Не ходи по щастя з кошиком лозовим,
Не заводь про нього довгої розмови.
Для одного щастя – панна в оксамиті,
А для когось - слава в гордому зеніті.
Хтось тобі про гроші буде торочити,
Хтось почне статечно розуму учити.
Відшукаєш панну і здобудеш славу.
Золота калитку покладеш під лаву.
З мудрості чужої голову похилиш –
І дійдеш нарешті власної могили…
Все тебе покине: молодість і слава,
І душа заплаче тихо й нелукаво,
Бо шукав ти тілом і шукав думками
Щастя золотого в долі за горами…
А воно, мов янгол,
На плечі сиділо,
А воно з тобою
Завжди говорило:
Ніжністю світанку, шепотом любові,
Тихим пульсуванням зоряної крові…

Марія Чумарна (с)