У багатьох людей Львів асоціюється з архітектурою мінливою погодою, шоколадом та кавою. Саме кава є однією з візитівок нашого міста, і не дарма.

Історія кави сягає далеких часів і країн: батьківщиною кавового дерева вважають Ефіопію, провінцію Каффа. Існує легенда, що пастух побачивши, як кози, з’їли плодів з цього дерева стали набагато жвавіші та не хотіли спати, розповів про це ченцю, а той в свою чергу вирішив спробувати, щоб не засипати під час довготривалих молитов.

Кавове дерево.

Та спочатку кавові плоди вживали у сирому вигляді, переважно для підбадьорювання у далеких походах їх використовували торговці, які йшли у караванах. З часом, коли зерна зажарили то отримали набагато сильніший ефект, а ще пізніше зерна почали подрібнювати (до речі, турки й досі зерна подрібнюють, а не розмелюють) і заварювати.   Але цьому передував ще перехідний період, коли з кавових зерен робили вино.

Сирі кавові зерна.

Смажені кавові боби.

Коли кава потрапила в мусульманський світ, у богословів виникли конфлікти з віруючими, адже напій одразу сподобався абстинентному від алкоголю населенню, так що люди зменшували активність у храмах все частіше попиваючи енергетичний напій у колі знайомих десь у кав’ярні.  Каву періодично забороняли, ув’язнювали та страчували кавоманів, але це не допомогло і врешті решт влада і богослови були змушені змиритись.

У 1683 році турецька армія взяла в облогу столицю Священної Римської імперії Відень. Кілька місяців місто мужньо трималось доки не підійшли союзні війська і не розгромили турків. Ця битва увійшла в історію як Віденська битва, але вона має й іншу назву – “Кавова битва”. Завдячує ця назва українському козаку, який родом з Львівщини.

«Битва під Віднем», (1863) Юзеф Брандт, музей Війська польського у Варшаві.

Юрій Франц Кульчицький народився, приблизно, у 1640 році у селі Кульчиці Самбірського р-ну, Львівської обл. у сім’ї дрібного українського шляхтича. Замолоду пішов на Січ, під час одного з походів потрапив у турецький полон. Перебуваючи у неволі він досконало вивчив турецьку мову та звичаї турків. Після визволення перебрався до Відня, де працював перекладачем.

Юрій Кульчицький, гравюра 1683.

Ось під час облоги і згодились його здібності: коли ситуація у Відні загострилася, почалися хвороби, не вистарчало їжі, Юрій Кульчицький зголосився вийти з паралізованого і голодного міста. Він вирішив пробратися через табір турків, щоб зв’язатися з герцогом Лотаринзьким Карлом V. Переодягнений у одяг турецького купця, разом з надійним слугою-сербом Юрієм Михайловичем вони вийшли через одну із західних брам і пішли через ворожі лінії наспівуючи османські пісні. Турецький ага, побачивши як вони змокли, запросив їх до свого шатра обсохнути і почав розпитувати. Вони сказали що торгують виноградом і ага навіть порадив їм як уникнути небезпеки. Посланці вдало виконали завдання та повернулись у місто, принісши звістку про те, що визволителі вже близько, що підбадьорило містян. Після розгрому турків міська рада нагородила Юрія Кульчицького чималою сумою грошей, подарувала будинок і відзначила подвиг срібною медаллю. З трофеїв йому дісталось 300 мішків з кавою. Розмірковуючи як їх реалізувати (а в Європі на той час кава була виключно медичним препаратом) він вирішив відкрити кав’ярню, але гірка кава була людям не до смаку. Кулючицький не розгубився і почав додавати у напій мед, цукор і вершки, так з’явився рецепт приготування “кави по-віденськи”.

Кав’ярня Юрія Кульчицького «Під синьою пляшкою».

Пам’ятник Юрію Кульчицькому у Відні.

До Львова кава потрапила дещо пізніше: одні джерела говорять, що цей напій до нас привіз ще сам Юрій Кульчицький, за іншою інформацією, це сталось після приєднання Галичини до Австрійської імперії. Каву у Львові можна було скуштувати у цукернях. Найпершими вважають літні павільйони цукерень Яна Вольфа біля Віденської кав’ярні, які з часом стали частиною будівлі та саму Віденську кав’ярню, яка змінюючи власників ніколи не змінювала свого іміджу –  осередку кавоманів Львова та улюбленого місця розваг львівської публіки.

Інтер’єр однієї з львівських кав’ярень.

«Віденська» кав’ярня, фото, 1890-1897 роки.

22 жовтня 2013 р. у Львові встановлено пам’ятник Ю. Кульчицькому.  Архітектор – Володимир Сколоза. Стелла із гербом на пам’ятнику означає шляхетний рід Кульчицького, зброя та щит – козацьке походження, мішок кави, з якого сипеться кава, що вмить перетворюється на монети, свідчить про підприємницькі здібності Юрія, який умів каву перетворювати у гроші.  Кульчик у вусі солдата натякає на прізвище Кульчицький.

Пам’ятник Юрію Кульчицькому у Львові.

Костянтин БАРАНЮК

Джерела: lvivcenter.org, galca.ua, uk.wikipedia.org, lvivforever.com.ua.