Одне з найбільших і, безумовно, з найкрасивіших міст Литви - Шяуляй (Šiauliai) ми відвідали після знайомства з Горою Хрестів (Kryžių kalnas).
Шяуляй називають містом Сонця, бо його назва, як розповідають історики, походить від литовського Saulė - Сонце.
Найбільш сонячним місцем у місті для мене став оцей Золотий хлопчик.



"Золотий хлопчик" - то народна назва цієї скульптури, яка насправді називається "Стрілець". Розташований він на стелі висотою 18 метрів і є такою собі стрілкою велетенського сонячного годинника, котрий займає цілу площу, яка так і називається - площа Сонячного годинника. У Литві, до речі, такі годинники дуже популярні, їх по декілька в кожному місті, а то й у найнеймовірніших місцях. Оцей-от вважається найвищим у країні. Навколо площі розташовано амфітеатр, а за ним - зелений парк.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Сьогодні замість розповіді про якусь мандрівку буде просто багато-багато фото й багато захоплення. Бо ж як можна не захоплюватися красенями-байками і такими ж красенями-байкерами?
Такої кількості байків, зібраних в одному місці й в один час, я ніколи не бачила. Якби довелося рахувати, то до тисячі лічити точно треба було б. А зібралися вони в Каунасі на величезне мотошоу, яке триватиме два дні. Потрапити на основну програму нам дитина не дасть, а от на відкриття свята та початок мотопробігу містом ми таки втрапили.



ЧИТАТИ ДАЛІ...

Бачите отам на горизонті гору? Вона невисока, й невелика з цієї відстані. Але коли підходиш ближче, то вражаєшся: досить велика все-таки гора повністю вкрита хрестами. Здебільшого дерев'яними: величезними, середніми й геть манюсінькими.



Це місце називається Горою хрестів (лит. Kryžių kalnas - Кріжю калнас) і знаходиться неподалік Шяуляю - одного з найбільших міст Литви (про нього розповім іншим разом).



Читати далі...

На відміну від дуже відомої й розрекламованої фортеці на острові, ця фортеця, особливо у порівнянні із заповненими туристами вуличками та кибинайними Тракаю, виявилася геть порожньою: окрім нас та персоналу музею на її території нікого більше не було. Це викликало не тільки подив, а й радість: ну де ще можна вдостать набігатися дворищем, полазити по камінню, пофотографуватися так, щоб ніхто-ніхто не заважав?))



Читати й дивитися далі...

Минулими вихідними каунасці та гості міста з розмахом відзначили 100-річний ювілей Алексотського аеродрому, який носить імена Стяпонаса Дарюса та Стасіса Ґіренаса. Це - литовські льотчики, які у 1933 році спробували поставити рекорд дальності перельоту, подолавши понад 7 тисяч кілометрів від Нью-Йорка до Литви, перетнувши Атлантику, й розбилися через невідомі обставини неподалік Каунаса. "Литваніка" (Lituanica) - так називався їхній літак, який став своєрідним символом цілеспрямованості литовців і вагомою віхою в розвитку авіації Литви.

До речі, модель "Литваніки", виготовлена пілотом-істориком, із успіхом відкривала свято.



Читати далі...

Каунаське водосховище (точніше - море, лит. marios, бо те, що ми називаємо морем, скажімо, Балтійським, лит. - jūra) - найбільше водосховище Литви, його площа - понад 60 гектарів. Утворилося море за рахунок перекриття греблею річки Неман (Nemunas). Тоді, у 1959 році, із затоплених територій було переселено понад 700 сіл та хуторів.



Мальовничі береги, вкриті лісом, острови та затоки належать нині до Регіонального парку Каунаського водосховища. Розводити вогнища, ставити намети, рибалити можна у спеціально відведених місцях, і ці місця - казкові!



Море - це також ідеальне місце для яхт, віндсерфінгу, прогулянок на катерах та човнах.

Читати й дивитися далі...

Візитівкою Тракаю є, втім, не стільки караїми, про яких я розповідала, скільки фортеця-замок на острові - єдиний острівний замок, що зберігся у Східній Європі. Розташовано його посеред озера Гальве (Голова). Веде до фортеці міст, точніше, два - вони сполучають берег із замком через маленький острівець.

Вигляд замок має неперевершений, а враження від нього - неймовірні: дух просто перехоплює, здається, що ти потрапив у казку (не знаю, як ви, а я їх у дитинстві прочитала стільки, що казкові місця впізнаю безпомилково)))



У казковому замку мають жити, звісно, принци й королі. Щодо короля, то тут ми стикаємося з одним із історичних парадоксів: Великий князь Вітовт, чиєю резиденцією й був Тракайський замок, так і не дочекався корони, обіцяної імператором Священної Римської імперії Сигізмундом І Люксембургом, який проголосив його королем «Литовського королівства». Князь помер без корони у стінах цієї фортеці у 1430 році. Освячену корону не встигли довезти до Тракайського замку, бо її перехопила польська шляхта. Але це - окрема історія, а от те, що замок належав некоронованому королеві - факт.



Фотрецю почав будувати батько нашого некоронованого короля Кейстут у другій половині 14-го століття. Вітовт уже пізніше добудовував фортецю й спорудив донжон - вежу-житло для себе, що, власне, й перетворило укріплення на замок. Донжон мав шість поверхів, захисний рів, підйомні ворота, внутрішній двір, каплицю, житлові приміщення й велику залу для прийомів

Читати далі...

Містечко Тракай розташоване неподалік Вільнюса (якщо бути точним, то на відстані всього 30 км від столиці Литви), зовсім невеличке (населення становить трохи більше 5 тисяч осіб), але надзвичайно популярне серед туристів. Й популярність ця з'явилася не на порожньому місці.

По-перше, Тракай - історичне місто. Саме тут було розміщено резиденцію Вітовта Великого, князя Литовського, Руського й Жемайтійського, одного з учасників-переможців Грюнвальдської битви. Про музей-фортецю на острові розкажу пізніше.



По-друге, Тракай розташовано в дивовижної краси місці. Понад 200 озер та озерець, з'єднаних поміж собою річечками й протоками, оточені лісами та болотами, утворюють просто казкову картину.



По-третє, саме Тракай є сучасним духовним осередком караїмів. Так-так, тих самих, про яких чув кожен, хто був у Криму й мандрував стародавнім поселенням цього народу - Чуфут-Кале, що в горах поблизу Бахчисараю.

Читати далі...

Мои дорогие и очень ценные русскоязычные читатели!
Простите мою лень - пишу в последнее время на украинском, а переводить так ленюсь, так ленюсь, что, вижу, кто-то даже начал отписываться. Понимаю - читать непонятное неинтересно))

Тем же, кто пытается понять украинский текст или хотя бы посмотреть фото, предлагаю спрашивать о том, что непонятно, в комментариях - тратить время на перевод гораздо легче, когда точно знаешь: это кому-то нужно)))
_______

Торік, потрапивша на цей унікальний фестиваль уперше, я була просто вражена й самою ідеєю музичного свята, і її виконанням. Сцену ставлять в улоговині попід стінами фортеці, а її схили перетворюються на природній амфітеатр, у якому місця вистачає усім: й тим, хто спромігся зайняти стандартні місця, й тим, хто приїздить послухати музику зі своїми стільцями чи ряднами, а також зі своїми бутербродами й напоями. Таке собі поєднання простоти й вишуканості, яке, втім, нікому не псує насолоди.



Цього ж року я знала, на що очікувати))

Фестиваль приурочено до свята - Дня державності Литви, яке відзначається 6 липня. Саме цього дня 1253 року відбулася коронація литовського князя Міндаугаса та його дружини Морти. Сталося це внаслідок правильної політики Міндаугаса, який двома роками раніше вирішив прийняти християнство та отримав визнання Папою Римським Литовського королівства. Ще багато заслуг перед литовським народом у Міндаугаса, якого прозвали Мудрим, але сьогодні ми говоримо про музику.



Читати далі...

Я вже писала про те, що літній сезон у Литві відзначається просто колосальною кількістю різноманітних фестів, концертів, свят, змагань тощо. Їх усі ані відвідати, ані описати не вистачить сил та часу. Але завдяки різноплановості кожен із жителів Каунаса, Литви та особливо гостей цієї чудової країни знаходить щось для себе: цікаве, захоплююче, вражаюче.

Фестиваль театрів ляльок ми особисто не могли пропустити. І тому, що гарно та цікаво, і тому, що в родині є дуже активний маленький поціновувач ляльок та казок. Оцінити парад ляльок, яким відкривався фестиваль і який пройшовся від Miesto sodas (Міського саду) Laisvės alėjoje (чогось ніяк не можу називати Лайсвес алею бульваром Свободи, хоча в перекладі назва центральної пішохідної вулиці Каунаса звучить саме так))), пропонуємо і вам. Зверніть увагу на платформи - яке оформлення!

От лише додам, що фестиваль традиційно проводиться з 1991 року. Цьогоріч серед гостей були театри ляльок із Японії, Ізраїлю, Франції, Бельгії, Нідерландів, Словаччини, Словенії, Білорусі, Польщі, Латвії, Литви (звісно ж)), а також із України - земляків представляв Харківський державний академічний театр ляльок. Сумно лишень, що вистава була російською мовою...



Більше фото...

Багата і щедра весняна Литва на фестивалі та свята - туристично-фестивальний сезон, який традиційно розпочинається ярмаркою Казюкаса, набуває все швидших обертів. Кожен захід по-своєму цікавий, захоплюючий, і шкода дуже за нестачею вільного часу: аби походити, роздивитися, пройнятися й насолодитися святом, його потрібно чимало. Проте хоча б дещицю настрою вдається піймати, сподіваюся, що й передати вам - також.

Отож, неймовірно яскравий і насичений фестиваль Kauno Hansa Dienos відбувся у нашому місті минулих вихідних. Історичне підгрунтя фестивалю потрібно шукати аж у Середньовіччі. Ганза - торговеньний союз, до якого у різний час входили понад 70 великих і вдвічі більше маленьких міст із 20 північноєвропейських країн, мав неабияку вагу у 12 - 16 століттях.Члени Ганзійської ліги підтримували та захищали торговців від піратів, розбійників, феодалів, сприяли розвитку торгівлі між містами Північної, Західної та Східної Європи, підтримували у належному стані в основному водні торгові шляхи, основними з яких були порти, розташовані на узбережжі Балтійського моря та вздовж річок, які у нього впадали. Втім, вплив міст Ганзійської ліги та тоговців був не лише економічним, а й політичним. Але ми сьогодні говоримо не про це))

Новітня Ганзійська ліга була створена, а чи радше - відтворена у 1980 році. До її складу входять понад 170 міст із 15 країн Північної Європи. Оскільки, окрім торгівлі, великий інтерес для членів Ліги представляє туризм, то стало вже доброю традицією щороку проводити Дні Ганзи в одному з міст Ліги. Цьогоріч гостей приймав Каунас.

Програма фестивалю була дуже насиченою. Окрім основних урочистостей, у рамках свята відбулися три міжнародні музичні фестивалі: народної творчості, духових оркестрів та середньовічної музики. Найвидовищнішим дійством стали середньовічні лицарські поєдинки та інші картинки з середньовічного життя і побуту. Найелегантнішим - змагання з конкуру. Найвеселішим - конкурси серед гостей, котрі вправлялися в стрільбі з лука, метанні холодної зброї тощо. Можна було насолодитися музикою на трьох великих сценах, розташованих біля фортеці, на березі Неману та на Ратушній площі. Можна було наїстися досхочу й трошки більше смакоти, котру готували на відкритому вогні кухарі у середньвоічному вбранні та з середньовічною любов'ю до м'яса. А скільки смачного й різного пива можна було випити! Й геть несередньовічної кави також))

Ніколи було гаяти час і шопоголікам: яке ж свято Торгової ліги без торігвлі? От і велася вона жваво на всіх фестивальних майданчиках і не тільки. Вироби народних ремесел особливо шанувалися гостями. Серед тих, хто пропонував зроблену руками красу, були й українці. Наші співучі та танцюючі співвітчизники стали також активними учасниками музичних фестивалів.

Власне, припиняю теревенити й покажу фото: краще один раз побачити, правду кажуть))



Більше фото...

Міжнародний музичний фестиваль Kaunas Jazz має 25-річну історію і є найбільним і найпопулярнішим джазовим фестивалем в Литві. Ще б пак: адже лише в Каунасі джаз грають на... дзвонах - унікальний проект Carillon Jazz традиційно відкриває фестиваль. Шкода лише, що послухати блюз у виконанні дзвонів мені не пощастило. Зате вдалося сповна насолодитися ще однією унікальною складовою фестивалю: сакральним джазом - це коли музика лунає під склепіннями храмів, і навіть у синагозі. Того - останнього фестивального - дня у костелі Вітаутаса Великого грав музикант із Польші Мачей Фортуна.

Не втомлюватиму вас посиланнями на записи виконавця в ютубі - той, кому захочеться послухати справді віртуозну гру на трубі й відпочити під хорошу музику, зможе легко знайти його записи. Я ж покажу стіни й людей, які з однаковим захватом слухали чудову музику.



Читати далі...

Он проходит каждые два года в Литве. На одном из концертов этогогодишного повезло побывать и мне. Ну что сказать? Я влюбилась)) В маримбу - удивительный инструмент, и в музыкантов-виртуозов, умеющих держать в каждой руке по три палочки одновременно и не путаться в них))

Один из гостей фестиваля - мексиканец Хавьер Нандаяпа.





А это играет Саулюс Ауглис, один из основателей фестиваля.





Чтобы насладиться разнообразием ударных инструментов, посмотрите нарезку-коктейль из фестивалей разных годов.





А чтобы узнать больше о фестивале и концертах, можете заглянуть СЮДА (переписывать здесь то же - просто лень, простите)))

Казюкас - традиционная ярмарка ремесленников, которая вот уже почти 500 лет ежегодно, в марте, проходит в Вильнюсе.
Название ярмарка одолжила от ласкательной формы имени Казимир. День Св. Казимира, покровителя Литвы, празднуется 4 марта, а в ближайшие выходные литовские и не только мастера приезжают в столицу на праздник весны.

Через неделю ярмарка собирается в Каунасе. В этом году участие в ней приняло более тысячи мастеров из около десяти стран.

Традиционным и исключительно литовским весенним символом являются вильнюсские вербы - букеты из сухих цветов, трав, злаков, умело собранные в исключительной красоты композиции.




Больше фото...

11 марта в Литве праздновали 25 лет Дня восстановления независимости. Мы прогулялись праздничным Каунасом и прониклись настроением и яркими цветами литовского флага.

Просто фото.



Смотреть дальше...

Нашла в черновике фото из нашего зоопарка, зимнего, но солнечного. Звери пушистые-пушистые, в роскошных шубках!
Кому интересно - зыркайте))



Читать далее

У другій половині цього випуску - Литва.

Праздник Йонинес в Литве - это по сути наш Иван Купало, но с разницей не только в дате (по католическому календарю, его празднуют здесь 24 июня), а и в отношении к самому празднику. 24 июня в Литве - государственный выходной день, поэтому можно с чистой совестью гулять всю ночь, как и принято было у язычников (а этот праздник остался одним из самых языческих). Кроме того, к лету здесь, у жителей севера, отношение немного другое, чем у нас: травы, деревья и солнце - это настоящий праздник после довольно долгой и темной зимы. Солнце тоже диктует свое право на признание и поклонение: в день летнего солнцестояния световой день - почти 17,5 часа, солнце летом прячется за горизонтом около 22-ух часов, а сумерки длятся почти до полуночи.
Раньше в это время праздновался день Росы - языческой богини лета. Потом наложился христианский Святой Йонас, и праздник превратился в Йонинес. Считается именинами Йонасов и Янин и в каждом городе, поселке, деревне празднуется с размахом.

Собственно, к Йонасу мы и попали в гости накануне 24-го июня. На террасе большого дома посреди леса собрались родственники и друзья. Каждый принес к столу свое блюдо и сладости, поэтому вкусностей, вместе с наготовленным хозяйкой Вайдой, было очень много. Вершиной пиршества стал, конечно, торт "Наполеон", приготовленный именинником.

Но не это было главное, главными были цветы и травы, вода, огонь - все то, чему поклонялись предки, да и сегодня, по-своему, продолжают поклонятся наши современники. Вокруг дома и в ближайшем лесу насобирали цветов, из которых сплели венки. Их разместили на приготовленные заранее деревянные крестовины, внутри закрепили свечи. А потом детвора пускала венки на гладь пруда. Когда стемнело, получилось очень красиво: свечи отражались в воде...
А потом разожгли костер... Нет, это был кострище - метра три в высоту! Через него, конечно, не прыгали, но обойти должны были все, и не просто так, а загадать желание. Почему-то у меня ничего, кроме мира в Украине, не желалось...

За качество фото не ручаюсь, ибо смеркалось)))



Читать далее

По крайней мере, так думают насмешившие нас посетительницы зоопарка. Одна из них назвала так зубров, а другая ей с умным видом поддакнула: мол, да-да, точно, это - минотавры)))

А еще сегодня мы видели, как любили друг друга две рыси. Как он был нежен с ней! А она - такая гордая, сильная и вместе с тем податливая. И красивая очень! И так красиво и восхитительно все это происходило, что о фотоаппарате в сумке я даже и не вспомнила!

Из зооновостей: кроме маленьких пони, появились в Каунасском зоопарке шестеро камерунских козлят, две ламочки, енотики... Весна, одним словом! И ооочень много детей приезжают с экскурсиями! Не только литовских школьников видим, но и польских, эстонских, российских... Зоопарк и вправду очень красивый и интересный...



Читать далее

Это единственный подобный музей в мире... Действительно, такого огромного собрания чертей нету нигде - их около 3000! И практически все они - произведения искусства! Хоть музей занимает второе место в списке страшилок для туристов, мне там очень понравилось, потому что большинство экспонатов - смешные, милые и даже красивые, хотя признаюсь: попадаются действительно жуткие... Жаль, рассмотреть все спокойно, с чувством, толком и расстановкой не дал сын, который бегал залами, этажами, ступеньками, а мы, конечно, - за ним))) Но фотографий наделать удалось и впечатлиться - тоже)))

О самом музее - ниже, я же коротко - о том, что мне больше всего понравилось: картины, скульптуры из металла, маски, уникальный посуд из тончайшего фарфора (с чернями, конечно), экзотические черти из стран Южной Америки - яркие, какие-то жизнеутверждающие, скульптуры из веток и пней... А еще - надпись, гласящая, что черти тоже когда-то были ангелами... Есть о чем задуматься, не правда ли?

Подробнее о музее




Много-много фото...

Зацвели деревья... Высокие, с серой гладкой корой... Цветы белые, гроздьями и очень ароматные - такой себе коктейль из акации с добавлением чуточки черемухи... Подруга сказала, что здесь, в Литве, эти деревья называют "ева"... Больше узнать не удалось ничего, а гугл выдает только библейскую яблоню)))
В общем, посмотрите на фото, может, кто-то узнает и скажет, что за дерево?



Читать далее

Вот обещаю себе писать только позитивное, только политически нейтральное, но как???

Сегодня на детской площадке разговор зашел об Украине, о России, о том, что между ними происходит...
Выяснилось, что здесь, в Литве, простые (и не только) люди на полном серьезе боятся развития крымского и восточноукраинского сценариев... Вооруженные силы приведены в готовность... НАТОвские самолеты уже здесь... Страх тоже здесь... А с ним - и воспоминания о 40-ом, о 91-ом... А с ним - и воспылавшая по новой "любовь" ко всему русскому... Зато я все больше разговариваю на своем ломанном литовском, чтобы не ловить на себе неприязненные взгляды и не объяснять все время, что я - с Украины...
То же - в Латвии и Эстонии... Маленькая Эстония закупила два десятка истребителей, чтоб не НАТОвские, а свои были... Показательно...
И очень-очень грустно...

Прежде, чем рассказывать о жизни в этой стране с точки зрения граждан Украины, сделаю несколько важных оговорок:
а) переехали в Литву с Украины полгода назад, поэтому жизнь/цены/прочее сравнивать буду с Украиной (включая перевод здешних цен с литов в гривну);
б) как литовцам жилось до вступления в ЕС, не знаю, поэтому о влиянии Евросоюза на уровень жизни граждан Литвы не спрашивайте;
в) оперировать буду только фактами, проверенными/увиденными/прочувствованными лично, никаких выводов и анализа (не в этом посте по крайней мере); в общем, постараюсь стать лишь акыном, не больше;
г) не все мифы, бытующие о Литве в Украине и России, смогу опровергнуть или подтвердить, так как имею ограничение в передвижении по стране и пр. в виде годовалого ребенка, поэтому на всеобъемлемость не рассчитывайте;
д) сей пост - только рассказ очевидца, воспринимать его как агитацию"за" или "против" чего бы там ни было не стоит, соответственно, мне что-то доказывать - тоже.

Итак, Литва моими глазами...

поскольку задождило, то так хочется вспомнить солнышко! а еще - позапрошлые выходные...
именно тогда в Каунасе случился праздник урожая...
такого изобилия я давно не видела! как-то вскользь прошли концерты и другие празднества, запечатлилась в памяти и фотоаппарате ярмарка...
чего только на ней не было!
хлеб и пироги домашние; мед и медовуха, и даже пиво медовое (вкуснотища!), и восковые поделки; мясо вяленое, копченое, в колбасах и не только; овощи-фрукты, цветы...
а уж рукоделия всякого! и не перечислить - легче посмотреть... а поскольку я старательно все снимала, то просто полюбуйтесь этими изделиями из дерева, льна, шерсти, стекла, камней, керамики и много из чего еще...

а я влюбилась в эту щедрую страну, честно - всеми фибрами очарованных красотой глаз и ублаженного вкусностями желудка...))

кстате, подарками мы себя порадовали: керамические чашку (мне) и копилку (мужу), почти кило шерсти для носков, кубик-игрушку сыну, вкусностей накупили тоже... а там еще столько всего красивого осталось!
эх...

Читать далее

что-то давно я фотографий не постила, а их - очень много, без фотоаппарата даже с малым просто гулять не выхожу... поэтому - ловите, смотрите: у нас сегодня задождило (хотя фото собраны за лето)))...



1.

Читать далее

Лайсвес аллея (аллея Свободы) - центральная улица в Новом городе... пешеходная, тенистая - она действительно похожа на аллею, а не на улицу (к слову, здесь много улиц-аллей... мы тоже живем не на улице, а на аллее)...
кому интересна история - посмотрите ЗДЕСЬ, пересказывать своими словами уже кем-то написанное считаю дурным занятием...
просто расскажу о впечатлениях... а они - преприятнейшие!..

по этой улице хочется ходить неспешным шагом... несмотря на неусталость от неспешности, хочется садиться на лавочки в тени лип (их на аллее 570 с хвостиком) и отдыхать - тоже не спеша...
а еще хочется заходить во все-все магазинчики, коих тут множество, примерять платья и шляпы до одури, а потом снова отдыхать от сего непосильного занятия, сидя в тени крыш летних кафе, коих здесь тоже несметно, попивая кофе, а то и кушая тирамису какое-нить...
а еще можно походить по театрам (их здесь тоже есть) - но сначала нужно язык подучить...
а еще - в городском саду посмотреть какое-то представленьице (мы, например, попали на вздутие гигантских мыльных пузырей)...
а еще - вай-фаем бесплатным на тех же лавочках воспользоваться и посерфить инетом...
а еще, конечно, фотографировать и фотографироваться, вот!.. что мы и делали, а результаты этого занятия предлагаем вам...


1.


MНОГАХВОТАК...

...все утряслось, и я собралась с мыслями, почувствовала желание и выкроила время написать о том, о чем молчала столько времени (да, для меня какие-то три недели - таки срок)))...

если кратко - мы переехали: в другую квартиру, в другой город, в другую страну...

если длинно - очень трудно было сначала ломать привычную жизнь на осколки, ломать сознательно, тщательно, продуманно и окончательно для того, чтобы потом из уцелевших обломков, присоединив что-то новое, попытаться все это срастить вместе и создать новую жизнь.. и не просто жизнь, а свою жизнь, в которой было бы уютно, тепло, хорошо...

кажется, получилось... и почувствовала я это только вчера, спустя две недели после переезда...
не знаю точно, что послужило катализатором - может, большая чашка вкуснющего капучино в уютном кафе-летнике, или первый самостоятельный поход по магазинам, или же вечер с гостями (новые друзья уже появляются), но когда улеглись спать, когда мои мужички уютно засопели носами рядом, я поняла: все у меня получилось...

теперь мы живем в большой светлой квартире, расположенной в зеленом-зеленом районе Каунаса (Литва)... уже с коляской изъезжен вдоль и почти что и поперек близлежащий парк, больше похож на густой лес с вековыми дубами... уже примостились на подоконнике первые цветы (муж дарит, чтобы не скучала за раздаренными домашними "джунглями")... уже выучены первые фразы и слова на литовском (сегодня, покупая кофе, привычно сказала, что не говорю на литовском, а в ответ от улыбчивой продавщицы услышала: да вы говорите на литовском!)))... в общем, все устаканивается... и я могу просто написать: хо-ро-шо...

п.с. несколько фото для затравки... потом буду рассказывать о местах, где бываем, подробнее - что-то на сегодня букффы окончились...))
ФОТО ТУТА.............