В колонках играет - В обіймах дощу

Настроение сейчас - вихідне

Мертве Дерево І Вітер

Погаслий свiт очей моїх
Не здатен освiтити шлях
До мрiй, що зберегти не змiг,
Перетворивши в попiл, прах.

Життя тепер – холодна нiч.
Пронизуючи плоть наскрiзь,
Заглушуючи смертний клич,
Знов робить черговий порiз.

Чи витримаю я цей бiль?
Чи слiд менi чекати свiтла?
Чи не покинути цей бiй
Мiж мертвим деревом i вiтром?

Щоб не брехати вже собi,
Що все гаразд, до посивiння —
Чи не покинути цей бiй
Мiж iснуванням i спасiнням?

Як мертве дерево, стою,
Не в змозi зберегти надiю,
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумiю.

Не хочу бiльше чути слiв.
Менi набридло iснувати.
Хоч я чекаю безлiч днiв,
Душа не може вже чекати.

Чи витримаю я цей бiль?
Чи слiд менi чекати свiтла?
Чи не покинути цей бiй
Мiж мертвим деревом i вiтром?

У всьому винен тiльки я,
Тепер засуджений страждати.
Чи не залишити життя,
Коли не болiсно вмирати?

— Володимир Агафонкін

 

У нас цими днями досить сіра погода. Та й мене щось потягнуло ц світ чорно-білих кольорів. Знову захотілося малювати, висловлюватися образами, творити. В мені ніби грала мізика гурту "В обіймах дощу". Сумовита, в чомусь психологічно важка, але... якась обнадійлива ))

І хотілося б зараз сказати щось більше, але слів нема.

А як хто зацікавиться цим гуртом, то прямуйте на http://rain.in.ua/about/

Гарна музика. Для душі. Для самозаглиблення.