> > Лист В.Ф. Януковичу від виборця
> >
> > Шановний Вікторе Федоровичу!
> > Пише Вам колишній Ваш земляк Юрій Бакулін, який раніше мешкав у
> Ленінському
> > районі міста Донецьку по вулиці Клінічна, будинок 7, квартира 2.
> >
> > Три місяці тому я помер. Зараз прописаний на цвинтарі біля заводу
> > “Норд”
.
> У
> > принципі, влаштувався непогано. Сусіди на ділянці хороші, не
> > кривдять. Сестра Зоя приходила двічі - на 9-й день і на 40-й.
> > Щоправда, огорожа поганенька, за три місяці фарба облізла, та квітів
> > ніяких на могилі не посадили - не сезон. Але на Паску, думаю, все
> > владнається. Зойка, може, і пам'ятник який поставить. Хоча Марія
> > Василівна, що через могилу від
мене
> > лежить, вже другий рік без пам'ятника. Вчителькою вона була,
> > українську мову і літературу викладала. Так от, другий рік, каже,
> > без пам'ятника. Звикла, не скаржиться.
> >
> > А пишу я Вам цього листа, щоб запевнити, що всі ми, донецькі
> > небіжчики, в першому турі президентських виборів одностайно
> > голосували за Вас. Лише Колька з сусіднього захоронення, що того
> > року на мотоциклі розбився, не хотів. Каже, брат у нього в міліції
> > працює і тому голосувати за колишнього зека йому не годиться. Але
> > потім і він проголосував. І Марія Василівна. Тільки в різних місцях.
> >
> > Особисто я голосував за Вас на виборчій дільниці №10 виборчого
> > округу №45 у Ленінському районі Донецька. Спочатку проблема виникла.
> > Ми,
> небіжчики,
> > як ви знаєте, до третіх півнів маємо вже по могилах лежати. А
> > виборчі дільниці відкриваються лише о 8 ранку. Але потім нам
> > розповіли, що генеральний прокурор України Гєна Васильєв, який за
> > законами наглядає, знається з нечистою силою, і про все домовився.
> > Отже на восьму ранку я
вже
> > був на виборчій дільниці.
> >
> > Проголосував я, як належить - і в корінці розписався, і до кабінки
> > зайшов, і хрестик напроти Вашого прізвища поставив, і в урну
> > бюлетень укинув. Спочатку боявся бюлетень зіпсувати, але потім мене
> > у виборчій комісії заспокоїли - у них таких бюлетенів для небіжчиків
> > надруковано неміряно. Отже якщо якийсь зіпсую - новий можуть видати.
> > Але все вийшло
з
> > першого разу.
> >
> > Зібрався я вже, було, йти, як у дверях зі своєю живою сестрою мало
> > не зіткнувся. Зойка теж прийшла громадянський обов'язок віддати.
> > Хоча краще б вона сусіду стольник повернула, який на мої похорони
> > позичила.
> >
> > Я, щоб сестру не лякати, спочатку хотів у порожню кабінку
> > заховатися, але звідти мене ввічливо попросили. Тоді я до
> > спостерігачів
прилаштувався,
> > лицем до вікна відвернувся, а сам одним оком на Зойку дивлюся.
> >
> > Підійшла Зойка до столу, щоб у відомості розписатися, дивиться - а
> > поряд з її прізвищем моє записано, і підпис мій стоїть. Ну, баби
> > вони, Вікторе Федоровичу, самі знаєте, дурепи. Зойка як зойкне: “Що
> > ж це ви, гаспіди, робите, брат мій вже три місяці як в могилі, я
> > сама і в
міліцію,
> і
> > в ЖЕК ходила його виписувати”, ну і таке інше. Її хотіли спочатку з
> дільниці
> > виставити, щоб голосувати за Вас не заважала. А потім спостерігачі
> > до
неї
> > підійшли і пояснили, що Ви, Вікторе Федоровичу, як людина релігійна,
> > одержали від донецького митрополита Іларіона благословення на те,
> > щоб підтримкою померлих співгромадян на виборах заручитися. А щоб
> > зовсім Зойку заспокоїти, у виборчій комісії їй фотографію в старій
> > газеті
> “Ракурс”
> > показали, де Ви з Іларіоном в ресторан “Африка” разом заходите. Від
> > фотографії Зойка і справді заспокоїлася, бо з будь-ким батюшка очі
> > заливати, мабуть, не стане. Тож вона теж за Вас проголосувала.
> >
> > А Трохим Петрович, що праворуч від мене під таким чорним
> > пам'ятником, так той навіть до Маріуполя на вибори мотався. Він
> > майже все життя в Маріуполі прожив, а за рік до смерті син його до
> > себе у Донецьк забрав.
> Тут
> > він від інсульту і помер. Так Трохим Петрович розказував, що хотів
> > за
Вас
> у
> > двох місцях проголосувати - там, де жив раніше, і за місцем
> > колишньої
> своєї
> > роботи на заводі “Азовбитмаш”. Свідома людина, хоч і небіжчик. Проте
> > вдруге проголосувати у нього не вийшло. Прийшов Петрович за завод,
зайшов
> до
> > адмінкорпусу, де виборчу дільницю організували, а там вже всі
> > бюлетені геть чисто заповнені, і у всіх галочки за Вас стоять.
> > Робочі, що
> приходили,
> > повинні були узяти у члена комісії заповнений бюлетень і в урну
> > кинути. Коли хто кидати не хотів, так за нього комісія сама кидала.
> > Покрутився Трохим Петрович, розпитав. З'ясував, що заповненого
> > бюлетеня з його прізвищем не було, а чистих виборцям на руки не
> > давали. З тим назад і повернувся. Але настрій все одно добрий.
> >
> > Дорогий Вікторе Федоровичу!
> >
> > Ми, донецькі небіжчики, дуже вдячні Вам за те, що Ви нас не
> > забуваєте. Тож не сумнівайтеся, що і в другому турі президентських
> > виборів ми Вас підтримаємо і проголосуємо як треба. Генеральному
> > прокуророві так і передайте. А оскільки зараз народ від нестачі їжі
> > мре посиленими темпами, то й голосів за Вас напевно буде ще більше.
> > Тому в останніх
> рядках
> > свого листа передаю Вам прохання від усього нашого цвинтаря. Дуже
просимо
> > замовити митрополиту Іларіону молебень за Ваших мертвих виборців.
> > Адже
Вам
> > це, як людині глибоко віруючій, не важко, а нам, небіжчикам,
> > приємно.
> >
> > Виборець по виборчій дільниці №10
> > територіального виборчого округу №45
> > небіжчик Юрій Бакулін
> > (за життя проживав за адресою:
> > 83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, б.7, квартира 2)
