Вибираючи для читання біографічну книгу, підсвідомо готувалася до розлогих оповідей про всі підряд, навіть незначні, події з життя Олександра Довженка, до довгих суцільних абзаців, відсутності діалогів, навіть деякої занудності. І як же приємно було помилитися, причому в усьому вищезгаданому! Бо ця книга — швидше пригодницький кінофільм, аніж біографічний роман, що, втім, не завадило отримати з нього купу інформації із найрізноманітніших сфер життя, не кажучи вже про самого Сашка Довженка.

Наприклад, чи знаєте ви, що радянське кіно початку 20-го століття закуповували масово в Європі та США, воно вважалося прикладом того, як і що треба знімати, а тим Голлівудом, який ми знаємо нині, тоді ще й не пахло? А про тисячу і одну карту одеських підземель та їх цінність для контрабандистів знаєте? А про те, що одесити щиро вважали своє місто батьківщиною джазу? А про історію костюмерів — театральних та кіношних — що знаєте? А як перекручували історію в історичних фільмах про революцію? І хто грав Леніна у стрічках Ейзенштейна? І чому кінозірка Юлія Солнцева перестала зніматися? А ще у книзі знайдуться вся правда про одеські банди, секрети кухні Одеської кінофабрики (і я не зйомки фільмів маю на увазі, а справжню кухню), таємниці талановитих сценаристів, романтичне кохання (як же без нього), таємниче зникнення кур’єра-чекіста, чисто одеський гумор, багато сонця й моря і, звичайно, фільми.

Насправді від читання цього роману (хоча мені постійно хотілося назвати його фільмом, а наприкінці книги автори й самі так вчинили), крім купи цікавої інформації, отримала ще й неабияке задоволення. Стиль написання, мова (у тому числі й переклад українською), динаміка сюжету, композиція твору, легкість викладу — все тут настільки вдало й гармонійно, що читачеві залишається одне: насолоджуватися.

Переклад із рос. Ігоря Бондаря-Терещенка, вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2014

http://saulelobis.blogspot.com/2017/01/blog-post_30.html