У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів та беріз,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі...
Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе... дорога тверда.

                                           Микола Вінграновський

P.S. е до рук меня потрапила книжечка поезій цього чудового автора. Я й раніше ним зачитувалась, а тут прочитала перший вірш і у мене в уяві зразу вималювалася картина, яку мені запраглося намалювати )))

Сьогодні було похміро і сіро, навіть темно від скупчених на небі хмар.

А я слухала "В обімах дощу" і малювала.

Якось останнім часом втомилася від обов"язків... Вже кілька днів нестерпно хотілося взяти до рук пензля чи олівця. Просто щоб вихлюпнути те, что я й словами не можу окреслити, вимоговорити...

А тут і погода, й музика, і настрій...

Я й сама не знала, що може вийти з поеднання аркуша й чорної ручки. Мені запали слова з пісні "Я йду під хмарами..."

Гітарні програші тут просто казкові... От би й мені так...

Але малювалося все більше під инструменталку "Самотніх ночей" і трохи "Дорогою вічності". От...

Настроение сейчас - сонне

Так дивно - ніколи не знаєш, коли тебе наздожене хвиля творчого прозріння.

Я більше місяця не бралася за пензлик, просто не хотілося, та й, зрештою, умов не було. А вчора, як завше, сіла біля Яруськи і чомусь мені припала до вподоби бордова фарба, така густа і насичена. Можливо, мені бриніла в ній біль і відчуття втрати, можливо, насиченість різноманітних почуттів, а, можливо, й бажання зачинитися бодай на якийсь час у власному світі, створити власний простір, куди би ніхто не мав доступу.

Пам"ятаю, що першим поривом було бажання намалювати квітку, а потім пензлик уже без участі моєї свідомості почав вимальовувати парості, завитки й листочки.

Я так і не знайшла, чим заповнити внутрішній простір. Тло вийшло нерівномірне і трохи неакуратне. Хоча, якщо придивитися, то можна розгледіти тріпотливі крильця невидимої птахи, що підлетіла до квіток. А можливо, це буря...

Щодо назви... Було і є кілька варіантів.

Бордова прозорість.

Прагнення гармонії.

Невисловлене.

Словом, я й сама не можу до кінця розібртися, що тут. Одне я знаю напевне - творчість мені приносить легкість і радість :)

Пам"ятаю, що в дитинстві я дуже любила малювати заходи сонця, змішувати кольори, робити плавні переходи...

А це згадалося давнє :)))

Яруська малювала, а я спробувала "поправити" картину.

Ну... Вийшло просто і якось тепло.

Настроение сейчас - cонне

Коли я малювала цей малюнок, пам"ятаю, що хотіла висловити якесь сильне почуття: любов, пристрасть чи біль. Загалом вийшла драма. Якісь неземні птахи. Та найбільше мені самій сподобалося каміння. Вони вийшло, немов живе...