Шанс на выбор
17 ноября - выборы Президента Украины. Но будет ли выбор у украинских граждан? 18 кандидатов, среди которых реальные шансы на выход во второй тур имеют двое. Те самые двое, которых мы уже видели, которые заполонили все медиапространство, от обещаний которых мы устали, от работы которых, а точнее от псевдоработы которых мы раздражаемся и становимся лишь беднее. Возникает вопрос.
Почему сложилась такая ситуация, когда украинцы практически лишены выбора? А ведь шансы были - выдвинуть единого кандидата от новой генерации политиков, предоставить им возможность поруководить страной. Но здесь в памяти всплывает известная поговорка: "На двоих украинцев приходится три гетьмана". Шансы остаются и сейчас. Нет, они сводятся не к снятию одного из демократических кандидатов, что приведет к концентрации голосов. Как раз такой сценарий наименее вероятен. Но есть другой вариант. Украинцы - очень мудрая нация. Сознание каждого ответственного гражданина в любом случае направлено на поиск того самого шанса, который мы можем сами себе предоставить. Шанс на невыход одного из доминирующих претендентов на пост Президента во второй тур.
В эти дни звучит множество обещаний и заявлений политиков о лучшей жизни, о преодолении нынешней кризисной ситуации и т.д. На самом деле, если почитать предвыборные программы основных кандидатов, станет понятно, что там все либо утопично, либо написано общими фразами. С другой стороны, есть целая когорта политиков, которые говорят более реальные и конкретные вещи, но их рейтинг приближается к нулю, или же они являются техническими кандидатами главных политических фигур этих выборов. С небольшим опозданием, но все же украинская общественность начала взращивать тот самый вариант, дающий шансы нам всем на избавление от старых политиков и на новое направление в развитии государства.
Между тем, даже несмотря на некую запоздалость в пробуждении активности среди населения, все-таки на данный момент от 20 до 25% избирателей еще окончательно не определились со своей кандидатурой. Это дает шанс, во-первых, на неожиданный результат, коим может стать непрохождение кого-то из основных кандидатов во второй тур, а во-вторых, это дает поле для возможных фальсификаций. И здесь уже задача не только кандидатов, которые потенциально могут выступить в роли реализатора надежд украинцев, а и самой общественности, которая не должна дать себя обмануть в очередной раз и отстоять свои голоса.
Украинцы просто так не сдадутся. Несомненно, если бы политическая сознательность и гражданская активность была выше, опасений было бы намного меньше, а так приходится лишь надеяться и верить в то, что не будет поздно, и наш шанс на лучшую жизнь, в которой нет места старым политикам, воплотится в жизнь.
___________________________________________________________________________________________
Шанс на вибір
17 січня - вибори Президента України. Але чи буде вибір в українських громадян? 18 кандидатів, серед яких лише двоє мають реальні шанси на вихід до другого туру. Ті самі дві кандидатури, яких ми вже бачили, які заполонили весь медіапростір, від обіцянок яких ми так стомилися, від роботи яких, а точніше від псевдороботи ми нервуємо й стаємо тільки біднішими.
Виникає питання. Чому склалася така ситуація, під час якої українці практично позбавлені вибору? А шанси були - висунути єдиного кандидата від нової генерації політиків, надати їм можливість покерувати країною. Але тут в пам'яті виникає відома приказка: "На двох українців припадає три гетьмани". Шанси залишаютсья і надалі. Ні, вони не зводяться до зняття одного з демократичних кандидатів, що призвело б до концентрації голосів. Як раз такий сценарій є малоймовірним. Але існує інший варіант. Українці - дуже мудра нація. Свідомість кожного відповідального громадянина у будь-якому випадку направлена на пошук того самого шансу, який ми самі можемо собі надати. Шанс на невихід до другого туру одного з домінуючих претендентів на посаду Президента.
Цими днями лунає велика кількість обіцянок і заяв політиків про покращення життя, про подолання теперішньої кризової ситуації і т.д. Насправді, якщо почитати передвиборчі програми основних кандидатів, стане зрозумілим, що там все або утопічне, або написане загальними фразами. З іншого боку, є ціла когорта політиків, які говорять більш реальні та конкретні речі, але їхній рейтинг наближається до нуля, або ж вони є технічними кандидатами головних політичних фігур цих виборів. З невеликим запізненням, але все ж українська громадськість почала плекати той самий варіант, який дає шанси нам усім на позбавлення від старих політиків і на новий напрямок у розвитку держави.
Поміж тим, навіть незважаючи на деяку запізненість у пробудженні активності серед населення, все ж таки на даний момент від 20 до 25% віборців ще остаточно не визначилися зі своєю кандидатурою. Це дає шанс, по-перше, на несподіваний результат, яким може стати непроходження когось із основних кандидатів до другого туру, а по-друге, це дає поле для можливих фальсифікацій. І це вже завдання не тільки самих кандидатів, які потенційно можуть виступити в ролі реалізатора надій українців, але й самої громадськості, яка не повинна дати себе обдурити в черговий раз і відстояти свої голоси.
Українці просто так не здадуться. Без сумніву, якщо б політична свідомість і громадянська активність була вищою, побоювань було б набагато менше, а так доводиться лише надіятися і вірити в те, що не буде пізно, і наш шанс на краще життя, в якому немає місця старим політикам, втілиться в життя.
