Був собі каменяр дуже невдоволений своїм життям. Одного дня проходячи повз дім багатого купця, він побачив через відчинене вікно, як той у розкоші бенкетував зі своїми поважними гістьми. "Напевне це дуже впливовий купець", — подумав каменяр. Побачене викликало в ньому таку велику заздрість, що він сам захотів стати великим купцем. Вже і миті не міг жити як бідний каменяр.
На превелике своє здивування каменяр раптом став купцем. І почав жити в розкоші і мати владу про що раніше не міг навіть подумати. Ті ж, які були менше багаті, заздрили йому. Незабаром до їх міста завітав великий урядовець. Його несли на ношах у супроводі чисельної прислуги і солдатів і били в барабани. Всі, бідний чи багатий мусили кланятися урядовцю.
"Такий урядовець є дуже могутньою людиною. — Хочу стати урядовцем".
І тут же став ним. І його також носили на ношах.
Одного гарячого літнього дня новоспеченому урядовцеві стало погано в нагрітих ношах. Він подивився на небо і побачив сонце яке припікало не рахуючись з всякими урядовцями.
"Сонце напевно могутніше, — подумав він. — Хочу стати сонцем.
І він став сонцем і світив кожному як хотів. Тим часом з’явилася величезна хмара між ним і землею, і його проміння вже не могло досягнути землі.
"Та хмара мабуть має величезну силу", — подумав він. — Хочу стати хмарою".
І став хмарою. Але швидко зауважив, що його несе якась сила. І зрозумів що це вітер.
"О, вітер мабуть найсильніший, — подумав він. — Хочу стати вітром".
І став вітром. Але через деякий час, коли почав дути з усієї сили, натрапив на щось, що не піддавалося йоме не дивлячись на велетенські зусилля. Це була велетенська кам’яна брила.
" Такий камінь певно ніхто не зрушить, — подумав. — Хочу стати каменем".
І він став каменем найбільшим на землі. Але раптом почув удари молотка що забивали клин у кам’яний моноліт і відчув, що почав змінюватися.
"Невже може бути щось потужніше за мене?" — подумав він. Озирнувся і на обрії побачив постать каменяра...