приватних збірок. Полтавське губернське земство замовило їй замальовки ще й з килимів.

Олександра Екстер – Три жіночі фігури (О.Екстер, Н.Давидова, Є.Прибильська та собачка О.Екстер). 1910.

Вишивки, створені за ескізами художників, шо гуртувалися навколо Скопців на початку століття, були виявом естетичної системи модерну з художньою виразністю шичної форми предмета або одягу. Увага митців звернута до особливостей вишивки гладдю, всі роботи є перенесенням живописного малюнка на полотно за допомогою техніки гладі різнокольоровим шовком.

Однак художниця Прибильська шукає, вбирає в себе нові естетичні враження, спілкується з художниками різних течій, експонується на виставках сучасного мистецтва в галереї Де-мерсьє (Москва) поряд з Костянтином Коровіним, Олександром Головіним, Казиміром Малевичем, Олександрою Екстер.

                                                     О.Екстер                                                       Ескіз О.Екстер

Була подорож до Парижа в 1914 році з виставкою робіт народних майстринь. Саме тут, у Парижі, в ательє на бульварі Кліші, заснованому відомим модельєром Полем Пуаре, народжується мода на тканини з квітковим орнаментом.

         П.Пуаре                                                                             П.Пикассо "Бульвар Кліші"

З 1911 року Пуаре запрошує живописця і графіка Рауля Дюфі.

Після знайомства й бесід з Раулем Дюфі вона писала, що він був у захопленні від її колекції «сільських малюнків».

Повернувшися з Парижа, Прибильська відходить від наслідування шитва XVIII століття. Адже, як писала вона в одному з листів: «Свіжий сільський малюнок і писанка штовхали до яскравості й руху».

 7 березня 1918 року газета “Киевская мысль” публікує лаконічну об’яву: “Майстерня живопису і декоративного мистецтва О.Екстер і Є.Прибильської”, далі адреса і години занять; більше жодних роз’яснень не було.

Зовсім невипадково Екстер використовує у назві слово “Майстерня” – не школа і поки що не студія.

Справа у тому, що вона аж ніяк не мала наміру займатися навчанням у звичному розумінні цього слова. До Майстерні записували лише тих, хто вже опанував азами живопису, хто вмів рисувати і в кого хоча б у якось склалися власні художні уподобання. Своє завдання Екстер бачила у тому, аби спрямувати живопис того чи іншого учня у русло сучасних європейських шукань, зорієнтувати його у тих проблемах, що їх висунуло нове мистецтво.

Зліва - приміщення студії .Фото 1920-х рр.

Буквально через кілька днів після початку занять у Майстерні в Києві відкрилася “Виставка декоративних малюнків Є. І Прибильської і Ганни Собачко“.

Відкриваючи виставку селянки Ганни Собачко в Києві 1918 року, за часів УНР, Екстер промовила: «Молоді слов'янські народи віддають перевагу радісним ясним кольорам». 

 Сукнi Євгенiї Прибильської, створенi за традицiями українського народного вбрання, репрезентувалися на Всесвiтнiй виставцi 1925 р. у Парижi i отримали велике визнання – були нагородженi золотими медалями та отримали «Diplom d’honneure» i, як зазначала преса, багато в чому вплинули на розвиток мiжнародної моди.

П.Пуаре    Вечірній плащ-накидка ,1925

За визначенням Е. Шарль-Ру «розквiт декоративного мистецтва в 1925 р. навiть в очах недосвiдчених надав офiцiйний характер творчим пошукам архiтекторiв та художникiв, якими Європа буде зобов’язана новим стилем життя».

Народні художниці:

Параска Власенко

Ганна Собачко на фоні своєї роботи  С. Скопці. Кустарна  майстерня Семиградової.1915 р .

Ганна Собачко народилася 15 грудня 1883 р.  в с. Скопці Баришевського району на Київщині в багатодітній родині безземельних селян .Багатодітна сімя Ганни Собачко (крім неї було п’ятеро братів і сестер) жила в бідності.  Ганна була старшою дочкою і допомагала у ведені господарства. Тільки дві зими вона ходила до школи не тому що не хотіла вчитися, а тому, що не мала змоги  —  весною, влітку і восени наймалася в батрачки, а взимку разом з матірю ткала полотно.

З дитинства Ганна проявила хист до творчості.  У молоді  роки молода мисткиня почала розписувати паперові рушники, які були поширені тоді на Переяславщині — ними,  разом із вишитими рушниками, народними картинками, килимами, тканими доріжками селяни прикрашали свої оселі. Розмальовувала вона також хати односельчан.

Ганна Собачко та Параска Власенко

Ганна Собачко – Наволочка. Виконала П.Величкевич в 1951-у році. Шовк, муліне, гладь.