Это просто невыносимо. Ложусь рано - а утром не могу разлепить глаза и настроиться на рабочий лад. Сейчас вот сижу на работе, а глова прост налитая свинцом. Может эт все жара виновата. Нееее. Это не жара. Это ЖАРА, СПЕКА!!! ВСЕ ПРИДУ СЕГОДНЯ ДОМОЙ И ЛЯГУ В 20.00. МОЖЕТ ПОМОЖЕТ???

Сегодня в школах выпускные. Я закончила свою ровно 10 лет назад. Решила проведать родные стены, увидеться с одноклассниками. Даже не знаю стоит ли это делать. Я уже давно переехала из села, в котором жила и училась. Из бывших одноклассников поддерживаю отношения только с теперь уже кумой. Татьяна пришла в наш класс после 5-го. С этого времени мы сидели вместе. На третьей парте на среднем ряду. Интересно остались ли на парте наши инициалы. Или время давно уже их стерло. А, может, и парт уже тех давно нет. 10 лет прошло. Эта цифра просто не укладывается в моей голове. Мне кажется, что прошел максимум год с выпускного. Не больше. Если бы кто-нибудь тогда на выпускном мне сказал,какой я буду через 10 лет, я бы не поверила. Ой а любовь в школе. Сколько слез, страданий. Сейчас это кроме улыбки ничего не вызывает. Тогда же был целый мексиканский сериал. Сколько всего изменилось с тех пор. Стоит ли ворошить прошлое??

Фух скоро очередной День варенья. Видно старею, перестала любить этот праздник. В прошлом году ощущения перед очередной датой были на грани - ложись и помирай. Полная апатия и отсутсвие эмоций. Встряхнуло одно событие. Вроде ожила. В этом году, слава Богу, депрессивные мысли не посещают. Но как подумаю, что надо принимать поздравления: приятные и не очень... Хочется сразу куда-то сбежать. Жаль, что День варенья выпадает на будний день, а то точно поехала бы в гости. И сняла проблему натянутых улыбок и вымученных поздравлений. Безусловно, будут и искренние и ожидаемые слова. И их будет больше. Так что буим праздновать :))

Ты так долго держал мое небо в своих руках и не хотел пускать в свое, что мои силы иссякли. Я его у тебя забрала - свое небо - и больше не отдам. А твое пусть будет чистым и светлым даже без меня. :((

Вже два місяці нового року!!! Жодних змін!!! Все починає набридати!! Хочеться лежати весь час і нікуди не йти!! Сьогодні цілий день дощ. А ми ще з сестрою провештались півдня під зливою. Так сіро, вогко, сумно за вікном. Хочу сонечка, тепла, квітів, кохання!!!!

Сьогодні вже 20 січня!! От так час летить!! Просто не втигаєш помітити ,куди стікають хвилини, години, часи, дні. Та й роки теж змінюються один за одним. І нема зупинки в цьому русі!!

Написане: середа грудня 20,2006

--------------------------------------------------------------------------------

До Нового року лишилось 11 днів. Не дивлячись на те, що за вікном майже весняна погода, все в очікуванні свята. Ще трошки і...
Думаю, ставлення до Нового року переживає не одну зміну. Згадайте дитячу віру у Діда Мороза і те, що диво обов"язково станеться цієї ночі. Потім розчарування від того, що немає ніякого Діда Мороза і подарунки купують чи не купують наші батьки. А цей скандал батьків за кілька годин до півночі, через який всі полягали спати зі сльозами на очах. Батьки не розмовляли ще тиждень, свято було зіпсовано! Потім перша зустріч Нового року не в родинному колі. Перший келих шампанського і загадане бажання, яке, на жаль, так і не збулось!! Перший новий рік з коханим! Нова компанія і нові враження! Новий рік з його родиною (так хочеться вбити дружину його брата), ще одне бажання (слава Богу, що не збулось). Корпоративні вечірки на роботі! Перший Новий рік без колишнього коханого (яке щастя!! я вільна!!). Згадати є що!
Що я відчуваю зараз за 11 днів до Нового року? Чи чекаю на диво? Як буду його зустрічати? Я точно знаю, що ця ніч нічого не змінить в моєму житті, але те, що вона буде чарівною я знаю точно. Я обов"язво за декілька днів, згадаю все те, що було цього року, преегляну старі фото, напишу привітання всім знайомим. Я зателефоную подрузі, з якою не говорила більше півроку. Дзвінок коханому, яком4 подякую за те, що він є. Хоч і не зі мною! Але це не важливо!! Я піду з колегами до ресторану і протанцюю весь вечір. Я сяду в новорічну ніч за стіл з найближчими людьми і обов"язково загадаю бажання!! Воно збудеться! Я вірю!!

За вікном падолист. Холодно на вулиці і в душі. Хочу тепла і тебе. Говорити це тобі неварто, бо я тобі байдужа. Ти не хочеш мені зігріти. Не хочеш підпускати до себе. Весь час відгорожуєшься. Дальше порогу душі не пускаєш. Бо я не входжу в твої плани. Твої амбіції понад усе. Політика чи щось там. А я хочу бути с тобою, бачити тебе хоч раз на місяць. Але ти не даєш на це мені шансу.

Сегодня пришла к выводу, что я не командный игрок. Раньше работала сама и отвечала сама за результаты своей работы. Теперь приходится трудиться в команде. И от работы каждого зависит общий результат. Бесит, когда мои партнеры работают медленно и из-за них летят сроки. Хочется все переделать, помочь, подтянуть и т.д. Но делать этого низзя. Молодежь должна сама учиться и делать что-то, иначе движения вперед не будет. Тяжко вообщем.

Белая и пушистая - это не обо мне!