...

Заблукала блудна доню...

А ні кінця, ні краю...

За тобою у погоню
У безоднь пірнаю.

Затягнуло в тужній вирій
Все єство й не знаєш,

Виринаючи, ти знову
Від себе тікаєш...

Чудово...
Є таке почуття,
Що не пісня, ні слово не сягає буття.

Вони лиш дотик тимчасовий
Вогонь запалити …
І той образ казковий
Починає живити…

Чудово…
Є такий краєвид,
Що не ділить, не меже надзоряний рід…

Доки туга й нудьга
У людині верещИть
Доти біль і жага
Затуляє мить…

*

Що в собі прозріваю,
Живе в глибині.
То собою являю,
То складаю в пісні.

малюнок автора

...

Любовъ, твоє слово миле –
Таке земне.
Іная річ – тосклива, та понуро
Минає, як мине.

Ти – сяйвомить,
Яскрава!
Барвистих коло променів.
Не заперечить морок.
Слава!
Твій лине дивний спів.

Мовляна ти
Живая нині
У яснім серці, на вустах.
Дивлюсь, як в зорі-очі сині,
Провісник твій, людина-птах.

Обожнювання – то даремне.
Іржа кайданів лихоліть.

Життя не вічне – Нескінченне!

Його дорога – то лиш мить.

авторський малюнок.

Янтра ПАРАМАТМАНА

"Усе іде, Усе минає..."
Народжується та зникає.

А суть незмінна, як і світ,
Як трансцедентний зореліт.

Помилка в базі даних і єство,
Притворюється в привид, марево.

А суть лишається і нині.
У зореносній сонячній дитині.