Я – гуманіст. Я – пацифіст. Я – проти насилля і взагалі… Я дедалі більше хочу знайти невеличку бомбу і акуратно скинути її на Верховну Раду в той момент, коли там буде відбуватись звіт уряду в присутності Президента, чи будь-який інший захід, який передбачає присутність усіх депутатів, міністрів і безпосередньо, Ющенка. Дуже хочу. В ім’я гуманізму, так сказать. Але я цього не зроблю. Бо не поможе… Казочка є така східна. Про дракона, який тероризував усю країну. А потім знайшовся герой, що переміг його. І увійшов з тріумфом в його палац. І в той же момент у героя почали відростати пазурі й зуби. І він сам перетворився на дракона. І так було вічно. Найбезнадійніша казочка на світі. Мабуть тому, що схожа на правду.
А щодо 2 років тому… Ти знаєш хоч одну людину, яка готова «дбати за державу»? Реально робити, а не говорити про це з екранів телевізора з ледь прихованою іронією?
Є старий анекдот «Нам так пощастило з кандидатами на пост президента, так пощастило! – Чому? – Бо виберуть лише одного»
А нам не пощастило.