Ну, может быть не самих львов, а их графические или скульптурные изображения. Живой лев страшен, как правило грязен и источает специфический запах. Иное дело - его изображение! Тут художникам есть где развернуться, ведь львы из семейства кошачьих и их морды весьма выразительны, во всяком случае любой кот владеет мимикой не хуже человека :)

Откуда у людей такая тяга ко львам? Пожалуй, есть две причины. С одной стороны, каждый лев - это кот, правда дикий и сильный, но это не лишает его кошачьей грации. С другой, кого не поражает его царственная осанка? Царь, пусть и царь зверей, - это звучит и вызывает почтение.

А для львовян лев с детства ассоциируется со Львовом. Говорят, что Львов - город тысячи львов. Действительно, гуляя по городу, вы часто встретите скульптурные изображения львов и в этом как отголосок львовской традиции, так то уважение и интерес, который человечество испытывает к этим удивительным животным.

Что касается тысячи львов во Львове, то может их и больше. Но львов с ярко выраженной индивидуальностью, я например, во Львове знаю не больше сотни. Хотя, если честно, никогда львовских львов не считал.

Но на днях услышал фразу: "

" и мне захотелось показать тех львов, которых я знаю. Всех, которые у меня есть, за один раз не удастся - уж больно сложно их выбирать из архивов :) Но некоторых - пожалуйста!

Смотрите, если Вы их так любите :) Может эти тоже понравятся...

Фридерик Бауман (Baumann Fryderyk; 1765/1770, Мітава (Латвія) - 1845, Пшеворськ (Польща)) - архітектор і скульптор-декоратор в період класицизму і романтизму. Освіту отримав у Варшаві й Берлині. Працював у Ланьцуті (Польща), разом з сином Антоні Бауманом (1809-1895), який був майстер-штукатур, реставратор інтер'єрів Ланьцутського замку та автором спогадів про Ланьцут. З 1817 р. працював у Львові, де залишився на постійне місце проживання. Збудував для себе будинок на Личакові.

Діяльність

Проектував разом з Христіаном Петром Айгнером інтер'єри Ланьцутського замку, а саме бальну залу (1800), оранжерею (1798 – 1802) та велику класичну їдальню (1802-1805).

Здійснив реставрацію на пл. Ринок Палацу Корнякта № 6 (1793 р.) та Кам'яниці Бернатовичівської (Ю.Калиновського) № 8 (40-і роки).

За власними проектами були перебудовані: Палац Холоневських (1818—1820), Палац Бесядецьких (20-30-і роки, а саме Білий зал, Жовтий кабінет та Червоний покій), Палац Сєменських-Левицьких (1849 p.), Палац Целецьких, Палац Мірів.

Спроектував фасади: Палацу Уруських в с. Верхня Білка (1820 р.), садибного будинку в с. Йосиповка (біля Олеська).

Зробив оздоблення фасаду кам'яниці № 12 на вул. Шевській (бл. 1817-1826). Був арх. будинки № 20 на вул. Коперника (1820-і роки).

Виконав оформлення інтер'єрів та перебудову фасаду Оссолінеуму на вул. В. Стефаника № 3 (1828-1833).

Можливо, є автором декоративного оздоблення театру Скарбека, палацу Камелло, палацу Страхоцьких під Мостиськами. Виконав кілька пам'ятників на Личаківському цвинтарі.

Галерея

проектував інтер'єри Ланьцутського замку	проектував інтер'єри Ланьцутського замку	Палац Корнякта	Кам'яниця Бернатовичівська
проектував інтер'єри палацу

Література

• "Бауманн Фредерик". Ю. Бірюльов. Енциклопедія Львова, т.1, с.193-194.
• Маловідомі споруди архітектора Фридерика Баумана // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич: Вимір, 2000. – С. 177 – 183.
• Архітектура Львова, с. 150, 208, 211, 221, 222, 359
• Piotrowski J., Fryderyk Bauman, architekt i rzeźbiarz polski w okresie klasycyzmu i romantyzmu (Biuletyn H. S. i K. IV 1936 nr 3) (пол.)

Посилання

• БАУМАН Фредерик. В. Тимофiєнко. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник
• Zamek w Łańcucie

p.s.

остання версія статті wiki

 

Софія Батицька (pl. Zofia Batycka) народилась 22 серпня 1907 р. у Львові, померла 1989 р. у Лос-Анджелесі. Була актрисою театру і кіно. В 1930 виграла конкурс Міс Полонія, на який зголосилось 5000 претенденток.

Серед них - Високий Замок у Львові, Олеський замок, оборонна церква Сутківцях (Поділля), замок Тамплієрів у Середньому (Закарпаття), костел у Біще (Тернопільська обл.), замок в Острозі (Рівненська обл.), стовп-вежа у Кам’янці (Білорусь), церква у Посаді Риботоцькій (Польща).

Як зазначив директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький, у світі немає стільки фортифікаційних споруд, скільки було в Україні. "Наша країна знаходилася на такому місці, що не було іншого виходу, як будувати фортифікаційні споруди для оборони. Свого часу був складений каталог з усіма фортифікаційними об’єктами, які мала Україна, там зібрано близько 4 тис. таких об’єктів. У цьому парку фортифікаційних споруд ми хочемо показати речі, які існують, і які вже не існують. Представлені об’єкти – це лише перший крок, плануємо, що тут буде так представлений Підгорецький замок, Кам’янець-Подільський та інші", - зазначив Б.Возницький.

За його словами, ідея виникала уже давніше у нього та в.о директора Львівського палацу мистецтв Юрія Гнатковського, останній, до речі, і знайшов благодійників, які допомогли матеріально втілити проект в життя.

"Відкриття парку історичних пам’яток має велике туристичне значення для нашого регіону, оскільки всю величну красу нашої історії можна буде не лише побачити а й доторкнутися до неї. В Європі такі парки історичних мініатюр дуже популярні, вони привертають увагу туристів та сприяють залученню коштів від владних структур та спонсорів для реставрації історичних об’єктів" - зазначив Юрій Гнатковський.

Майже всі запропоновані укріплення, що дійшли до нашого часу, були розбудовані у XIV-XVII ст. на місці фортифікацій княжої доби, або містять рештки давніх княжих укріплень.

Як зазначив реконструктор старовини Ігор Качор, усі фортифікаційні об’єкти відтворено у масштабі 1:50 і зроблено із бетону.

Власне, при співпраці з Європейською партією України у парку фортифікаційних споруд у мініатюрі має з’явитися понад двадцять експонатів замків, фортифікаційних споруд, церков та палаців України. Для відтворення плануються найбільш відомі з історичного та мілітарного погляду укріплення, розміщені на теренах давнього королівства Русі (пізніших Руського, Волинського, Подільського воєводств Речі Посполитої). Частині з них на сьогодні завдячують своєю популярністю туристичні маршрути, інша частина - відома за історичними подіями, з життя відомих постатей, але є важкодоступною через відсутність відповідної інфраструктури.

www.zaxid.net/newsua/2010/10/8/132904/

A sky of one Lviv afternoon from Andriy Zwirko on Vimeo.

Олег Рибчинський. Подвір'я Львівських кам'яниць
Сторінка 2						Сторінка 3

Сторінка 4							Сторінка 5

Сторінка 6					Сторінка 7

http://www.lvivrem.org.ua/22/portaly_all.htm

Mankurt  для ZAXID.NET

Розповідають, що під час будови театру Скарбек особисто допомагав робітникам, хоча це більше схоже на легенду. На урочисте відкриття 1842 року театр презентував львів’янам німецьку драму "Ілюзія життя", на другий день - польську виставу "Шлюби паненськє" Ол.Фредро. Станіслав Скарбек керував театром близько семи років, аж до смерті.

Текст про графа Станіслава  Скарбка віддавна був у наших планах. Знав я про нього мінімум: він збудував театр М.Заньковецької і психіатричну лікарню в Закладі. Поштовхом став одержаний у березні лист від знавця Львова і автора книги "100 видатних львів’ян" шановного Ігоря Чорновола, в якому він, зокрема, писав: «Щойно повернувся з Миколаєва, де у лісі мені показали поховання графа Станіслава Скарбка. Точніше, ту жалюгідну руїну, яка залишилася від розкішної поховальної каплиці графів Скарбків та цвинтаря римо-католицької громади. Признаюся Вам, що такого вандалізму (схоже, вандали там розкопують могили досі!) я ще не бачив… 

Нагадаю, що почесний громадянин Львова і перший чоловік княгині Софії Яблоновської (бабці митрополита А.Шептицького) граф Станіслав Скарбек (1780-1848) – щедрий меценат нашого міста, а також Миколаєва».

Прошу уважно передивитись фотографії відомих фотографів відносно подій, які відбулися нещодавно у самому центрі Львова:

1.Фотографії Юрка Дячишина
http://dyachyshyn.livejournal.com/19853.html
2.Фотографії Кості Смолянинова
http://smolyaninow.livejournal.com/223894.html
3.Фотографії Петра Задорожного
http://dnipro73.livejournal.com/55687.html

а також
http://ttexnolog.livejournal.com/49333.html
та
http://livemarian.livejournal.com/15389.html


Як влада оцінює вчинки, які відбулися у самому центрі міста?
Що було зроблено з врахуванням попередніх років?
Що планується робити в цей день у майбутньому?
Хто саме буде відповідати за знущання над туристами в тому числі?

Чекаю на обґрунтовану відповідь!

Стаття 296 УК України. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб,- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

...









 

наразі це єдина оцінка,  що пролунала від працівника прес-служби Львівської міської ради Марти Іващишин  на події?

Обливаний понеділок пройшов у Львові без ексцесів ??????????????????????
http://zaxid.net/newsua/2010/4/5/204520/  :

"Як поінформували у центральній диспетчерській комунального підприємства «Львівелектротранс» сьогодні під час традиційних розваг молоді у центрі Львова – обливати водою пасажирів тролейбусів та трамваїв, на відміну від попередніх років до диспетчерської «Львівелектротрансу» не надійшло жодної скарги від пасажирів чи водіїв електротранспорту на некоректну поведінку «обливальників», які раніше могли вихлюпнути на ошатно вбрану панянку ціле відро води, а цьогоріч «символічно окропляли пасажирів та перехожих».


Обливаний понеділок: "жорсткі" розваги по-львівськи
http://life.pravda.com.ua/surprising/4bbaf12b2d9cc/

Великодній понеділок у Львові – день не для людей зі слабкими нервами. Тут цей день називають також "обливаним понеділком"...