І все-ж скільки задоволення від, здавалося б, буденної справи, буденного вміння — фантазувати. Здавалося б, що у цьому такого, всі можуть! Але не всі отримують таке задоволення від процесу як я. Та і фантазії у мене незвичайні, а подібні до снів. Можуть бути добрими, світлими, яскравими, повними барв, життя, усіляких дрібниць. А можуть вести у невідомі частини Всесвіту. Створювати невідомих тварин та жахливих істот, що очікують у темряві. До жахів і проклять, від яких серце починає калатати мов навіжене.

Доволі часто я уявляю собі подорожі. Рідше щось буденне, знайоме. Немає нічого паскуднішого, для мене, ніж буденність, а тому у своїх фантазіях я роблю речі про які читав, чи можливо чув. Мені подобається логічно мислити, але це у жодному разі не притуплює моїх фантазій, а навпаки робить їх ще більш живими. Як це? Згадайте повісті Едгара По, де все на своїх місцях — фантазія створює матерію для думок, роздумів, життя, а логіка зшиває до купи, робить живим, додає достовірності.

Я починаю фантазувати із деталі, а згодом відособлююсь, переходжу на загальне. Так уявивши плід невідомого походження мені потім не складе труднощів уявити дерево, що породило його. А уявивши дерево я уявлю оточуючу його місцевість, а за нею потягнеться фауна і так далі.

Фантазії у мене кольорові, кольори дуже якісні, свіжі, живі. Час у моїх фантазіях рідко займає чільне місце, зазвичай він або розтягується як гарячий сир, або взагалі відсутній і змінюється виключно механічно, а не плавно і рівномірно (як того хотілося б)

А щоночі мене досить довго може діймати безсоння саме тому, що я постійно про щось фантазую чи мислю над якоюсь загадкою. Причому її я придумую не вагаючись, швидко і таку, що над рішенням якої варто певний час міркувати. Тому засинати мені трохи тяжко, іноді.

Такий він, Світ моїх Фантазій. Світ у якому я стаю Я. І відпадає потреба ховатися від будь-кого, хоча небезпек там і не бракує.

От живу я.
Живу в цілому нормально, трохи опосередковано від всіх, але не жалкую ні про що. Трохи страждаю соціопатією, інтернет залежністю, та іншими, не такими і специфічними як на наш вік, проблемами. У будь-якому випадку «Ми ковалі нашого щастя...», та і жаліти про щось надто пізно, чи ще надто рано.

Саме цікаве те, що я живу ось вже 23 рік. А, навіть, мети перед собою не поставив. Ходжу від одного зайняття до іншого — побиваюсь — шукаю щастя. А де вого? 

Живу 23 роки, а сміливості досі не набрався. Все аналізую, порівнюю, проводжу досліди, а на якісь кроки, що давно зробили всі сміливості так і не вистачає.

Мабуть саме через те, що я боюсь відкритися всім я не можу здвинутися із тієї точки у яку потрапив, чи точніше поставив себе у неї сам.

Саме цікаве це те, що я навіть сам толком не можу відповісти на це запитання: «Який-же я в біса?», що у мені цікавого, а що ні. Що свого, а що запозиченого?

Ось таке, тому-то мені і цікаво, що думають про мене інші. Якщо ви читаєте цей запис, якщо ви знаєте мене — напишіть комент про мене. Який я для вас. Що хорошого, а що поганого. Що видно, що моє, а що запозичене? Якщо я мудак, так і пишіть: «Чувак, та ти мудак». Але я хочу правди. Якщо я звісно заслуговую на неї.

Автору цього щоденника 5 років, це 1991 рік, здається.

 

Автор у 9-му класі. Не знаю який то рік :)

  

А ось і 11 клас — випускний.

 

Ну і ось автор у 2008 році.

Якого біса мене так бісить захоплення японською культурою в Україні? Не знаю, але су-у-у-ука, воно мене реально бісить... Особливо коли люди кажуть: «Українська культура... Тю, це не цікаво.», або «Кому треба культура України, тут немає ніякої культури, одне бидло» і так далі. Мене це засмучує, надзвичайно сильно. Як може людина, що ніколи не цікавилася нічим окрім своїх дитячих поглядів на культурні цінності, відштовхуючись від того, що оточує її, не споглядаючи далі, не шукаючи більше казати: «Яка тут культура? Тут одне бидло!» Так можливо проблема у ТОБІ! Можливо ти сам те — бидло, що і оточує тебе. Не даремно кажуть «Яке їхало таке і здибало».

Особисто мені надзвичайно цікава культура стародавньої Європи, Риму, Греції. На схід мене ніколи не тягнуло, не моє. Темне і загадкове. Одним словом чужда мені східна мода, культура і традиції.

А Ви — ті, хто у пошуках моди забуває себе, втрачає ту індивідуальність, що дарована вам природою і слідує хвилею захоплень інших запам’ятайте ці слова:
«— Что же я могу сказать тебе, достопочтенный? Разве то, что ты слишком
много ищешь; из-за чрезмерного искания ты не успеваешь находить.
— Как так? -- спросил Говинда.
— Если кто-нибудь очень усердно ищет,— сказал Сиддхартха,— то глаз
его становится нечувствителен ко всему, помимо того, что он разыскивает, и
тогда он ничего не замечает, ничего не воспринимает, потому что его мысль
всегда занята искомым, потому что у него есть цель, и он одержим этой целью.
Искать — значит иметь цель. Находить же — значит быть свободным,
оставаться открытым для всяких восприятий, не иметь цели. Ты,
достопочтеннейший, видно, и в самом деле принадлежишь к числу искателей,
ибо, поглощенный своей целью, не замечаешь многого, что у тебя перед
глазами.»

Пройшло трохи більше місяця як я займаюсь у залі. Час підвести підсумки досягнутого, з чого я стартував і до чого дійшов за ці кілька тижнів.

Тож ходжу я у зал 3-чі на тиждень: у понеділок, середу і п’ятницю після 19 години і займаюсь до 21:30.

За час, що ходжу набрав кілька кілограм у м’язи і тепер моя вага — 83 кг. Виросли на порядок м’язи на руках, почав проявляти себе прес (верхній і нижній), щоправда над ним ще працювати і працювати. Ноги стали не просто куском безформного м’яса, а почали набирати форму, обтягуватися. Гарно почуває себе спина, коліна перестали постійно хрустіти, солі не застоюється, рівна спина...

Звісно починав я з малого. Моя перша програма була загальна і містила у собі такі вправи:
1) прес 3 підходи по 12 разів (далі буде просто 3 по 12) ногами і тулубом;
2) гіперекстензія 3 по 12;
3) жим ногами 3 по 12;
4) жим лежачи широким хватом 3 по 12;
5) тяга за голову;
6) жим від плечей.

Таблиця початкових здобутків
==============================================
1. Прес давався тяжко, але зараз — чередую 12, 15, 12 та 15, 12, 15
-----------------------------------------------------------------------------------
2. Гіперекстензія — вправа весела , з якого боку не поглянь
-----------------------------------------------------------------------------------
3. Жим ногами, починав з 40 —> 110 кг.
-----------------------------------------------------------------------------------
4. Жим руками ш.х., починав з 20-25 —> 45 кг.
-----------------------------------------------------------------------------------
5. Тяга за голову, починав з 25 —> 50 кг.
-----------------------------------------------------------------------------------
6. Жим від плечей, тяжка вправа, особливо ваги не набирають,
починав з 20 закінчив на 25-28кг.
==============================================


Такі були перші вправи, наразі програма тренувань помінялася, і виглядає наступним чином:
1) Присідання із штангою;
2) Жим ногами;
3) Жим руками ш.х;
4) Розводка гантелями;
5) Віджимання від брусів;
6) Жим руками вузький хватом;
7) Прес.

Також зміни відбулися у кількості виконання вправ. Якщо раніше у мене було 3 по 12, то тепер роблю 3 по 10.

Здобутки наступні
===============================================
1. присідав сьогодні із 30 кг.;
-------------------------------------------------------------------------------------
2. новий рекорд — 120 кг. Навіть відео зняли;
-------------------------------------------------------------------------------------
3. також рекорд — 50 кг. чистої ваги;
-------------------------------------------------------------------------------------
4. розводка із 10 кг, що не мало, повірте;
-------------------------------------------------------------------------------------
5. бруси я тихо ненавиджу, тяжка вправа;
-------------------------------------------------------------------------------------
6. також рекорд, але маленький — 33 кг.;
-------------------------------------------------------------------------------------
7. ну а прес я люблю роблю із задоволенням.
===============================================

Ось такі мої досягнення у спорт залі за місяць. Далі більше.

Сподіваюсь до початку літа довести себе до стану «бойової готовності» і одягати гарненькі майки у сіточку, або просто так, що будуть обтягувати м’язи.

А що дає вам можливість вірити? Віра набувається коли? Чим вона пояснюється, на чому грунтується, ця ваша віра. Чому не ставиться під сумнів можливість чи не можливість вірити. Чому відразу ставиться сумнів у існуванні об'єкта у який вірять. Чому ніхто не каже "мені невистачає Бога", чому відразу кажуть "я вірю у Бога". Віра — слово яке дає нам надзвичайну плодородну ниву для засіювання. Замість того, щоб перевірити і сказати "я знаю що воно так" ми кажемо "я хотів би вірити у це", або "я тобі довіряю". Замість того, щоб казати "Бог — є" люди кажуть "Я вірю, що він є". А знаєте у чому різниця? У тому, що вірити — не значить знати. Вірити — це значить сумніватися, і саме тому віра у Бога принесла стільки зла на Землю. Якби ті, хто так голосно кричить перед усіма "Я вірю у Бога!!!", знали що він Є, їх би не хвилювали інші люди і їхні "віри". Але через те, що навіть церква допускає віру у Бога, я не можу довіряти їй. Мене не цікавлять люди які моляться іконі вказуючи, що то БОГ, або його образ, оскільки вони вірять, що він такий. Саме тому всі ікони різні, люди не знають образа Бога і тому малюють його. А я саме з цієї причини спокійно кажу, я не знаю бога. Амінь

(тут розкрита негативна сторона віри, відповідати чому я не розкрив позитивну сенсу небачу її і так всі бачать)

Ось така фотка, я не можу придумати назви для неї =(
Загалом мене подобається, я люблю подібні роботи, а ви що думаєте?

Настроение сейчас - спатки...

Вчора зранку пройшовся з Баторі ботанікою. Вийшло багато гарних фотографій, від цього я задоволений, оскільки бачу результат моєї роботи. І задоволений, що маю таких чудових моделей. Дякую вам щиро за те, що допомагаєте мені йти цією складною дорогою і розумієте всі складності. Зараз викладу 2-ві одна буде заголовком, а іншу дивіться у каментах

Настроение сейчас - Уууууу =)

Сьогодні був у новому парку Києва про який ніхто ( ^_^ ) не знає... ну не ніхто, але більшість... У будь-якому випадку чудове місце для фотографії. Тихо, пусто... Можна не тільки пофотографувати, але і пікнік організувати, наприклад.
Тож сьогодні туди ходили Я, Алекс, Луні і ще одна дівчинка, нік-ім'я якої я на жаль не запам'ятав. Чудово провели час, маю надію вийде хоч 5-10 фоток з усіх зроблених, якщо що то тут вони будуть, або будуть посилання на них.
Чудово, просто чудово.

P.S. ьі... сьогодні вперше фоткаф дівчину без ліфчика у сіточці ЬІ-ьі... І нічого окрім робочого інтересу, хех...

Прикольно, Воля поставила мені цифрУ... Блін 108 (здається) каналів О_о що тепер робити? Є канали англійською, німецькою, італійською, французькою, а це дуже круто. Ще є радіо цифрове. Зараз сиджу, а з телика якийсь метал рубає (по радіо ^__^)
Прикольно, коротше!

не поганий день. Ранок видався напрочуд приємний, тільки сонливість постійно дратувала. Ліг перепочити на 15 хв, а мозок заманював піти далі у світ мрій, уяв, фантазій, з допомогою цікавого, але відверто дурного, сноведіння.
→ треба більше спати.

Далі універ. Менеджмент пройшов чудово, потім взагалі випадали з Яши ), на перерві. А от на фінансах нам затягнули краватку досить туго... Семінар здали тільки 2-є...
→ треба вчитися =)

Зустрівся з Лукрецією. Погода, обставини, час... Фотосесія не вдалася. Домовилися на потім. Набридло коли у саму останню секунду всі плани руйнуються.
→ треба домовлятися відразу перевіривши прогноз, переговоривши про образ та місце.

Хех... А зараз веду пусту балаканину
→ Навіщо я приділяю їй стільки часу? Сенека казав, що не варто приділяти час розмові якщо вона не краща часу проведеного за цікавою книжкою. Час = життя. Життя = насолоду. Толку від пустих розмов якщо вони не несуть насолоди?

Настроение сейчас - ї.....е

Не день і катастрофа! Суцільна навала на мене. Як же набридає коли мене постійно роблять винним. Кожен крок оцінюють і звинувачується...

• Ти віддав мій корсет Аксенту
  
• Ти ти мені не допоміг щось зробити
  
• Ти затримався, а я чекала одягнена, жарко було...
  
• Ти такий-то...
  
• Ти сякий-то...
• Ти кричиш...
  

А про себе можуть тільки:

• Я бідна постраждала
• Мені було жарко
• Мене не запитали, а якщо вкрали?
• У мене нервові зриви
• У мене...
  
• А я...
• Бідна Я...
• ПОСТІЙНО ДУРНУВАТЕ "Я".

Як набридло... Я за сьогодні наробив цілу купу дурниць. Останнім часом я взагалі постійно роблю якісь дурниці... Наговорив слів яких казати не хотів, ігнорував і розчавлював (морально) людину якій потрібна допомога... Ну що зімною коється? Чому у мене зараз такий поганий нервовий стан? Що коїться? Блін треба розвивати стосунки, я вже реально не можу. А колись я був таким добрим, тихим, ввічливим. Нікому не грубив, а особливо жінкам і дівчатам, не хамив, не посалав і не ігнорував. Відносини з людиною, що за своїми проблемами не бачить нічого довели мене до того ж. Я заплутався у собі. Мені треба спокій. Мені треба зняти напруження, погуляти, порозмовляти, посміятися, повеселитися, а не постійно слухати який же я придурок, що не вийшов з кафедри тоді коли вона того хотіла. Або щось у такому дусі. Як парять такі стосунки коли два, сраних, роки я прокидаюся і бачу одне й те ж обличча навпроти. Як рідко вона дає мені спокій і як рідко їздить додому. Чесне слово я так відпочиваю у ті дні. Блін невже мене тримає з нею банальний секс? Я однаково нічого не відчуваю до неї так і нічого не відчував до іншої, якщо знайшлася така дура якій би я сподобався... Хех... Піздец, а не день... Моя душа і моє тіло прагне відпочити. Сьогоді день суцільних невдач. Суцільного невдоволення та суцільного тиску. А ще я підвернув ногу і вона цілий день болить... Чортівня якась... Набридла мені гра у одні ворота у яку грає Ленора. Я не можу підтримувати таку гру бо вона мені не подобається, а вигоди я від неї вже не отримую... Ось так.

Гарні ж у мене думки.... Хочу на курорт з любовницею... якби така була )))) шкода =( що немає ні курорту ні любовниці ù___ú


Фуф... стало легше )

В колонках играет - Нічого не грає
Настроение сейчас - Бодрий

Майже не спав, точніше поспав до 5:30, а потім мене підняло. Зараз поїм і поїду в лікарню. Ніколи не любив криводушних людей, обходив їх стороною і вірно робив. Краще надіятися на себе ніж на того хто буде сумніватися у тобі чи взагалі підведе. Так, можливо я і сам таким страждаю, але так відверто не заявляю про відмову допомогти і не боюся забруднити руки.

Загалом друзі мої, я вдячний вам за підтримку у такій складній ситуації. Вперше щось таке сталося з нею і я побачив хто і чого вартий.

Я помітив цікаву річ. Люди, що оточують мене - моє доповнення. Те, що я роблю гірше, вони роблять краще. Те, що я роблю краще, вони роблять гірше. А оточив себе людьми, що характеризують мої страхи і захоплення. Правду кажуть: "скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти"...
Просто знайте - я можу змінитися. І потім мінятися постійно.

Вивід за день: треба менше пити. Треба краще пити, якщо пити. Треба красиво пити, а не, вибачте, бухати як то ми робимо!!! Або не пити зовсім, якщо ми того не вміємо і робимо все як свині.
Та і взагалі, краще пити пиво, воно зродовІше, краще пити чай і каву та заїдати шматочком лимону. А посему, зробивши самоаналіз, стверджую, що:
1) Абсент, не краще ніж пиво
2) Напиватися близьким мені людям я не дам.
3) Не у випивці щастя. Якщо хочеш відчути себе дорослим, розумним, сильним - роби щось, що засвідчить це, а не пий як дорослі, або літні люди у кінці свого життя.
4) Алкоголь був злом і злом залишається.

В колонках играет - Мій "ЕМО-Кор"
Настроение сейчас - ... Ось таке, блін, самопочуття...

Сьогодні був ппц.
Лерчик напилася. Напилася і отруїлася. Її відвезли у лікарню. А я нічого зробити не можу. Завтра (сьогодні) її випишуть о 8... Мені треба рано їхати її забирати. Сьогодні Корвін мене дуже розчарував. Чувак, якщо ти читаєш це, то знай. ДУЖЕ, БЛЯТЬ, РОЗЧАРУВАВ!!!!!!!!!!!!!.
Ось такі вареники. Осі такі справи. Ось таке життя...

Сьогодні мені потрапив на очі ось цей цікавий малюнок. Нічого особливого, планети. Спочатку планети найменші у нашій сонячній системі. Потім більші. Далі Сонце... А у кінці ВСЕСВІТ. "Господи", подумав я (не у релігійному сенсі, а скоріше тому, що я завжди кажу так коли здивований), який же він величезний. Ми - люди порівняно з УСІМ оцим ніщо. Ми простіші за Інфузорій. Простіші за одноклітинних відомих нам. А вони взагалі - частина нашого "ніщо". Ми дізналися, що Він безмежний. Міліметр - інша система, мільйони років польоту для нас. Ми живемо у кульці і складаємося з кульок. Ідеальне чисто закручує все по колу... А якщо уявити що на Весь цей простір немає більше жодної заселеної планети. Якщо уявити, що ми Єдині і такі нікчемні. А, що якщо Земля - це перлина Всесвіту. Все ж не аби які умови потрібні і вдача щоб тільки утворилося життя, а щоб існувало? Довкола літає безліч брил, що можуть знести нас, але скільки вже тисячоліть вони облітають нас, а чи пощастило так іншим (?!) Ми будуємо і розвиваємо себе. Але для Всесвіту - це ніщо. Десятки поколінь - це мить. Навіть якщо Всесвіт почне вибухати, з центру чи з країв, у нас мільйони років щоб дочекатися цього піротехнічного шоу... І будуючи наше життя ми не спостерігаємо за меншими представниками Світу. Комахи живуть, інколи години, а для них це роки. Наші домашні коти, собаки проживають з ними до старості, але ми так і не пізнаємо їх повністю. Ми навіть себе пізнати не можемо. Хто скаже мені, що таке - внутрішній голос? Голос Душі? Голос Мозку? Голос Серця? А можливо телепатичний зв'язок з "іншим Я"? А, чому "голос" сперечається з нами? Чому впливає на рішення? Чому змінює наш погляд на речі. Коли ми малі голос лунає гучно. Разом з ним ми зростаємо, він нашіптує нам фантазії, грається з нами коли поруч немає нікого. Але з віком ми втрачаємо його - порадника з порадників. Разом з нами зростає і помирає він. Спостерігаючи за тваринами ми нічого не помічаємо, вони так само не помічають і наших проблем. Ми можемо працювати разом, любити один-одного, пестити, годувати, навіть сперечатися, але до кінця зрозуміти "як вони розуміють подібних собі", "чому один вид тварин не боїться іншого, але лякається третього", "що навчає їх прояву тих емоцій якими вони наділені"... Чи не той самий "голос", що ми називаємо "внутрішній"?

Ось такі нікчемні думки, нікчемної людини...

В колонках играет - Vivaldi
Настроение сейчас - незвичайне

Гарно виспався, чудово виспався і наснився класичний жах, люблю такі сни.

А зараз сиджу, з навушників на всю гучність, а це повірьте не мало, лунають пори року Вівальді. А перед очима "ALICE'S ADVENTURES IN WONDERLAND", оригінали завжди кращі за переклад ;)

І таке блаженство у всьому тілі, таке задоволення, такий глобальний позитивний потік емоцій. Класична музика - сама чудова музика ever. Насичена, густа, продуманана, імпусивна і головне справжня без жодного інородного звуку.

Людина - цікава істота. Тільки серед людей одні можуть писати геніальні речі, а інші їх безкомпромісно винищувати беручи за догмати закони вони знищили стільки культурних пам'яток... Скільки геніальних думок не дійшли до наших днів тільки під егідою боротьби з іновірцями... А скільки звичаїв канули в літах, а скільки геніальних поем? А скільки історичних творів? Вогонь - йому всерівно, що їсти. Чи буде то евагліє чи журнал "гламур", чи будь-то безсмертна "Одісея" чи "мурзілка"...

Ось такі ідеї зараз у голові...

Чи щасливі ви? Що робить вас щасливими? Які дії дають вам сили долати холод як душевний так і фізичний.

Почну перший.
Чи щасливий я? Більше так ніж ні.
Що для мене щастя? Щастя для мене - це розуміння хоч декількох людей мого характеру, мого стану. Це підтримка друзів та гарний стан, настрій батьків, це виспатися і зробити гарну фотографію. Щастя - послухати правильну музику у вірний час. Ось таке у мене щастя, приземлене як і я сам.

ну от... Алекс зробив фотки з прогулянки туманом /Сайлент Хілом )))
Я вийшов досить таки нічого...

В колонках играет - Мій Супер Емо Кор =)
Настроение сейчас - Тра-ЛЯ-ЛЯ

Туман, який же був сьогодні туман - як молоко, такий густий, білий. Таке відчуття, що можна зачерпнути його келихом і пити, пити до нестями, настільки він був густий . Ми гуляли: Я, Алекс, Корвін та Ленора. Гуляли парком Слави. Як туман міняє навколишній світ, парк став моторошний, подібний до того міста з фільму Сайлент Хілл. Тиша, темрява, туман. Тільки попелу та сирени не вистачало.
Чудово порозмовляти, нарешті Алексу стало краще. Взагалі цікаво, яка муха вкусила Лесю за її, хм, задницю, що вона так поводиться. Їй, реально, насрати на своїх старих друзів, на Алекса. Її цікавить тільки гра і якась невідома компанія. Ну, що ж нехай це її, особистий, вибір, чому тільки Лена слідує їй?
Напилися "Абсенту" 8) ггг... Класно... Чудовий вечір, обожнюю гуляти, а особливо у тумані коли він приховує те, що не призначене для очей перехожих