Замріяна панна тремтячою звабою тіла
Бере у полон тебе,
І коня,
І трофеї.
У герці за серце ти падаєш,
Вбивчо прострелений,
Чи то пак простелений
Ніжно – підніжно для неї.
А лікар присудить,
Що рана смертельна
І панна,
І світ забіліє пастельно,
Чи то пак постельно,
Лише менестрель
У баладі печально – повчальній
Згадає про тіло, якому так сильно кортіло,
Та більше ніколи уже
Не кортітиме панни.