Цікава закономірність — доки у тебе в руках молоток ти і подумати не можеш над тим, що його можна використовувати в інших цілях, але як тільки береш точний інструмент, вивчаєш його, вчишся працювати з ним, керувати ним, отримувати той результат якого так очікуєш тоді і молоток стає «точним інструментом».

Так і з фотоапаратами мильниця (та що була у мене в свій час) була справжнім молотком. Вивчати, що таке діафрагма, витримка, фокусна відстань, температура кольору, поправки, зернистість з нею було тяжко. Точніше просто не потрібно. Як пояснити дурню, що робити якщо сам не знаєш чого ти хочеш? Тяжко.

Але коли тобі попадає в руки техніка яка так і просить: «Вивчи мене, пізнай мене, поглянь мені у душу і я тобі відплачу», а ти виконуєш – вивчаєш, пізнаєш, вивчаєш, спостерігаєш то і результат отриманий в роботі точного інструмента на голову вище будь-якого «молотка».

Саме цікаве настає тоді, коли навчившись працювати з точними інструментами знову береш у руки молоток. Але цього разу ти знаєш чого ти від нього нього хочеш. Ти можеш керувати ним. Можеш отримувати результат докорінно інший, кращий, якісніший.

Так і з усім. Мозок треба постійно тримати в роботі: думати, мріяти, уявляти, говорити з собою, порівнювати вивчати, шукати, відповідати, дізнаватися, віддавати знання щоб він не заснув. Бо як тільки це станеться — «точні інструменти» стануть «молотками». Не робіть себе «молотком», думайте.

Гарний, новий, полірований молоток все рівно молоток