Стільки всього сталося за цей час, що навіть не було часу про це все написати... лише думки...Екзамен здала добре і дійсно це не просто так я тоді не хвилювалася...А тепер те, що до навчання не відноситься, те що зачіпає найбільше...Завжди дивно було дивитися фільми, про дівчину і хлопця,які дружили,багато спілкувалися, довіряли одне одному, а потім в кінці виявлялось, що хтось із них закохувався...Це жесть..Дружити з людиною,яка повністю довіряє тобі,навіть свої власні проблеми,довіряти їй,але жити з тією думку,що одну річ ти ніколи не зможеш сказати, а саме про свої почуття.Оскільки знаєш,що ця людина чекає взаємності не від тебе...Ти намагаєшся її підтримати,дати пораду,а всередині потребуєш допомоги ще більше...Тому,що не знаєш,що робити,як дати правильну пораду,не на користь собі...А серце розривається від болю і розпачу...ТИ навіть боїшся подивитися вперед,оскільки тепер розумієш,що стала на важкий шлях, з багатьма труднощями,падіннями,і той не впинний біль який буде супроводжувати тебе...Але і тут в тебе є вибір- просто перестат спілкуватися з ним і втікти в свій світ...Ні!Це трусість!Тому,що найцінніше,що є зараз в цьому всьому - це дружба,яку легко знайти,але дуже важко втримати.Можливо прийде час і ці почуття зникнуть, а можливо сбудется твоя мрія...Ти піднімаєш голову,впевнено,з дивним спокоєм в серці дивишся вперед і продовжуєш йти далі цим шляхом.Ти знаєш прийде час,ти впадеш,але могутня рука Творця з тобою...Ти знаєш,що це тобі було дано не просто так...Ти віддаєш все в Його руки...А далі Він сам буде вести тебе і покаже те заради чого ти так довго і тяжко це все проходила...
:victory