В четвер, 16 червня українські парламентарі схвалили в першому читанні урядовий варіант пенсійної реформи. Законопроект №7455 один з трьох зареєстрованих. Пропозиції інших депутатів (проекти №7455-1 та №7455-2), можливо, будуть в ньому враховані. Хоча саме цей варіант викликав хвилю громадського обурення та був розкритикованим як профільним комітетом, так і Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради. Відправлений на доопрацювання 31 травня, документ вже через чотири доби був представлений з 11 правками, дещо пом’якшуючими втілення нових умов пенсійного забезпечення українців. Ура! Нарешті законотворці працюють на швидкостях бізнес-структур.
В Кабміні майже впевненні, що закон буде прийнято до 8 липня, це дозволить вже в серпні отримати подвійний грошовий транш від МВФ на $3 млрд. Тоді сама реформа зможе стартувати з 1 вересня 2011 року. Заради цього чиновники готові підвищити пенсійний вік для жінок з 55 до 60 років та збільшити на 10 років межі страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії. А також, зрівняти умови нарахування пенсій «пільговим» категоріям громадян з усіма іншими. Урізати до 7640 грн максимальний розмір пенсій. Хоча в КМУ вже натякнули, що на останньому пункті не будуть наполягати, якщо депутати чи Конституційний Суд чинитимуть опір звуженню існуючих прав громадян-пенсіонерів (ст.22 Конституції України).
Зняти соціальну напругу влада намагається заявами про відкритий пенсійний реєстр громадян (простіше кажучи, буде доступ до інформації про те, хто та скільки отримує) та обіцянками значно підняти суми мінімальних виплат. Але вже давно зрозуміло, що солідарна система доживає останні роки. Про це свідчить статистика: в 2007 р. пенсійні витрати складали 13,9% ВВП країни, а в 2011 – 18%. У частині введення обов’язкової накопичувальної системи другого рівня, ніяких змін в проекті закону взагалі не відбулось. Вона запрацює, як тільки бюджет Пенсійного фонду стане бездефіцитним (в тому числі за рахунок згаданих засобів економії на витратах та легалізації зарплат). Громадяни будуть відраховувати в Накопичувальний пенсійний фонд спочатку по 2%, довівши розмір внеску за 5 років до 7%.
І ось тут дуже важливо, щоб у випадку успіху, держава знову не передумала, повторивши історію Польщі. Там успішно втілили накопичувальну систему, але коли приватні пенсійні фонди стали потужними гравцями на фондовій біржі та джерелом фінансування для розвинутих польських фірм, влада вирішила повернути більшу частину накопичувальних відрахувань під контроль держави. Під тим приводом, що недержавні фонди інвестували кошти не ефективно.
Що ж стосується добропорядності керуючих компаній, то до сьогодні в Україні щось не було чутно про банкрутство недержавних пенсійних фондів (НПФ), на відміну від банків чи кредитних союзів. Будуть :)

Досвід розвинутих країн показує, що персоніфікована («другий» рівень накопичення пенсій) пенсійна система підштовхує людину до більш відповідального відношення до легалізації своїх доходів, стимулює бути більш ефективним протягом періоду активної трудової діяльності. На мій погляд, пенсійна система, що розвиває в людях почуття відповідальності, краща ніж консолідована («перший» рівень накопичення пенсії), коли платники перераховують гроші в загальний казан, не дуже сподіваючись на те, що вони будуть використані по призначенню.

Але суттєва обставина, що впливає на негативне сприйняття громадянами накопичувальних рахунків пенсійного страхування – високі інфляційні очікування. Ймовірно, для багатьох потенційних вкладників причиною скепсису стала думка про те, що буде з гривнею через 15-20 років. Зрозуміло, що ніхто не може гарантувати стабільність курсу національної валюти в такій довгостроковій перспективі. Мінімізувати подібні ризики можна шляхом введення щорічної індексації вкладів відповідно до рівня інфляції.

І на кінець «третій» рівень накопичення пенсії – недержавні пенсійні фонди (НПФ). Хоча і врегульовані державою, але по своїй суті – приватні організації, а відповідно, підвищені ризики уходу з ринку (банкрутство, фінансові піраміди) раніше терміну закінчення накопичення пенсій. Вважаю, що забезпечити довіру вкладників можливо шляхом створення незалежної, можливо навіть державної, системи гарантування пенсійних вкладів. Механізм її роботи міг би бути аналогічним Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який працює зараз в банківській сфері. Таким чином, держава могла б стати гарантом платоспроможності НПФ, що неодмінно підвищить рівень довіри громадян до нової для нас системи пенсійного забезпечення.