В колонках играет - "А зараз я піду" Холодне сонце

Настроение сейчас - сонне

Так дивно - ніколи не знаєш, коли тебе наздожене хвиля творчого прозріння.

Я більше місяця не бралася за пензлик, просто не хотілося, та й, зрештою, умов не було. А вчора, як завше, сіла біля Яруськи і чомусь мені припала до вподоби бордова фарба, така густа і насичена. Можливо, мені бриніла в ній біль і відчуття втрати, можливо, насиченість різноманітних почуттів, а, можливо, й бажання зачинитися бодай на якийсь час у власному світі, створити власний простір, куди би ніхто не мав доступу.

Пам"ятаю, що першим поривом було бажання намалювати квітку, а потім пензлик уже без участі моєї свідомості почав вимальовувати парості, завитки й листочки.

Я так і не знайшла, чим заповнити внутрішній простір. Тло вийшло нерівномірне і трохи неакуратне. Хоча, якщо придивитися, то можна розгледіти тріпотливі крильця невидимої птахи, що підлетіла до квіток. А можливо, це буря...

Щодо назви... Було і є кілька варіантів.

Бордова прозорість.

Прагнення гармонії.

Невисловлене.

 

Словом, я й сама не можу до кінця розібртися, що тут. Одне я знаю напевне - творчість мені приносить легкість і радість :)