Ще ця гострота колін і питань,
які вона задає,
заганяючи тебе у щораз глухішу безвихідь

- хіба ж ти, мамо, не знаєш:
усе, що прожив - твоє,
а решта - література, science fiction,вигадка
ти кажеш, мамо:
не можна пізнати всього на своему віку
і лишитись такою самою невинно-щасливою.
але, погодься, насправді
на тій ріці, у яку
двічі не увійти,
самими словами не вигребеш
і ти їй скажеш: дівчинко люба, не в тому суть,
знання і досвід, звичайно, багато важать,
та чим більше куштуеш,
тим глибший тебе огортає сум...
от, глянь,між рукою твоєю
й спокусливим фруктом у вазі
Бог малює маленьку вібруючу цятку - бджолу,
що разить тебе жалом
і помирає від враження